Рішення № 68546652, 31.08.2017, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2050/17

номер провадження 2/695/1212/17

31 серпня 2017 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючогосудді - Середи Л. В.

при секретарі - Оніщенко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку садибного типу особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: вул. Гастелло, 48, у с. Нова Дмитрівка Золотоніського району Черкаської області, її особистою приватною власністю.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона 17.09.1994 року із відповідачем по справі уклали шлюб, в якому вони перебували до 27.05.2011 року. За час шлюбу 22.06.2005 року, за свої особисті кошти, на підставі договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки позивач набула у власність незакінчений будівництвом будинок, готовність якого складала 68%, та земельну ділянку загальною площею 0,1504 га, які знаходяться в с. Нова Дмитрівка по вул. Гастелло, 48, Золотоніського району. У 2007 році позивач за особисті кошти добудувала вказаний будинок та ввела його в експлуатацію, отримала відповідне Свідоцтво про право власності на вказаний вище будинок. Шлюбні відносини у сторін не склалися, а тому 27.05.2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивач наполягає, що житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: вул. Гастелло, 48, у с. Нова Дмитрівка Золотоніського району був набутий нею виключно за особисті кошти та без залучення коштів чи зусиль відповідача, а тому вказаний житловий будинок є її особистою приватною власністю та на нього не поширюється режим права спільної сумісної власності подружжя. Однак відповідач ОСОБА_2 вказане право позивача не визнавав, а тому остання звернулася до суду із вказаним позовом.

У судове засідання позивач не зявилась, однак від представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання, згідно з яким останній просив розгляд справи проводити у його відсутності та відсутність позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, направивши до суду письмове клопотанням, відпоідно до якого позовні вимоги визнав повністю, повідомивши, що дійсно садиба та земельна ділянка у с. Новій Дмитрівці по вул. Гастелло, 48, придбана позивачем за її особисту кошти, та просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності,

Так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд розглядає справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Норми статей 57, 60 СК Українивстановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Суд зважає, що відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Як вбачається із договору купівлі-продажу незакінченого будівництвом будинку від 22.06.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі №2173, ОСОБА_1 купила незакінчений будівництвом будинок, готовність якого складає 68%, що знаходиться за адресою: вул. Гастело, 48, с. Новодмитрівка Золотоніського району Черкаської області.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.06.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі №2175, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,1504 га., що знаходиться в с. Новодмитрівка Золотоніського району.

Як вбачається із норм ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку садибного типу, дачного та садового будинків від 23.08.2007 року, вказаною комісією було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою вул. Гастелло 48, с. Новодмитрівка Золотоніського району Черкаської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 03.09.2007 року отримала Свідоцтво про право власності на вказаний будинок, згідно якого ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою вул. Гастелло, буд. 48, с. Нова Дмитрівка Золотоніського району.

Право власності позивача на вказаний будинок стверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна за №95888177 від 31.08.2017 року.

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 придбала вказані вище земельну ділянку та недобудований будинок, який розташований на ній, ввела останній в експлуатацію та отримала відповідне Свідоцтво про право власності на нього.

Суд зважає, що відповідач у своєму клопотанні, яке отримане судом 04.08.2017 року обставини вказані позивачем у позовній заяві не заперечує, а її право власності на вказаний будинок не оспорює та визнає позовні вимоги позивача.

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Верховний Суд України в своїх постановах від 05.04.2017 року №6-399цс17 та від 07.12.2016 року №6-1568цс16 зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Нормами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, враховуючи згоду відповідача, суд приходить до висновку, що позивач набула вище вказаний будинок за власні кошти, без залучення коштів чи зусиль відповідача, а тому він належить їй на праві особистої приватної власності.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, із відповідача на користь позивача, у порядку визначеному ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути судові витрати в розмірі 1444,14 грн., сплата яких позивачем стверджується квитанцією №24826271 від 24.07.2017 року.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 57, ст., ст.60,70, СК Українита ст. 10, 11, 88, 212, ст.,ст. 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання житлового будинку садибного типу особистою приватною власністю задовольнити повністю.

Визнати житловий будинок садибного типу, загальною площею 244,6 кв. м., який знаходиться в с. Нова Дмитрівка Золотоніського району Черкаської області по вул. Гастелло, 48, особистою приватною власністю ОСОБА_1.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, кошти в сумі 1444,14 (одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 14 коп - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя : Середа Л.В.