Ухвала суду № 68543309, 21.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/7910/15-ц Головуючий у 1-й інст. Лешко С. М.

Категорія 46 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства УТОС до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Коростенської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Коростенське учбово-виробниче підприємство УТОС звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Коростенської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що підприємству відповідно до свідоцтва про право власності належить гуртожиток по вул. Шолом-Алейхема, 70-А в м. Коростені Житомирської області. В даному гуртожитку в кімнаті № 425 зареєстровані ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які з серпня 2011 року за місцем реєстрації не проживають, оскільки виїхали до іншої державиРеспубліка Молдова. Враховуючи вищенаведене, просило визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: кімната № 425 в будинку № 70-А по вул.Шолом-Алейхема в м.Коростені Житомирської області.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року позов Коростенського учбово-виробничого підприємства УТОС задоволено. Визнано ОСОБА_2, та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням -кімнатою 425 в будинку № 70-А по вул.Шолом-Алейхема в м.Коростені Житомирської області. Вирішено питання про розподіл судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення її прав та прав її дитини, просить скасувати рішення суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом Коростенське учбово-виробниче підприємство УТОС є власником кімнати №425 в гуртожитку по вул.Шолом-Алейхема, 70-А, в м. Коростені, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Таким чином, спірна кімната належить позивачу на праві приватної власності.

Право власності є абсолютним правом, яке включає правоволодіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (ст.41 Конституції України, ст.ст.316-319 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.319 ЦК України, якою урегульовані питання здійснення права власності,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови для здійснення своїх прав.

Враховуючи наведене, позивач не може бути обмежений у праві володіти та користуватися належним йому майном.

Відповідачі чинять Коростенському учбово-виробничому підприємству УТОС перешкоди в користуванні кімнатою, яка належить позивачу на праві приватної власності. Зокрема матеріалами справи підтверджено, що відповідачка разом з неповнолітнім сином у спірній кімнаті не проживають з червня 2011 року. Так, з довідки Муніципального закладу Слободзейське районне управління культури № 01-04/110 від 23.08.2011 року вбачаться, що ОСОБА_2 з 22.06.2011 року працює на посаді головного спеціаліста. Із змісту акту №15-04/2015 видно, що ОСОБА_2 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 з 2011 року не проживають у спірному житлі.

Крім того, 27.10.2011 року ОСОБА_4, чоловік відповідачки, звернувся із заявою до позивача про нарахування квартирної плати на одну особу, оскільки дружина виїхала до Республіки Молдова.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною кімнатою.

Встановлено, що спеціальний ордер на вселення в кімнату №425 ОСОБА_2 не видавався, ця кімната належить позивачу на праві приватної власності, а тому на правовідносини, які виникли між сторонами норми Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків не поширюються.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивча відповідають обставинам справи та вимогам матеріального закону.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, томупідстав для скасування оскаржуваногорішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді