Постанова № 68535104, 29.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2017 року №826/22492/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМТС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2015 №0006222206 та від 07.09.2015 №0006232206.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 11.08.2015 №500/1-26-50-22-06-31237762, прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2015 №0006222206 та від 07.09.2015 №0006232206.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства, внаслідок чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Адміністративну справу №826/22492/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 182 671,00 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 144 462,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 11.08.2015 №500/1-26-50-22-06-31237762 та винесено податкові повідомлення-рішення:

від 07.09.2015 №0006222206, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток 216 693,00 грн., у тому числі: 144462,00 – основний платіж, 72231,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 07.09.2015 №0006232206, яким позивачу визначено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 274 006,50 грн., у тому числі: 182 671,00 грн. – основний платіж, 91 335,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМТС» не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як свідчить акт перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №500/1-26-50-22-06-31237762 та письмові заперечення, висновки щодо відсутності факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» та його контрагентами: приватним підприємством «Л.КОМ», товариством з обмеженою відповідальністю «РА «ПРОПАГАНДА», товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС», товариством з обмеженою відповідальністю «АВС СИНЕРГІЯ», товариством з обмеженою відповідальністю «НІНЕЛЬ-УКРАЇНА» зроблені на підставі наявної у контролюючого органу негативної інформації щодо вказаних контрагентів позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» (покупець) та його контрагентами (постачальник): товариством з обмеженою відповідальністю «НІНЕЛЬ-УКРАЇНА», товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС» укладено договори від 01.01.2012 №0601 та від 22.04.2013 №2304/П13, відповідно до яких постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцеві товари згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, зазначеними в специфікаціях, у кількості, що відповідає заявці покупця, та вказується у видаткових накладних на партію товару, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 01.01.2012 №0601 та від 22.04.2013 №2304/П13, специфікацій товарів, що поставляються за договором, додаткових угод, накладних, повідомлень про зразок печатки (штампу) та підписів, фіскальних чеків, податкових накладних.

Проте співставлення змісту укладених договорів і наведених документів первинного обліку не відображає факт здійснення відповідних поставок, зокрема, відсутні докази транспортування товару, є розбіжності між змістом документів (наприклад, специфікації (додатки до договору) датовані раніше ніж сам договір), фіскальні чеки видані аптеками ( не сторонами спірних договорів).

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» (покупець) та приватним підприємством «Л.КОМ» (продавець) укладено договір про співробітництво в області обслуговування та постачання офісної техніки, а також постачання витратних матеріалів до неї від 10.01.2012 №0004/4Т/П, відповідно до якого продавець зобов’язується поставляти, а покупець приймати офісну техніку «товар» і послуги щодо її технічного обслуговування, відповідно до попередньої заявки, що надійшла від покупця.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 10.01.2012 №0004/4Т/П, додаткової угоди.

Умови договору передбачають наявність заявок позивача на технічне обслуговування офісної техніки, рахунків-фактури де зазначається кількість товару, яка підлягає постачанню та накладні/акти прийому-передачі такого товару від постачальника покупцеві.

Проте позивачем не надано вказаних документів, також матеріали справи не містять доказів наявності у позивача складського чи офісного приміщення.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «РА «ПРОПАГАНДА» (виконавець) укладено договір від 05.06.2013 №5-06/2013, відповідно до якого виконавець зобов’язується надати замовнику послуги з макетування, адаптації, виготовлення рекламних макетів, логістичні послуги, послуги промоутерів та інші послуги, які визначені сторонами у додатках до цього договору, а замовник зобов’язується прийняти належним чином надані послуги та оплатити загальну вартість договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 05.06.2013 №5-06/2013, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних.

Умовами договору (підпункт 1.4) передбачено, що виготовлення продукції, у тому числі її тиражування поліграфічними та іншими технічними засобами, здійснюється на підставі оригінал-макета, ескізів, кольоропроб, наданих виконавцю посадовою особою замовника, або підготовлених виконавцем, та письмово затверджених замовником. У разі виготовлення оригінал-макету замовником, макет передається виконавцю по FTP серверу або по електронній пошті.

Однак, матеріали справи не містять жодного макету, ескізу, тощо, які б підтверджували реальність наданих послуг за даним договором.

Окрім того, умовами договору (пункт 4) передбачено надання виконавцем замовнику рахунків-фактури на оплату, які в матеріалах справи - відсутні.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВС СИНЕРГІЯ» (виконавець) укладено договір від 05.03.2013 №433, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується на власний ризик та власними засобами виконати відповідно до умов даного договору, в повному обсязі та в строк роботи, які замовник зобов’язується прийняти та оплатити.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 05.03.2013 №433, кошторисів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

З наданих позивачем документів вбачається, що договором передбачено виконання ремонтних робіт, які відповідно до пункту 2 договору виконуються з матеріалів та засобами виконавця або з матеріалів та засобами третіх осіб, які виступають у якості субпідрядника. Якість матеріалів повинна відповідати всім вимогам відповідної чинної нормативно-технічної документації.

Однак, матеріали справи не містять пояснень позивача стосовно того, чи які саме матеріали використовувалися під час виконання ремонтних робіт, чи залучалися треті особи, а також, відсутні сертифікати якості використаних матеріалів.

Отже, аналіз вказаних документів не дає можливості встановити реальний рух активів та виконання умов вказаних договорів, оскільки позивачем не надано всіх доказів на підтвердження виконання спірних договорів.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «БМТС» та його контрагентами: приватним підприємством «Л.КОМ», товариством з обмеженою відповідальністю «РА «ПРОПАГАНДА», товариством з обмеженою відповідальністю «БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС», товариством з обмеженою відповідальністю «АВС СИНЕРГІЯ» вказано на відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для виконання господарських операцій передбачених спірними договорами.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій.

Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Отже, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень.

Що стосується правомірності застосування контролюючим органом штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 №826/17505/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2015 та позов товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення №0002402204 від 11.06.2014 та №0002412204 від 11.06.2014.

Вказане свідчить про протиправність накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасування в частині визначених штрафних санкцій, зокрема, від 07.09.2015 №0006222206 в частині штрафних санкцій у розмірі 36 115,50 грн. та від 07.09.2015 №0006232206 в частині штрафних санкцій у розмірі 45 667,75 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.09.2015 №0006222206 в частині штрафних санкцій у розмірі 36 115,50 грн. та від 07.09.2015 №0006232206 в частині штрафних санкцій у розмірі 45 667,75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.