Рішення № 68542524, 30.08.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/5800/17

Провадження №2/592/1630/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

30 серпня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживача, визнання зобовязань за кредитним договором припиненими, -

В С Т А Н О В И В:

26.05.2017 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживача, визнання зобовязань за кредитним договором припиненими, в якому вона зазначила про те, що на підставі договору від 29.09.2008 року № SAMDN56000023682539 на її імя в ПАТ КБ Приватбанк було відкрито рахунок № 5457082987363673 та додаткові рахунки № 5577212708598589 та № 5457082309887888 по картці універсальна. Копії договору у неї не збереглось, разом з тим другий примірник договору наявний в банку, у звязку з чим до позову додано відповідне клопотання про витребування копії цього договору. Саму картку вона також загубила та з червня 2014 року карткою не користувалась. Проте, в квітні 2017 року, прийшовши у відділення ПАТ КБ Приватбанк у м. Суми для відкриття зарплатного рахунку, вона дізналась про те, що по її рахункам обліковується значна сума заборгованості. У звязку з цим вона звернулась до банку за отриманням виписки по рахунку. Згідно отриманої детальної виписки їй стало відомо про те, що банком протягом періоду з 01.04.2014 року по 16.05.2017 року щомісячно списувались з її рахунку № 5457082987363673 суми процентів за користування кредитним лімітом та процентів за прострочений кредит. Проте із виписки, наданої банком, неможливо встановити точну правову природу таких процентів, підстави їх списання, суму, на яку вони нараховувались, та визначити точний склад заборгованості. Для зясування цих обставин вона звернулась до ПАТ КБ Приватбанк із письмовою заявою від 18.04.2017 року, в якій просила надати їй точну інформацію про склад заборгованості по рахункам, відкритим на її імя, вказавши, які суми становлять основна заборгованість, проценти за користування коштами та штрафні санкції (штрафи, пеня) , а також вказати підстави для нарахування процентів та штрафних санкцій (пункти договору, Умов) та в якому розмірі такі суми нараховувались. Проте, листом від 12.05.2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170424/9513 в наданні такої інформації банк їй відмовив, пославшись на можливість отримання нею виписки в загальному порядку (яка вже у неї була наявна) . Згідно інформації, що міститься у виписці від 16.05.2017 року № AJRH-N03D-GTCK-A5CU по рахунку № 5457082987363673 і додатковим рахункам станом на 16.05.2017 року обліковується заборгованість в сумі 13522,47 грн. . Окрім того, вона дізналась про те, що банк здійснює безспірне списання коштів в рахунок даної заборгованості з її іншого карткового рахунку для зарахування заробітної плати (18.04.2017 року списано 598, 69 грн. ) . Вона вважає, що таке нарахування штрафних санкцій банком по її рахунку та безспірне списання належних їй коштів з інших рахунків є протиправним та безпідставним, у звязку з наступним. Згідно ст. 2 Закону України № 1669 від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно п. 2 ст. 11 вказаного Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. В період з 16.06.2012 року і по сьогоднішній день вона офіційно зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України. До початку 2015 року вона постійно проживала за вказаною адресою, проте в січні 2015 року у звязку із проведенням антитерористичної операції вона переселилася до м. Суми, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.02.2015 року № НОМЕР_1, виданої Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради. Місто Ровеньки Луганської області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке розпорядженням від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано таким, що втратило чинність. Крім того, місто Ровеньки Луганської області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. Як розяснив Національний банк України в своєму листі № 18-112/64483 від 05.11.2014 року Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО банки мають встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи, фізичної особи-підприємця на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а місце проживання клієнта фізичної особи на основі даних, зазначених в поданих клієнтом офіційних документах або засвідчених в установленому порядку їх копій. Отримані дані банки мають співставляти з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Реалізація прав осіб, передбачених статтею 2 Закону, не потребує отримання банком будь-яких інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати. Нагадуємо про необхідність неухильного дотримання вимог Закону та відповідальність керівників банків за їх невиконання. Аналогічну позицію щодо обовязковості вимог ст. 2 Закону № 1669 щодо скасування пені та/або штрафів висловив і Верховний Суд України в постанові від 13.03.2017 року у справі № 6-2879цс16. Таким чином, на відносини між нею та відповідачем, предметом яких є кредитний договір та нарахування неустойки по заборгованості за договором, поширюється дія Закону № 1669 від 02.09.2014 року щодо заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості за кредитними договорами. Проте, не зважаючи на дію даного Закону, відповідачем протягом періоду дії даної норми систематично нараховувалась неустойка за прострочення погашення заборгованості по кредитному рахунку, а також здійснювалось списання коштів, що надходили на рахунок, на погашення такої нарахованої заборгованості. У звязку з цим, вона звернулась до банку із письмовою вимогою від 24.04.2017 року, згідно якої просила списати нараховані за період з 14.04.2014 року по день розгляду даної вимоги штрафи та/або пеню по заборгованості за рахунками, відкритими на її імя, з дня розгляду даної вимоги та в подальшому припинити нарахування, а також безспірне списання коштів в рахунок штрафів та/або пені за рахунками. На підтвердження наявності обставин, що визначені законом в якості підстав для звільнення від відповідальності за прострочення по кредиту, нею до вимоги було додано копії необхідних документів, а саме: нотаріально завірену копію паспорту громадянина України, нотаріально завірену копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.02.2015 року № НОМЕР_1, виданої Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради. Проте, згідно письмової відповіді від 12.05.2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170426/2778 банк, пославшись на загальні норми, що регулюють відносини за кредитним договором, в задоволенні її вимоги відмовив, підстав незастосування ст. 2 Закону України № 1669 від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції у відповіді не вказано. Разом з тим ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669 від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлює спеціальний статус даного закону та його пріоритетний характер перед іншими діючими законами, а саме: закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Посилання банку на загальні норми законодавства як на підставу відмови виконувати Закон № 1669 від 02.09.2014 року є необґрунтованими та протиправними. Відповідні дії відповідача із незаконного нарахування пені та штрафних санкцій на суму заборгованості, а також списання в рахунок даної заборгованості сум, що надходять їй на інший рахунок у виді заробітної плати, грубо порушують її права як споживача банківських послуг. В силу ч. 1 ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Отже, підставою для припинення зобовязань за кредитним договором є в даному випадку Закон № 1669 від 02.09.2014 року, відповідно до якого усі зобовязання щодо сплати нарахованих починаючи з 14.04.2014 року по сьогоднішній день пені та/або штрафів за кредитною заборгованістю є автоматично припиненими. Оскільки банк припинення такого зобовязання не визнає, вона вимушена звернутись із відповідною вимогою до суду. Враховуючи відсутність у неї точної інформації про суму в складі поточної заборгованості, яку становлять нараховані відповідачем з 14.04.2014 року штрафи та пеня по договору, згідно даного позову заявляє вимогу про припинення зобовязань в повній сумі поточної заборгованості, що становить 13522,47 грн. . Після надання банком у справу підтверджених даних про точну суму штрафів/пені, що обліковуються по її рахункам, позовні вимоги буде уточнено. Відповідне клопотання про витребування від банку розрахунку заборгованості додано до позову. В листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 2012 роки) , в підрозділі Фінансово-кредитні послуги , вказано наступне: Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах № 1023-ХІІ та № 2664-III терміни споживчий кредит , фінансова установа , фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону № 1023-ХІІ (Закон України Про захист прав споживачів ) . Отже, в даних відносинах вона виступає в якості споживача, а заявлений позов про визнання зобовязань за кредитним договором припиненими спрямований на захист її прав як споживача. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом ч. 1 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів . Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів . В п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати судам розяснено про те, що оскільки ст. 5 Закону України Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо стати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів . На підставі вищевикладених норм, від сплати судового збору за подання даного позову вона звільнена. Ч. 5 ст. 110 ЦПК України встановлено підсудність позовів про захист прав споживачів: Позови про захист прав споживачів можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору . Таким чином, позов подасться до Ковпаківського районного суду м. Суми за її місцем перебування (АДРЕСА_1) , яке зареєстровано Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.02.2015 року № НОМЕР_1. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 110, 118 120 ЦПК України; ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , вона просила визнати зобовязання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ Приватбанк із сплати штрафів та пені за заборгованістю по договору № SAMDN56000023682539 від 29.09.2008 року на суму 13522,47 грн. припиненими (вхідний № 18368 від 26.05.2017 року) (а. с. 2, 3) .

