Постанова № 68535076, 30.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2017 року № 826/6552/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПрАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПрАТ "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправними дій, рішення, визнання чинним правочину, зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПрАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та подала письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на позов відповідач обґрунтовує тим, що при дослідженні обставин правочину від 09.07.2015 щодо проведення трансакції щодо перерахування грошової суми 60088,00 грн. з призначенням платежу «поповнення власного рахунку» було встановлено, що співробітники ПрАТ "Радикал Банк" були обізнані в тому, що 10.07.2015 (тобто на наступний день) у банку буде ведена Тимчасова адміністрація; час вчинення трансакції, а саме 19:02 год., а також відкриття рахунку позивачеві о 18:52 год. були вчинені поза межами режиму роботи відділення банку; ознаки «дроблення»; відсутність ознак фактичного проведення трансакції.

Представник третьої особи через канцелярію суду подав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

09.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір банківського рахунку №18741/П-1, відповідно до якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривня № НОМЕР_2 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування і нарахування процентів.

09.07.2015 на рахунок позивача НОМЕР_1 (валюта 980/UAН) надійшли коштів в сумі 60088,00 грн.

На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) стосовно ПАТ "Радикал Банк" розміщено наступну інформацію.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 09.07.2015 № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", згідно з яким з 10.07.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", код ЄДРПОУ 36964568, МФО 319111, місцезнаходження: Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2-В, 08130. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" запроваджено строком на 3 місяці з 10.07.2015 до 09.10.2015 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 178 від 30.09.2015 змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК». Згідно з даним рішенням призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Савельєвій Анні Миколаївні з 01.10.2015.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 184 від 08.10.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» до 09.11.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Савельєвої Анни Миколаївни до 09 листопада 2015 р. включно.

09.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" Савельєвою А.М. винесено наказ №204 «Про визнання правочинів нікчемними».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 09.11.2015 № 769 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАДИКАЛ БАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 09.11.2015 № 203, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАДИКАЛ БАНК» (далі - ПАТ «РАДИКАЛ БАНК»), призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «РАДИКАЛ БАНК», визначені статтями 37, 38 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Савельєвій Анні Миколаївні на два роки з 10.11.2015 до 09.11.2017 включно.

Листом від 17.12.2015 №4957/15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєва А.М. повідомила позивачу, що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) Банком з ОСОБА_1, а саме: трансакція ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу «Поповнення власного рахунку на суму 60 088,00 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 19:02. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

ОСОБА_1, не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи, що її має бути включено до переліку вкладників, звернулася з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Серед таких функцій є здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідних фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 № 21-4846а15, враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відступаючи від позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Так, згідно із зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (пункт 7 частини першої цієї ж статті).

Отже, підвідомчі господарським судам саме спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

У свою чергу, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Втім правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника. Такі правовідносини не породжують прав та обов'язків для банку, адже банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд.

Суд вважає, що спір щодо відшкодування вкладникам коштів за рахунок Фонду не є спором у процесі ліквідації банку, так як ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавець чітко виокремив такі самостійні функції Фонду, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань (пункт 8 частини другої статті 4 згаданого Закону).

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 по справі №826/4028/16.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Серед таких функцій є здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідних фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В той же час, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в постанові Верховного Суду України від 16.02.2016 № 21-4846а15, враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відступаючи від позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Так, згідно із зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (пункт 7 частини першої цієї ж статті).

Отже, підвідомчі господарським судам саме спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

У свою чергу, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Втім правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника. Такі правовідносини не породжують прав та обов'язків для банку, адже банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд.

Суд вважає, що спір щодо відшкодування вкладникам коштів за рахунок Фонду не є спором у процесі ліквідації банку, так як ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.

Статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавець чітко виокремив такі самостійні функції Фонду, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань (пункт 8 частини другої статті 4 згаданого Закону).

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 по справі №826/4028/16.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; пунктами 3, 4, 5, 6 Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за № 1548/21860.

Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та формування переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обов'язок Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень щодо забезпечення перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

09.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк" Савельєвою А.М. винесено наказ №204 "Про визнання правочинів нікчемними", згідно якого визнано нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (трансакції в системі АБС Б-2 щодо розміщення коштів на депозитних/поточних рахунках клієнтів через рахунки каси банку 09.07.2015 року поза межами робочого часу та/або операційного дня, а також трансакції в системі АБС Б-2 щодо розміщення коштів на депозитних/поточних рахунках клієнта через рахунки каси банку 09.07.2015 року за одним й тим самим часом проведення трансакції в одній касі одним і тим же касиром), які пов'язані з вкладними (депозитними) операціями за договором банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб в ПАТ "Радикал Банк" згідно додатку № 1, який додається до наказу.

Так, відповідно до таблиці доданої до наказу № 204 від 09.11.2015 відповідачем визнано нікчемним правочин - трансакцію банку з рахунку НОМЕР_3 на рахунок НОМЕР_2 (відображення транзакції в АБС Б2 щодо внесення коштів на поточний рахунок клієнта через касу банку після робочого та операційного часу), дата вчинення трансакції 09.07.2015 року, час вчинення трансакції 19:02.

Листом від 17.12.2015 №4957/15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" Савельєва А.М. повідомила позивачу, що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) Банком з ОСОБА_1, а саме: трансакція ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу "Поповнення власного рахунку на суму 60 088,00 грн., дата вчинення трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 19:02.

При дослідженні обставин вчинення цього правочину та здійснення на його підставі операції щодо зарахування коштів було виявлено відсутність ознак фактичного проведення касової операції з отримання від позивача коштів та зарахування їх на його рахунок, що вбачається із наступного.

Згідно з умовами Договору, а саме п. 1.1., в якому зазначено, що «Банк, керуючись Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), 5 відкриває Клієнту поточний рахунок у Гривні № НОМЕР_4 (надалі - Рахунок), здійснює його розрахунково-касове обслуговування на умовах та у порядку, визначених чинним законодавством ( в тому числі і нормативно - правовими актами Національного банку України), внутрішніми нормативними актами Банку та цим договором.

Станом на 09.07.2015 у ПАТ «Радикал Банк» діяли Правила внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Радикал Банк», затверджені рішенням Правління ПАТ «Радикал Банк», протокол № 1 від 23.01.2012, згідно з пунктом 5.3 яких: «Час початку і закінчення роботи та перерва для відпочинку і харчування встановлюється: початок роботи - 9-00, обідня перерва - з 13-00 до 14-00, закінчення роботи - 18-00».

Пунктами 2.1, 2.2 та 2.5 розділу IV Інструкції про введення касових операцій банками в Україні затвердженої постановою Національного банку України від 01.06.2011 № 174 встановлено, що банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої. Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами, зокрема, за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку. Банк (філія, відділення) здійснює приймання платежів від клієнтів із застосуванням САБ.

Відповідно до пункту 2.9. розділу IV зазначеної Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Пунктом 1.13 розділу IV Інструкції про введення касових операцій банками в Україні затвердженої постановою Національного банку України від 01.06.2011 № 174 встановлено, що у разі здійснення касових операцій протягом операційного часу банк (філія, відділення) на касових документах проставляє поточну дату здійснення касової операції, а в післяопераційний час - поточну дату і час приймання документів або напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час". Виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Сформувати платіжний документ та роздрукувати його, не провівши в операційній системі системи банку АБС Б2 саму операцію, неможливо.

В операційній системі банку АБС Б2 транзакція позивача, визнана відповідачем нікчемною, а саме відображення зарахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 60 088,00 грн., була зареєстрована о 19:02, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 09.07.2015. позивач зазначений факт не заперечується.

Таким чином, касова операцій щодо зарахування коштів в розмірі 60 088,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача була проведена в системі банку АБС Б2 в післяопераційний час, а отже на виданій позивачу квитанції, у випадку фактичного здійснення приймання готівкових коштів має бути наявний напис чи штамп "вечірня" або "післяопераційний час".

Додана позивачем до позовної заяви на підтвердження факту внесення коштів на розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_1 у розмірі 60 088,00 грн. копія заяви на переказ готівкових коштів від 09.07.2015 № 15485 не містить підпису ні позивача, ні уповноваженої особи банку, а в наданій копії квитанції від 09.07.2015 № 15485 відсутній підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку з відбитком печатки (штампа), а також напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час".

Отже, надані позивачем суду копії заяви на переказ готівкових коштів від 09.07.2015 № 15485 та квитанції від 09.07.2015 № 15485 не містять підписів осіб, які їх склали, а квитанція також обов'язкового при її оформленні відбитку печатки (штампа) та напису чи штампа "вечірня" чи "післяопераційний час".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що вказані документи не можуть засвідчувати факт внесення позивачем на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 60 088,00 грн.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження факту внесення на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 60 088,00 грн., крім посилань на заяву на переказ готівкових коштів від 09.07.2015 № 15485 та квитанцію від 09.07.2015 № 15485, копії яких додано до позовної заяви, позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином у суду відсутні належні докази на підтвердження факту здійснення позивачем зарахування через касу банку на її розрахунковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 60 088,00 грн., а отже і відсутні підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача стосовно визнання нікчемним правочину щодо перерахування ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" позивачу грошових сум на виконання договору від 09.07.2015 № 18741/П-1.

Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним рішення, яка, як зазначено судом, задоволенню не підлягає, то, як наслідок, суд також відмовляє в її задоволенні.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов