Ухвала суду № 68535608, 29.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року справа №812/466/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у справі №812/466/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області), в якому з урахуванням уточненого позову просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» ГУ ДФС у Луганській області №0001651301 від 10.03.2017, посилаючись на протиправність його прийняття податковим органом внаслідок порушення вимог законодавства, якими передбачено звільнення від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (а. с. 26-30).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року зазначений позов ОСОБА_3 задоволений повністю: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» ГУ ДФС у Луганській області від 10.03.2017 № 0001651301 щодо збільшення грошового зобов'язання ОСОБА_2 за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб на загальну суму 54911,49 грн. (а.с. 121-124)

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення норм матеріального та процесуального права, ненадання належної правової оцінки всім обставинам, які мають значення для справи, у зв'язку з чим просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначив, що ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 р., в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, на час проведення антитерористичної операції суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільнено від сплати користування земельними ділянками державної та комунальної власності, проте порядок звільнення від сплати за використання таких земельних ділянок наведеною нормою не визначений (а. с. 129-132).

Від позивача, засобами електронного зв'язку надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає доводи апеляційної скарги неприйнятними з огляду на вільне трактування норм закону, яким регулюються спірні відносини, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін ( а. с. 148 - 154).

Відповідно до ч.1 ст.197 апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, РНОКПП НОМЕР_2, знаходиться на обліку в ДПІ у м.Сєвєродонецьку (а. с. 96-97).

Податковим органом на підставі п.п. 75.1.1 п. 75.1 статті 75 та в порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України ( далі ПК України) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності ОСОБА_2 за 2013-2016 роки, за результатами якої складений акт від 24.02.2017 № 7/12-32-13-01/НОМЕР_2 (а. с. 15-18).

У висновках акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 розраховано суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності без врахування останніх змін до договору № 040641900436 від 29.11.2006, а саме, додаткової угоди № 2 від 08.12.2009, внаслідок чого сума заниження об'єкта оподаткування склала 43929,19 грн., чим порушено п.288.1, п.288.5 ст. 288 ПК України (а. с. 18).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 10.03.2017 за № 0001651301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 43929,19 грн. та застосовано штраф у розмірі 25% в сумі 10982,30 грн. (а. с. 13-14).

29.11.2016 між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (орендарі) укладений договір оренди землі № 040641900436, у відповідності до пунктів 1-2 якого на підставі рішення сесії Сєвєвродонецької міської ради за № 444 від 26.10.2006 в оренду передається земельна ділянка площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9-11).

У пункті 5 Договору зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 651500,00 грн.

Відповідно до п.19 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з пунктом 35 Договору зміна договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

На останньому аркуші Договору засвідчено факт державної реєстрації договору оренди землі Сєвєродонецьким міським реєстраційним офісом Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті по земельним ресурсам за № 040641900436 від 05 грудня 2006 року.

08.12.2009 між орендодавцем - Сєвєродонецькою міською радою та орендарями - ОСОБА_4, ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 від 08.12.2009 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006, відповідно до якої пункт 5 розділу «Об'єкти оренди» змінено на: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 771700,00 гривень; п. 9 та 11 у розділі «Орендна плата» змінено на: орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі 27009,50 гривень на рік, що складає 3,50% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 2250,79 гривень протягом 30 календарних днів наступним за останнім календарним днем звітного місяця;. У пункті 3 додаткової угоди зазначено, що вона є невід'ємною частиною договору і діє з моменту її підписання. Угода укладена в трьох примірниках, з яких перша зберігається у «Орендодавця», друга у «Орендаря», третя в Управлінні Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області (а. с. 12).

Додаткова угода має письмову форму, не містить відміток нотаріального посвідчення чи державної реєстрації.

Листом головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.05.2017 підтверджено, що державним кадастровим реєстратором Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку була проведена державна реєстрація додаткової угоди б/н від 07.09.2011 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006. Інформація про будь-які інші додаткові угоди відсутня (а. с. 104).

Рішенням господарського суду Луганської області від 08.06.2015 у справі №913/107/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2015, визнано недійсною з моменту укладання додаткову угоду з державною реєстрацією від 23.11.2011 за № 441290004000413 до договору оренди землі № 040641900436 від 29.11.2006, підписану між Сєвєродонецькою міською радою Луганською області, ідент. код 26204220 та приватними підприємцями ОСОБА_4, АДРЕСА_1 та ОСОБА_5, АДРЕСА_2, а також припинено дію цієї додаткової угоди на майбутнє (а. с. 87-93).

Позивачем подано до податкового органу звітні податкові декларації з плати за землю - земельний податок та/або орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності а саме: звітна за 2013 рік від 28.01.2013, якою ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 у загальній сумі 41250,50 грн. на рік з визначенням щомісячної суми (а. с. 110-112), уточнююча за 2013 рік від 18.08.2015 № 1500017519, відповідно до якої ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 з щомісячною платою по 1021,25 грн., та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 на суму 2416,31 грн. щомісячно (а. с. 46-48), уточнююча за 2014 рік від 18.08.2015 № 1500017521, відповідно до якої ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 щомісячно по 1021,25 грн, та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 на суму 2846,12 грн. щомісячно (а. с. 49-51), уточнююча за 2014 рік від 16.12.2016 № 1600030733, відповідно до якої ОСОБА_2 зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 14.04.2014 до 31.12.2014 на суму 8748, 71 грн. (а. с. 52-53), звітна за 2015 від 18.02.2015 № 1500007441, відповідно до якої ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 у загальному розмірі 64402,35 грн., у тому числі щомісячно 5366,86 грн. (а. с. 54-56), уточнююча за 2015 рік від 18.08.2015 № 1500017523, відповідно до якої ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 до 31.12.2018 щомісячно по 1275,54 грн., грудень - 1275,56 грн, та зменшено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 на суму 4091,32 грн. щомісячно (а. с. 57-59), уточнююча за 2015 рік від 16.12.2016 №1600030734, якою ОСОБА_2 знято всі раніше задекларовані податкові зобов'язання за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 (а. с. 60-61), звітна за 2016 від 17.02.2016 № 1600006872, якою ОСОБА_2 задекларовано податкові зобов'язання за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 щомісячно по 1828,41 грн. (а. с. 62-63), уточнююча за 2016 рік від 16.12.2016 №1600030735, відповідно до якої ОСОБА_2, задекларовано податкові зобов'язання за червень 2016 у сумі 1401,85 грн, з липня до грудня 2016 у сумі по 1828,41 грн. щомісячно, та знято податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період з 01.01.2016 до 31.05.2016 повністю, за червень 2016 року зменшено на суму 426,56 грн. (а. с. 64-65).

Розраховуючи суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю позивач застосовував коефіцієнт 3,0% від нормативно-грошової оцінки орендованої земельної ділянки згідно з умовами договору № 040641900436 від 29.11.2006 та вимог п.п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

При цьому, ГУ ДФС у Луганській області приймаючи рішення відносно позивача та збільшуючи податкові зобов'язання з орендної плати за землю прийнято до уваги відомості з додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору оренди № 040641900436 від 29.11.2006.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність врахування відповідачем додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору оренди № 040641900436 від 29.11.2006 при збільшенні позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю та правомірність податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 10.03.2017 за №0001651301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 43929,19 грн. та застосовано штраф у розмірі 25% в сумі 10982,30 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі ПК України), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669), Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон № 1952), Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон №161) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо правомірності врахування відповідачем додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору оренди № 040641900436 від 29.11.2006 при збільшенні позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за землю, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (п. 288.1 ст. 288 ПК України, в редакції станом до 30.09.2015)

Таким чином, ПК України вказував на необхідність державної реєстрації договору оренди землі.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття. зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ( ст.2 Закону № 1952).

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1952 встановлено, що однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно з частиною третьою цієї ж статті речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, роли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації ( ст.4 Закону № 1952).

Згідно п. 14 ч.1 ст. 27 Закону № 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно ст.20 Закону України «Про оренду землі» №161 (в редакції до 31.12.2011, тобто, в редакції, що діяла на момент укладення додаткової угоди № 2) укладений договір оренди підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації ( ч.1 ст.210 ЦК України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту ( ч.1 ст.654 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі аналізу норм п. 288.1 ст. 288 ПК України, ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», ст. 654 Цивільного кодексу України та ст.ст. 2, 3,4, 27 Закону № 1952-ІV, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що станом на момент складання податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, підлягало державній реєстрації як право оренди земельної ділянки, так і внесення змін до договору, на підставі якого виникло дане право.

Таким чином, як норми цивільного і земельного законодавства України, так і спеціального законодавства, якими регулюється державна реєстрація права власності та інших речових прав, зокрема, оренди землі, однозначно вимагали та вимагають обов'язковості державної реєстрації правочинів, що встановлюють, змінюють або припиняють істотні умови права оренди земельної ділянки.

Тобто, додаткова угода № 2 від 08.12.2009 до договору № 040641900436 від 29.11.2006., є чинною за умови проведення державної реєстрації, оскільки доказів державної реєстрації додаткової угоди № 2 від 08.12.2009 до договору № 040641900436 від 29.11.2006 під час розгляду справи сторонами не надано, а судом не встановлено, з урахуванням даних, зазначених в листі головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.05.2016 (а. с. 104), колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вищевказана додаткова угода не може вважатися вчиненою, укладеною, а тому у податкового органу не було законних підстав для її врахування при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо неврахування податковим органом уточнюючих податкових декларацій з плати за землю за 2014 - 2016 роки, якими позивачем знято з себе зобов'язання з орендної плати за період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно.

Згідно з п.14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст.285 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру ( ст.286 ПК України).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За приписами п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків і які є узгодженими з дати подання декларацій.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України).

Згідно з нормами п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з нормами ст. 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 5 ст. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669 Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Сєвєродонецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Орендована ФОП ОСОБА_2 земельна ділянка має комунальну форму власності та розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області, тобто, на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р здійснювалася антитерористична операція.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач в силу статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання до 08.06.2016, а саме, до внесення змін до вказаної норми Закону.

Згідно зі ст.10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Колегія суддів вважає неприйнятними посилання відповідача на зазначену норму Закону, оскільки статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції чинній з 08.06.2016 на момент винесення спірного повідомлення рішення) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначено, що на території м. Луганська органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З додатку № 2 (відомості про наявність земельних ділянок) до декларацій з плати за землю встановлено, що податок за землю сплачується за об'єкти, які розташовані на території м. Северодонецька, яке не входить до вказаного переліку.

Тобто, згідно з положеннями Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 до 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена під час розгляду цієї справи, що вказує на відсутність у відповідача законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення щодо позивача за період з 14.04.2014 до 07.06.2016, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.03.2017 за №0001651301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 43929,19 грн. та застосовано штраф у розмірі 25% в сумі 10982,30 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Отже, задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з орендної плати за землю протягом періоду з травня 2014 року до травня 2016 року, а також зменшення зобов'язань за квітень 2014 року з розрахунку за 17 днів та за червень 2016 року з розрахунку за 7 днів відповідають вимогам Закону № 1669, ст.6 якого є імперативною нормою, і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права н6а звільнення від сплати орендної плати за землю на чітко визначений строк.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спір за суттю вимог вирішений з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст.206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у справі №812/466/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

Р.Ф.Ханова