Вирок № 68540146, 31.08.2017, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1168/17

Номер провадження1-кп/473/133/2017

ЄРДР № 12017150000000117.

ВИРОК

іменем України

"31" серпня 2017 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретарів Данилевич Т.О., Сиверин Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, сімейний стан одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстрований за місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично мешкає без реєстрації за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, смт Решетилівка, вулиця Шкільна /колишня назва Блощенка/АДРЕСА_1, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Періжок О.В.,

потерпілий /цивільний позивач/ ОСОБА_2,

потерпіла /цивільний позивач/ ОСОБА_3,

представник потерпіих /цивільних позивачів/ адвокат ОСОБА_4,

захисники адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

20 лютого 2017 року біля 21 години 15 хвилин обвинувачений водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в темний час доби при обмеженій видимості, в умовах дощу по автодорозі Р 06 «Ульянівка Миколаїв», яка проходить через смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області зі сторони міста Вознесенська у напрямку міста Южноукраїнська зі швидкістю руху біля 40 км/годину.

При проїзді в районі будинку №97 по вулиці Генерала Подзігуна в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області обвинувачений водій ОСОБА_1, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 10.1, та розділу 34 п.1.1 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність у дорожній обстановці що склалася та її змінах, не контролював рух керованого ним транспортного засобу, не дотримувався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, хоча зобовязаний був постійно його контролювати і мав таку технічну можливість, виконуючи маневр обгону невстановленого вантажного автомобіля, що рухався попереду нього у попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу руху, з перетинанням суцільної лінії дорожньої розмітки, в результаті чого передньою лівою частиною керованого ним транспортного засобу допустив наїзд на пішохіда ОСОБА_7, що рухався в лівій смузі руху проїжджої частини.

В результаті дорожньої транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер 20 лютого 2017 року по дорозі при госпіталізації його до лікувального медичного закладу. Смерть пішохіда ОСОБА_7 настала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час дорожньої транспортної пригоди в результаті гострої крововтрати, яка виникла внаслідок закритої тупої травми живота, що супроводжувалася розтрощенням печінки і крововиливом в черевну порожнину.

Дана дорожня транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм вантажного автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, обвинуваченим ОСОБА_1 вимог розділу 34 п.1.1 Правил дорожнього руху України, дії якого знаходяться в причинному звязку з наслідками, які настали.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного злочину при викладених вище обставинах. Також він зазначив, що потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є батьками загиблого пішохіда ОСОБА_7, ним повністю відшкодована завдана матеріальна шкода, в виді витрат на поховання, розмір якої був визначений потерпілими, внаслідок вчинення ним даного злочину.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт дорожньої транспортної пригоди, яка мала місце 20 лютого 2017 року біля 21 години 15 хвилин, коли обвинувачений водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом вантажним автомобілем моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по вулиці Генерала Подзігуна в смт Олександрівка на території Вознесенського району Миколаївської області під час руху по автошляху Р 06 «Ульянівка - Миколаїв» зі сторони міста Вознесенська у напрямку міста Южноукраїнська Миколаївської області, при проїзді в районі будинку №97, виконуючи маневр обгону попутного вантажного автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, з перетинанням суцільної лінії дорожньої розмітки, в результаті чого керованим ним транспортним засобом допустив наїзд на пішохіда ОСОБА_7, який був його сином, та рухався по лівій обочині проїжджої частини. Внаслідок дорожньої транспортної пригоди його син ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер 20 лютого 2017 року по дорозі при госпіталізації його до лікувального медичного закладу.

Підстав для сумнівів в показаннях обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2, які були допитані в судовому засіданні, у суда немає, так як дані показання суд знаходить обєктивними, достовірними та логічними, які підтверджені в судовому засіданні за допомогою інших доказів, які досліджені судом в судовому засіданні.

Протоколом огляду місця дорожньої транспортної пригоди від 20 лютого 2017 року, із схемою та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що 20 лютого 2017 року в вечірній час доби на території смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області в районі житлового будинку №97 по вулиці Генерала Подзігуна на автодорозі Р 06 «Ульянівка Миколаїв» сталася дорожня транспортна пригода при якій відбувся наїзд на пішохіда, транспортним засобом вантажним автомобілем моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1. /а.к.п. 56 72/.

Постановою органу досудового слідства від 21 лютого 2017 року, відповідно до якої речовими доказами за кримінальним провадженням визнані транспортні засоби: автомобіль моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО та напівпричеп моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. /а.к.п. 73 - 74/.

