Ухвала суду № 68534109, 30.08.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

30 серпня 2017 р. Справа № 805/1778/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження

позовну заяву ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 Донецької області

про зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Донецької області про зобовязання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Донецької області про зобовязання допустити до інформації про стан досудового розслідування повернута позивачеві у звязку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 25.05.2017 року про повернення позовної заяви скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції в ході якого потрібно перевірити встановлені обставини та вирішити питання щодо строку звернення до суду із зазначеним позовом.

Доводи позовної заяви позивач обґрунтовані тим, що відповідачем не здійснені передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України дії, а саме, не надана інформація про стан досудового розслідування кримінального провадження згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13.

Позивач просить зобовязати відповідача допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Пунктом 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у звязку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони повязані із реалізацією прав, свобод та інтересів субєктів у сфері публічно правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно правового спору визначають: субєктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне повязане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола субєктів публічно правового спору, то обовязковим його учасником є субєкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо обєктів управління.

Специфіка публічно правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення субєктом публічного управління субєктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно правовий характер, повязаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно правового спору є участь у справі субєкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших субєктів і його рішення є обовязковими для виконання.

Як вбачається з позовної заяви, вона містить вимогу про зобовязання надати інформацію в межах кримінального провадження.

Згідно ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Таким чином, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством України у сфері захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Наряду з викладеним, як зазначалось раніше, особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно правовий характер, повязаний із сферою реалізації публічної влади.

З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов містить вимоги до ОСОБА_2 Донецької області про зобовязання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Згідно п. 1 ч.1 ст.303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Тобто, нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України встановлений інший порядок оскарження дій слідчого або прокурора, які полягають наданні інформації про стан досудового розслідування.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини щодо зобовязання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням повязані із проведенням кримінального провадження - досудового розслідування і судового провадження, процесуальних дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, Кримінальним процесуальним кодексом України встановлений виключний порядок оскарження дій слідчого або прокурора в межах кримінального провадження, суд зазначає, що даний спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать до юрисдикції адміністративних судів, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні бути розглянуті відповідно до правил кримінально-процесуального законодавства.

Згідно ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі відсутні ознаки публічно правового спору, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Суд вважає за необхідне розяснити позивачу, що закриття провадження у справі з зазначених підстав не позбавляє його права звернутися до місцевого загального суду зі скаргою в порядку кримінального процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, ст. 17, ст. 51, ст. 157, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Донецької області про зобовязання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13 закрити.

Ухвала Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяДавиденко Т.В.