Постанова № 68535065, 29.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2017 року №826/23589/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №0003632204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки 07.09.2015 №361/26-57-22-07-10/37309470, прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №0003632204.

Відповідач в судове засідання не з'явився письмових заперечень проти позову не надав.

Адміністративну справу №826/23589/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» з питань, порушених у запереченні директора товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» ОСОБА_1 від 08.07.2015 №140 по взаємовідносинам з контрагентами за березень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 322 417,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт 07.09.2015 №361/26-57-22-07-10/37309470 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 №0003632204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 322417,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 07.09.2015 №361/26-57-22-07-10/37309470 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Ед хок ком'юнікейшнз» за договором про надання послуг від 02.03.2015 №7/2015, товариством з обмеженою відповідальністю «Ксенко» за договором про закупівлю товару від 04.03.2015 №16, товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» за договором поставки від 02.03.2015 №2.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (постачальник) укладено договір поставки від 02.03.2015 №2, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк у власність замовника автомобіль швидкої медичної допомоги на базі автомобіля Mercedes Sprinter, тип В, зазначений в специфікації, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору, специфікації, акта здавання-приймання автомобіля, акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видаткової накладної, податкової накладної.

Окрім того позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ».

Так, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що у податковій накладній від 10.03.2015 №1 не було зазначено код УКТЗЕД, що є порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, контролюючий орган наголосив, що товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» не зверталось зі скаргою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про порушення останнім порядку заповнення податкової накладної, а тому позивач відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не має право на податковий кредит за такою податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» передало товариству з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Mercedes Sprinter, типу В, двигун № НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, шо підтверджується актом здавання-приймання автомобіля від 31.03.2015.

В свідоцтві про державну реєстрацію №12002/2012 серії НОМЕР_3, з додатками до нього, виданого Державною службою України з лікарських засобів зазначено, шо медичний виріб - автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Mercedes-Benz Sprinter. розроблений відповідно до технічних умов (ТУ У 29.1-38183310-003:2012), виробником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» відповідає реєстраційним матеріалам, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 27.06.2014 №823 внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України.

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.11.2012 №05.03.02-04/114997 наданого Державною санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України - автомобілі швидкої медичної допомоги на базі Mercedes-Benz Sprinter (ТУ У 29.1-38183310-003:2012) вітчизняного виробництва (виробник товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром») відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування.

Водночас, контролюючим органом в акті зазначено, що код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) має зазначатись по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу, або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар, чи стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено факту невідповідності податкової накладної від 10.03.2015 №1 вимогам абзацу «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки постачальник не є прямим імпортером поставленого товариству автомобіля швидкої медичної допомоги на базі автомобіля Mercedes Sprinter, типу В, і в ході перевірки не досліджено питання розмитнення автомобілю, переобладнання його до моменту постачання кінцевому споживачу, перетворення автомобілю в інший товар (спецтехніку).

Отже, вказане свідчить, що медичній виріб - автомобіль швидкої медичної допомоги на базі Mercedes-Benz Sprinter, переобладнаний на території України, відповідно до встановлених технічних умов, як медичний виріб є товаром вітчизняного виробництва, що підтверджується вищевказаними документами, тому вимоги контролюючого органу щодо необхідності зазначення в податковій накладній від 10.03.2015 №1 коду УКТЗЕД як імпортованого позивачеві товару є безпідставними та необґрунтованими.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ксенко» (постачальник) укладено договір на закупівлю товару від 04.03.2015 №16, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар відповідно до умов цього договору, а покупець прийняти та оплатити його.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору, специфікації, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, сертифікатів відповідності, свідоцтва про державну реєстрацію, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ксенко» вказано на відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів.

Однак, посилання контролюючого органу як на підставу неправомірності формування податкового кредиту на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції є необґрунтованими, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірної операції, крім того за умовами договору з товариством з обмеженою відповідальністю «Ксенко» поставка відбувається на умовах DDP Інкотермс-2010, тобто місцем поставки є - адреса: місто Київ, вулиця Сім'ї Сосніних, будинок 11 і з цієї адреси товар вважається переданим покупцеві.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ед хок ком'юнікейшнз» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 02.03.2015 №7/2015, відповідно до якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору, акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної.

У свою чергу, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «СЕКЬЮРАЙТІ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ед хок ком'юнікейшнз» вказано на відсутність макетів або зміст рекламної інформації, скріншотів, відео- та аудіоролики.

Так, згідно підпункту 2.2 договору про надання послуг від 02.03.2015 №7/2015, період і загальний час розміщення виконавцем рекламних матеріалів, назва телеканалу, а також вид, назва і тривалість рекламних матеріалів, вартість послуг виконавця, узгоджується сторонами в додатках до цього договору.

Пунктом 3 договору передбачена наявність рекламних матеріалів, ефірної довідки.

Однак, позивачем не надано таких додатків, рекламних матеріалів, ефірної довідки.

Окрім того наданий позивачем акт здачі-прийняття робіт не дає можливість ідентифікувати які саме рекламні послуги були надані, на якому телеканалі, тощо.

Вказане свідчить, що контролюючий орган правомірно дійшов висновку щодо протиправності включення позивачем суми податку на додану вартість у розмірі 50 577,64 грн. до податкового кредиту.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а податкове повідомлення рішення від 28.09.2015 №0003632204 частковому скасуванню, а саме в частині суми у розмірі 271 839,00 грн.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.09.2015 №0003632204 в частині суми 271 839,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.