Ухвала суду № 68539872, 30.08.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/25041/15-ц

Провадження № 6/127/523/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

30 серпня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Олійник І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И В:

Головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 звернулася в суд з поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження № 52012111 з виконання виконавчого листа № 127/25041/15-ц, виданого 09.08.2016 року, про:

-стянення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Білоцерківмаз» заборгованості у розмірі 26870,70 грн., пеню у розмірі 3528,02 грн., 3% річних у розмірі 240,55 грн., штраф у розмірі 26575 грн., індекс інфляції 725,50 грн., а всього 57939,77 грн.;

-стянення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Білоцерківмаз» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1218 грн.

23.08.2016 року виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зобовязано боржника подати декларацію про доходи та майно, про що повідомлено боржника. Однак, рішення не виконане, декларацію не надано. Під час здійснення примусового виконання рішення суду виконавцем було перевірено майновий стан боржника та зясовано, що майно належне боржнику на праві власності відсутнє, як і доходи. Також боржник неодноразово викликався до відділу, проте не зявлялась. Разом з тим, виконавцем зясовано, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який дійсний до 19.01.2022 року. Оскільки рішення суду досі не виконане, а боржник ухиляється від його виконання, тому головний державний виконавець Бондар Н.С. звернулася до суду з даним поданням та просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, громадянку України, дата народження: 20.01.1983, РНОКПП НОМЕР_1, Вінницька область, м. Вінниця, пров. Загородній, 6 до виконання зобовязань, покладених на неї виконавчим листом № 127/25041/15-ц, виданий 09.08.2016р.

В судове засідання головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 не з'явилася з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду подання була повідомлена належним чином.

Вивчивши доводи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2016 року, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Білоцерківмаз» стягнуто заборгованість у розмірі 26870,70 грн., пеню у розмірі 3528,02 грн., 3% річних у розмірі 240,55 грн., штраф у розмірі 26575 грн., індекс інфляції 725,50 грн., а всього 57939,77 грн. Також було стягнуто у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1218 грн. (а.с. 142-145).

За вищевказаним судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 09.08.2016 року видано виконачий лист № 127/25041/15-ц.

Встановлено судом і те, що виконавче провадження за виконавчим листом № 127/25041/15-ц, виданим 09.08.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області, відкрито головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції ОСОБА_1 23.08.2016 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 52012111.

Також з матеріалів долучених до подання, суд вбачає, що на все майно боржника було накладено арешт.

Крім того, з відповідей отриманих на запити державного виконавця, судом встановлено, що інформація про: отримання пенсії; місце роботи боржника; джерела отримання доходів боржника; номери рахунків відсутня. Транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

З матеріалів наданих до подання, встановлено, що державним виконавцем 10.02.2017 р., 07.06.2017 року здійснювалися виклика боржника у відділ ДВС щодо сплати боргу, однак вони не дали позитивного результату. Боржник ОСОБА_2 так і не зявилась, оскільки не отримала виклик, що підтверджується поверненням конверту з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Згідно з відповіді ГУНП у Вінницькій області від 16.03.2017 року, виданою на запит державного виконавця, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 документовано паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон серії ЕТ № 634582 від 19.01.2012 р., термін дії до 19.01.2022 р. Однак, як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_2 не перетинала кордон України, тобто даним паспортом вона не користується.

Слід зазначити, що державним виконавцем не вживались дії щодо виходу за адресою вказаною у виконавчому документі для встановлення обсягу майна боржника.

Крім того, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про виконавче провадження"тастаттею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід памятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.

Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою зясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013 року) ЄСПЛ також застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у звязку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у ЄСПЛ не погодився з владою РФ з питання додержання в результаті накладення обмеження на право заявника залишати свою країну принципу згідно якого таке обмеження має бути необхідним в демократичному суспільстві в контексті п. 3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції.

Більше того Європейський Суд вказав, що необхідність додержання цього принципу закладена і в національному законодавстві, яке не передбачає автоматичного накладення таких обмежень.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулюється Законом України від 21.01.1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Відповідно до положень ст. 6 вказаного Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 18 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що вирішення питання про обмеження у виїзді за межі України можливе за поданням державного виконавця у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення, рішення іншого органу (посадової особи), яке полягає у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків. Факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням, повинен бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Враховуючи це, саме державний виконавець має доказувати ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.

Жодних доказів, які б підтверджували факт ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, а саме того, що вона, маючи змогу виконати зобов'язання щодо сплати боргу у повному обсязі або частково, не робить цього без поважних причин, державним виконавцем суду не надано.

Стаття 313 ЦК України зазначає, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Зважаючи на те, що державним виконавцем не надано доказів на підтвердження факту ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання своїх боргових зобов'язань, суд не вбачає підстав для задоволення подання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 377-1 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження особи (боржника) ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 5-ти днів з дня отримання її копії.

Суддя: