Ухвала суду № 68540878, 30.08.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9504/16-ц

Провадження № 6/520/337/17

УХВАЛА

30.08.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.,

за участю секретаря Єгорової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржнику ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 року до Київського районного суду міста ОСОБА_2 надійшло подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржнику ОСОБА_3, до виконання зобовязань, покладених на неї судовим наказом №520/9504/16-ц, виданим Київським районним судом міста ОСОБА_2 08.11.2016 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Жемчужина-18» грошових коштів в сумі 19552 гривні 52 копійки.

Вимоги подання головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №53284630 з примусового виконання судового наказу №520/9504/16-ц, який видав Київський районний суд м. Одеси 08 листопада 2016 року про стягнення грошової суми з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Жемчужина-18» у розмірі 19552,52грн.

Боржником у добровільному порядку рішення суду не виконано.

Оскільки боржником ОСОБА_3 рішення суду не виконується, головний державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 був вимушений звернутися до суду з вказаним поданням.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаним поданням було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.06.2017 року на підставі вищевказаного подання відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Згідно ст. 377-1 ЦПК України Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання 30.08.2017року не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Інші сторони по справі не зявились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №53284630 з примусового виконання судового наказу №520/9504/16-ц, який видав Київський районний суд м. Одеси 08 листопада 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСББ «Жемчужина-18» грошової суми у розмірі 19552,52грн.

Згідно відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області боржниця ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно відповідей, отриманих на запити, боржниця - ОСОБА_3 як платник податків в органах ДПС не перебуває, інформація щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податків, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, пенсію в органах Пенсійного фонду України не отримує, за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію в органах Пенсійного фонду України не знайдено.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру №5141 Регіонального сервісного центру в Одеській області МВС України від 04.04.2017року за боржницею - ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта за боржницею - ОСОБА_3 зареєстрована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності.

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна боржника від 31.03.2017року було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, 03.03.1983р.н., іпн НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно довідки ОСББ «Жемчужина-18» від 18.05.2017р. вих. №10, боржниця - ОСОБА_3 фактично проживає разом зі своєю сімєю за адресою: АДРЕСА_3.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржниці - ОСОБА_3 на адресу: АДРЕСА_4.

У вимогах державного виконавця від 09.03.2017року №7124 та від 28.03.2017року за №10731 про зявлення до головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 адресою боржниці - ОСОБА_3, зазначено АДРЕСА_3.

Крім того, 28.03.2017року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 було складено акт державного виконавця, зі змісту якого вбачається, що виходом за адресою: АДРЕСА_5, на момент складання акту встановлено, що вдома хтось є. На стук у двері ніхто двері не відкрив. Вимогу державного виконавця залишено у тамбурі квартири та у поштовій скриньці квартири.

В документах, які надані державним виконавцем до суду, не надано доказів, що направлена державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження боржниці - ОСОБА_3, за місцем реєстрації: АДРЕСА_2, була вручена останній.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що подальші виклики боржниці ОСОБА_3, та інші виконавчі дії, у тому числі вихід за адресою місця мешкання, державним виконавцем здійснювались не за зареєстрованим місцем проживання боржниці - ОСОБА_3: АДРЕСА_2, а саме за адресою повідомленою стягувачем, як її місце мешкання: АДРЕСА_3, що в свою чергу не знайшло свого підтвердження, що підтверджується наданими державним виконавцем актами, складеними під час виходу за адресою мешкання боржниці.

Крім того, державним виконавцем не надано актів, що ним здійснювались повідомлення ОСОБА_3 та вихід за адресою зареєстрованого місця проживання боржниці.

Виходячи зі змісту подання, суд зазначає, що вимоги державного виконавця щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 не є співрозмірними з вимогами, які містяться у виконавчому документі, з урахуванням того, що за боржницею - ОСОБА_3 зареєстрована квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на праві приватної власності, на яку державним виконавцем було накладено арешт, а сума заборгованості складає 19552,52грн.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обовязковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобовязані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обовязкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобовязаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом пяти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно зявлятися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» вiд 21.01.1994 року № 3857-XII громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом із тим, в сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.

Статтею 90 Закону № 606-XIV передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Як розяснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання тобто він має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.

Враховуючи викладене, а також відсутність у матеріалах справи будь-яких документів, які могли б підтвердити саме факт ухилення боржниці від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, приймаючи до уваги розяснення Верховного суду України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013року, суд вважає, що подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржнику ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, боржнику ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий Калініченко Л. В.