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не зявилася.

30.08.2017 року позивачка ОСОБА_1 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона на підставі ст. ст. 27, 169, 224 226 ЦПК України не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів. На підставі ст. ст. 27, 158 ЦПК України вона просила суд розглянути справу у її відсутність (вхідний № 30576 від 30.08.2017 року) (а. с. 55) .

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк у судове засідання не зявився двічі: 26.06.2017 року на 9 годину 00 хвилин, 30.08.2017 року на 14 годину 00 хвилин. Про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього не надійшло заява про розгляд справи у його відсутність, заява про відкладення розгляду справи, письмових заперечень суду не надав (а. с. 22, 27) .

Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При зверненні до суду дана особа повинна доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-2879цс16 відповідно до ст. 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції у редакції, чинній на момент розгляду справи в суді, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Отже, при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статі 2 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E02AD071463CA531C22580E60052FF69, http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS170063.html) (а. с. 15 17) .

Аналогічні висновки містяться в листі Верховного Суду України Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2017 від 01.07.2017 року (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VSS00186.html) .

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме: в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2016 року по справі № 219/5977/2014-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/62997504) , в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.12.2016 року по справі № 229/4430/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63715792) , в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2017 року по справі № 265/3933/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64611911) , в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2017 року по справі № 431/3345/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64919855) , в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 року по справі № 233/651/15-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64981187) , в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2017 року по справі № 417/1799/16-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66571422) .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживача, визнання зобовязань за кредитним договором припиненими.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі 640 грн. 60 коп. підлягає стягненню з публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 88, 224 226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про захист прав споживача, визнання зобовязань за кредитним договором припиненими задовольнити.

Визнати зобовязання ОСОБА_1 перед ПАТ КБ Приватбанк із сплати штрафів та пені за заборгованістю по договору № SAMDN56000023682539 від 29.09.2008 року на суму 13522,47 грн. припиненими.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк в дохід держави судовий збір в розмірі 640 грн. 60 коп.

Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення направити рекомендованим листом із повідомленням публічному акціонерному товариству комерційний банк Приватбанк .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков