Постанова № 68534150, 22.08.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року м.Житомир справа № 806/2175/17

час прийняття: 12 год. 49 хв. категорія 9.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Ясинська К.В.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного науково-технологічного підприємства "Надія-Алкон" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне науково-технологічне підприємство "Надія-Алкон" (далі - ПНТП "Надія-Алкон") звернулось до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій в розмірі 28677,34 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач керується постановами Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа №21-469а14), від 04.07.2011 (справа № 21-163а11), від 10.07.2012 (справа № 21-147а12), від 27.05.2014 (справа № 21-126а14), у яких міститься висновок, що порушення валютного законодавства підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 238 Господарського кодексу України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається податковим законодавством. На переконання позивача, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України. Також, у позовній заяві позивач проводить порівняльний аналіз визначень "штрафної санкції (фінансової, санкції)" та "пені", наведених у статті 14 Податкового кодексу України, за наслідком якого доходить висновку, що пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією і не підпадає під дію частини другої статті 250 Господарського кодексу України. На переконання позивача, датою виявлення порушення позивачем статті 1 Закону № 185/94-ВР є день складання відповідачем акту перевірки, тобто - 10.07.2017. Відтак, саме з 10.07.2017 починається перебіг строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності Зважаючи на те, що встановлені актом перевірки порушення позивачем статті 1 Закону № 185/94-ВР мали місце з 04.03.2016 по 13.04.2016, тобто більше року назад, вважає, що застосування відповідачем адміністративно-господарської санкції є неправомірним та прийнято відповідачем з порушенням строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України. Зважаючи на відсутність у відповідача правових підстав для прийняття спірного рішення, просить скасувати його у судовому порядку.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності з 01.01.2011, статтю 250 Господарського кодексу України було доповнено частиною другою, згідно якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. Отже, обмеження у строках застосування адміністративно-господарських санкцій не поширюються на штрафні санкції, що застосовуються контролюючими органами, а тому вважає, що відповідач правомірно застосував фінансові санкції за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" без врахування строків передбачених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог, з огляду на наступне.

Встановлено, що у період з 27.06.2017 по 04.07.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПНТП "Надія-Алкон" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту №02/11-2015 від 02.11.2015 за період з 02.11.2015 по 26.06.2017, за результатами якої складено акт від 10.07.2017 № 346/06-30-14-03/20419876 (а.с. 9-14).

Указаним актом перевірки зафіксовано порушення ПНТП "Надія-Алкон" статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами і доповненнями), постанов Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863 та від 03.03.2015 № 140 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" при виконанні експортного контракту № 02/11-2015 від 02.11.2015, укладеному УП "Грануліт" (Республіка Білорусь) кошти надійшли з порушенням термінів розрахунків у сумі 15955,54 доларів США.

Виявлене порушення стало підставою для прийняття Головним управлінням ДФС у Житомирській області податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових санкцій) за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобовязань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства" в сумі 28677,34 грн. (а.с. 7).

Вважаючи, що відповідачем при прийнятті зазначеного рішення проігноровано положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною шостою указаної статті Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 4 грудня 2015 року N 863, яка діяла у період з 5 грудня 2015 року до 4 березня 2016 року, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 3 березня 2016 року N 140, яка діяла у період з 5 березня 2016 року і діє до 8 червня 2016 року, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено, що по контракту на експорт продукції № 02/11-2015 від 02.11.2015, укладеному з УП "Грануліт" (Республіка Білорусь), надійшла валютна виручка ПНТП "Надія-Алкон" у загальній сумі 24526,14 доларів США в оплату відвантаженої продукції, з якої 15955,54 доларів США надійшло з установлених порушенням термінів розрахунків, а саме:

по ВМД № 101060000/2015/020839 від 04.12.2015 на суму 8589,43 доларів США (граничний термін надходження валютної виручки 03.03.2016)

1000,00 доларів США надійшли 21.03.2016 (кількість прострочених днів - 18);

3000,00 доларів США надійшли 22.03.2016 (кількість прострочених днів - 19);

1000,00 доларів США надійшли 29.03.2016 (кількість прострочених днів - 26);

1589,43 доларів США надійшли 30.03.2016 (кількість прострочених днів - 27);

по ВМД № 101060000/2015/022066 від 19.12.2015 на суму 9366,11 доларів США (граничний термін надходження валютної виручки 18.03.2016)

1410,57 доларів США надійшли 30.03.2016 (кількість прострочених днів - 12);

1263,88 доларів США надійшли 11.04.2016 (кількість прострочених днів - 24);

3791,66 доларів США надійшли 12.04.2016 (кількість прострочених днів - 25);

725,00 доларів США надійшли 12.04.2016 (кількість прострочених днів - 25);

2175,00 доларів США надійшли 13.04.2016 (кількість прострочених днів - 26).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Позивач не заперечує факту допущення ним порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні експортного контракту № 02/11-2015 від 02.11.2015, укладеному з УП "Грануліт" (Республіка Білорусь) і розміру нарахованої відповідачем пені. Стверджуючи про протиправність спірного рішення, позивач посилається на єдину підставу, а саме: контролюючим органом при нарахуванні пені пропущено строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України.

Проте, наведені доводи позивача спростовуються наступним.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина друга статті 250 Господарського кодексу України).

При цьому, частина друга статті 250 зазначеного Кодексу набрала чинності з 01.01.2011 згідно з доповненнями, внесеними Законом України від 02.12.2010 №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, до 01.01.2011 - часу набрання чинності Податковим кодексом України, санкції за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, належали до адміністративно-господарських санкцій, застосування яких було можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Як встановленому у судовому засіданні, порушення виявлені актом перевірки мали місце у 2016 році.

Відповідно до 14.1.39. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Також, згідно підпункту 19-1.1.4 пункт 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, яким установлено, що контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Згідно із підпунктом 19-1.1.34 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 58.2. ст.58 ПКУ визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, з 01.01.2011 року санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належать до грошових зобов"язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

В свою чергу, пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України встановлює, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, тобто не пізніше 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи представників позивача про сплив строку на застосування пені за порушення термінів здійснення зовнішньоекономічних операцій, оскільки передбачений пункт 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничний строк застосування вказаної пені ще не закінчився.

Посилання представника позивача на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах суд також вважає безпідставними, оскільки нормативно-правове регулювання правовідносин у даній адміністративній справі відрізняється від того, якому надано оцінку Верховним Судом України у його постановах від 04.11.2014 (справа №21-469а14), від 04.07.2011 (справа № 21-163а11), від 10.07.2012 (справа № 21-147а12), від 27.05.2014 (справа № 21-126а14), так як у згадуваних справах спірні правовідносини виникли раніше, ніж було внесено зазначені зміни до Податкового кодексу України та Господарського кодексу України.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та у визначені Податковим кодексом України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час судового розгляду справи доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та ґрунтуються на помилковому тлумаченні останнім норм діючого законодавства.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача та надані пояснення його представниками під час судового розгляду є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Приватному науково-технологічному підприємству "Надія-Алкон" у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 29 серпня 2017 р.