Висновком судової медичної експертизи №62 від 21 лютого 2017 року, відповідно до якого при проведенні судового медичного експертного дослідження трупа ОСОБА_7, встановлено, що його смерть настала за 8 24 години до розтину трупа, від гострої крововтрати, яка виникла внаслідок закритої тупої травми живота, що супроводжувалась розтрощенням печінки з крововиливом в черевну порожнину. Виявлені тілесні ушкодження в виді розтрощення печінки з крововиливом в звязки воріт, частковий розрив селезінки з крововиливом в звязки воріт селезінки, забій правої та лівої легені з крововиливом в ділянці кореня легень, крововилив в черевну порожнину в обємі крові 1600 мл, перелом кісток в передній черепній ямці зправа, з раною в ділянці правої брови і саднами в ділянці лоба зправа, в скроневій ділянці зправа, в виличній ділянці зправа, на правому крилі носа. Садна на тильній поверхні правої кисті, в ділянці лівого наколінника. Тілесні ушкодження виникли від дії тупого, тупих предмета, предметів, як з обмеженою так і з необмеженою контактуючою поверхнею незадовго до настання смерті. Не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень в умовах дорожньої транспортної пригоди. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя, і в даному випадку призвели до смерті. Мається прямий причинно наслідковий звязок між тілесними ушкодженнями та настанням смерті. /а.к.п. 79 - 82/.

Висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану транспортних засобів №17 194 від 09 березня 2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких на момент дорожньої транспортної пригоди рульове керування, ходова частина і робоча гальмівна система автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, перебували в працездатному і функціонально придатному стані, дозволяли водієві рухатися в обраному ним напрямку, не мали несправностей, які могли б несподівано для водія привести до відведення авто потягу в сторону від обраного водієм руху. Фари головного освітлення /ближнього та дальнього світла/ автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньої транспортної пригоди знаходилися в працездатному і функціонально придатному стані. /а.к.п. 85 89/.

Висновком судової транспортної трасологічної експертизи №17 195 від 10 березня 2017 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких утворення слідів і пошкоджень в передній лівій частині кабіни /на передній панелі кабіни, декоративній решитці радіатора і передньому бампері/ автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, можливо віднести до процесу контактування з пішоходом. При цьому однозначно та обєктивно встановити, де саме відносно меж проїжджої частини сталося зіткнення з пішоходом під час первісного контактування, не є можливим. /а.к.п. 93 97/.

Висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин дорожньої транспортної пригоди №215 від 05 квітня 2017 року, відповідно до якого в наведеній дорожній ситуації, водій автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час руху в межах населеного пункту за транспортним засобом, що рухається тривалий час попереду нього у попутному з ним напрямку та в подальшому починає знижувати швидкість свого руху, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, та в подальшому з метою уникнення наїзду на пішохіда повинен був діяти у відповідності з вимогами п.13.1 Правил дорожнього руху України та у відповідності до наявної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України.

В даному випадку, першочерговий момент виникнення небезпеки /перешкоди/ для руху у водія автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 виникає з моменту, коли транспортний засіб, що рухався попереду даного автомобіля тривалий час почав знижувати швидкість /гальмувати/.

Проведеним експертним дослідженням було встановлено, що дії водія автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали з технічної точки зору, вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху України та виогам наявної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в причинному звязку з даною дорожньою транспортною пригодою знаходяться дії водія автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1, які не відповідали технічним вимогам наявної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України, тобто перетинання даної суцільної лінії дорожньої розмітки.

Водій автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожній транспортній пригоді шляхом дотримання технічних вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України та вимог наявної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України. /а.к.п. 102 106/.

Таким чином дані докази за кримінальним провадженням, досліджені в судовому засіданні, суд визнає належними, так як вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному процесі, мають значення для кримінального провадження, є достовірними та допустимими, так як вони отримані в порядку, встановленому КПК України, і як наслідок вони можуть прийняті судом для обгрунтування вироку за кримінальним провадженням.

Мотиви неврахування судом окремих положень обвинувачення та підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

В судовому засіданні суд приходить до висновку, що висновок органу досудового слідства, на підставі якого до обвинувального акту за кримінальним провадженням були внесені дані про те, що обвинувачений ОСОБА_1 крім інших пунктів правил дорожнього руху України грубо порушив вимоги п.11.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.11.3 Правил дорожнього руху України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та обїзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.

На думку суду інкримінувати обвинуваченому ОСОБА_1 порушення вимог п.11.3 Правил дорожнього рузу України в даній дорожній транспортній пригоді за кримінальним провадженням не доречно, так як п.11.3 Правил дорожнього руху України регламентує умови руху транспортних засобів на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки. На автодорозі Р 06 «Ульянівка Миколаїв», яка проходить через смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, в районі будинку №97 по вулиці Генерала Подзігуна, де відбувся наїзд на пішохіда ОСОБА_7 станом на 20 лютого 2017 року був організований двосторонній рух транспортних засобів, як на дорозі, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, за наявності суцільної лінії дорожньої розмітки, що зафіксовано в протоколі огляду місця дорожньої транспортної пригоди від 20 лютого 2017 року та схемі з фото таблицею до нього. /а.к.п. 56 72/.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.91 КПК України, обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є подія кримінального правопорушення /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення/.

Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні не встановлено достатніх доказів для визнання судом факту того, що обвинуваченим водієм ОСОБА_1 були порушені вимоги п.11.3 Правил дорожнього руху України. Висновок органу досудового слідства в цій частині суперечить висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин дорожньої транспортної пригоди №215 від 05 квітня 2017 року, відповідно до якого в наведеній дорожній ситуації, водій автомобіля моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час руху в межах населеного пункту за транспортним засобом, що рухається тривалий час попереду нього у попутному з ним напрямку та в подальшому починає знижувати швидкість свого руху, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, та в подальшому з метою уникнення наїзду на пішохіда повинен був діяти у відповідності з вимогами п.13.1 Правил дорожнього руху України, а не п.11.3 Правил дорожнього руху України та у відповідності до наявної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху України. /а.к.п. 102 106/.

Дослідивши докази за кримінальним провадженням, представлені органом державного обвинувачення, а також докази здобуті під час судового слідства, вислухавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2, суд приходить до переконання, що висновок органу досудового слідства, на підставі якого до обвинувального акту за кримінальним провадженням були внесені дані про те, що обвинуваченим ОСОБА_1 були порушені вимоги п.11.3 Правил дорожнього руху України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_1 висновок органу досудового слідства про те, що обвинуваченим були порушені вимоги п.11.3 Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, суд не може інкримінувати обвинуваченому ОСОБА_1 порушення ним вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено висновком судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин дорожньої транспортної пригоди №215 від 05 квітня 2017 року /а.к.п. 102 106/, відповідно до приписів ст. ст. 337 338 КПК України, відповідно до яких, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених статтею 337 КПК України. Під час час судового розгляду прокурором не змінено обвинувачення, та не висунуто додаткове обвинувачення, в частині порушення саме п.13.1 Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_1.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. В даному випадку суд не може вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, так як це буде погіршувати становище обвинуваченого ОСОБА_1.

А наліз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Обставини, які помякшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, повне добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної матеріальної шкоди.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання, підстави для задоволення цивільного позову, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід засосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує скоєння ним злочину з необережності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_1, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси.

Крім того суд враховує стать та вік обвинуваченого ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем проживання, є не судимим, має професійну технічну освіту, не працює, має дружину та двох неповнолітніх дітей. /а.к.п. 40 41, 107 - 121/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено основне покарання в виді позбавлення волі відповідно до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.2 ст.286 КК України, із призначенням додаткового виду покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що даний вид основного покарання в виді позбавлення волі відносно обвинуваченого ОСОБА_1 буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд не знаходить підстав для призначення йому покарання із застосуванням вимог ст. ст. 69, 75, 76 КК України, з врахуванням позицій потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх представника ОСОБА_4, так як скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_1 призвело до незворотніх наслідків в виді смерті молодого юнака, яким був пішохід ОСОБА_7, який загинув, внаслідок наїзду на нього транспортного засобу під керуванням водія обвинуваченого ОСОБА_1.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, як основного так і додаткового, суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Що стосується цивільного позову, предявленого потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст.127 128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь кожного із потерпілих спричиненої моральної шкоди, як потерпілих від злочину, суд вважає, що дані цивільні позови, які частково визнані обвинуваченим ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, із зменшенням сум моральної шкоди, з врахуванням вимог розумності, справедливості та майнового стану обвинуваченого ОСОБА_1. Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди кожному із потерпілих, суд враховує тяжкість втрати для них їх сина, після смерті якого кожен із потерпілих переніс тяжкий нервовий стрес, погіршився стан їх здоровя, із смертю сина кожен із потерпілих втратив певну підтримку в старості.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /а.к.п. 73 74, 75/.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. /а.к.п. 92, 101/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання в виді 03 /трьох/ років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 01 /один/ рік.

Строк відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня його взяття під варту, після звернення вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2017 року до виконання після набрання ним законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_1 200000 /двісті тисяч/ гривень, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, повязаної із смертю його сина ОСОБА_7.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з обвинуваченого ОСОБА_1 200000 /двісті тисяч/ гривень, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, повязаної із смертю її сина ОСОБА_7.

Речові докази за кримінальним провадженням: автомобіль моделі «Renault Magnum» державний реєстраційний номерний знак AA 2298 КО з напівпричепом моделі Schwarzmuller SPA 3E» держвний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, які відповідно до копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать громадянину ОСОБА_8, який мешкає за адресою: місто Київ, проспект Оболонський, будинок №14/А, квартира №155, які йому передані на відповідальне зберігання, відповідно до зберігальної розписки залишити громадянину ОСОБА_8, як законному власнику даних транспортних засобів. /а.к.п. 73 74, 75/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, Банк УДК в Миколаївській області р/р 31116115700007, код платежу 24060300, код банку 38037770, МФО 826013:

-1089 /одну тисячу вісімдесят девять/ гривень 00 копійок за проведення судової транспортної трасологічної експертизи № 17 195 від 10 березня 2017 року. /а.к.п. 92/.

-880 /вісімсот вісімдесят/ гривень 40 копійок за проведення судової автотехнічної експертизи по дослідженню механізму та обставин дорожньої транспортної пригоди №215 від 05 квітня 2017 року. /а.к.п. 101/.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський