Ухвала суду № 68531825, 23.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №589/2327/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ЛитвинкоНомер провадження 11-сс/788/362/17 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю. Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Олійника В. Б., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 589/2327/17 за апеляційною скаргою представника власника майна КОЛОМІЙЦЯ Д.М. на ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2017 року, якою накладено арешт на майно, -

учасників кримінального провадження:

прокурора - Коротких Ж.О.

представника власника майна - адвоката Коломійця Д.М., -

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна - адвокат КОЛОМІЄЦЬ Д.М. просить скасувати ухвалу слідчого судді, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про те, що вилучене майно є речовим доказом, до клопотання не були долучені документи, які підтверджують право власності і ОСОБА_4 (особі у якої був проведений обшук) не повідомляли про підозру.

26.06.2017 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням про арешт майна, погодженим із заступником керівника Шосткинської місцевої прокуратури, звернувся слідчий СВ Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що 25.06.2017 близько 03-00 години невстановлені особи незаконно проникли до буд. № 14 по вул. Чехова в м. Шостка, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого та із погрозою його застосування, вчинили напад на ОСОБА_5, чим завдали йому тілесні ушкодження та заволоділи майном на загальну суму 1 615 512 грн. 26.06.2017 за місцем реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 був проведений невідкладений обшук, в ході якого було виявлено та вилучено майно (рушницю, патрони, шаблю, мобільний телефон, одяг, взуття та інше).

Оскільки вилучені речі відносяться до об'єктів, які зберегли на собі сліди злочину, являються знаряддям його вчинення, містять на собі інформацію та відомості про вчинений злочин, є викраденим майном та мають значення для кримінального провадження як речові докази, то з метою виключення можливості їх знищення слідчий просив накласти на них арешт.

Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2017 вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на майно. Своє рішення слідчий суддя вмотивувала тим, що існує необхідність у збереженні речових доказів.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника власника майна Коломійця Д.М., який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді, доводи прокурора Коротких Ж.О. про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ч.3 ст.170 КПК України, встановлено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи виключно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 («Речові докази») цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 цього Кодексу, а згідно ч.2 цієї статті при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати, крім іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до ЄРДР були внесені відомості про вчинення розбою із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого та із погрозою його застосування, поєднаним з проникненням у житло, внаслідок чого ОСОБА_5 були завдали тілесні ушкодження та завдана майнова шкода.

26.06.2017 за місцем реєстрації ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 був проведений невідкладений обшук, в ході якого було виявлено та вилучено майно (рушницю, патрони, шаблю, мобільний телефон, одяг, взуття та інше), з клопотанням про арешт якого і звернувся слідчий.

За наслідками розгляду клопотання слідчим суддею було прийнято рішення накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів.

Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками слідчого судді, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що відносно вилученого майна існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, тобто було знаряддям чи предметом вчинення дій, направлених на вчинення розбою, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Матеріали провадження містять витяг з ЄРДР, до якого внесені відомості про вчинення злочину невстановленими особами та протоколи допитів потерпілого і свідків, які є явно недостатніми для прийняття рішення про накладення арешту на вилучене під час обшуку на майно.

При цьому, показання свідка ОСОБА_6 про те, що йому стало відомо хто саме вчинив злочин, за яких обставин, де знаходиться викрадене майно та як воно буде розподілене між учасниками злочину, викликають певні сумніви, оскільки цей свідок не вказував від кого саме та у якій спосіб йому стали відомі такі обставини, а жодними іншими доказами вони об'єктивно не підтверджуються, хоча фактично лише ці показання і стали підставою для проведення невідкладного обшуку.

Не було враховано слідчим суддею і відсутність в матеріалах кримінального провадження даних про те, що ОСОБА_4 була пред'явлена підозра, що також у сукупності з іншими обставинами має суттєве значення для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення за наслідками розгляду клопотання про арешт майна.

Крім того, відповідно до ч.1 і ч.2 ст.173 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину слідчий проводить огляд приміщення, який здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, зокрема, ч.2 ст.234 КПК України визначено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч.1 і ч.3 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч.3 цієї статті. Слідчий має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

В той же час, обшук по АДРЕСА_1 був проведений не на підставі ухвали слідчого судді. При цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що така слідча дія була проведена за добровільною згодою особи, яка володіє цим житлом, або ж, що прокурор чи слідчий за його погодженням невідкладно звертався до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, та чи був ухвалою слідчого судді наданий відповідний дозвіл.

При встановленні факту наявності (чи відсутності) підстав для арешту майна, колегія суддів керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України), згідно якої, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Таким чином, висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, згідно матеріалів кримінального провадження клопотання слідчого про арешт майна надійшло до суду першої інстанції 26.06.2017, а ухвала слідчого судді була постановлена 04.07.2017, тобто з порушенням встановленого законом строку, оскільки відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а згідно ч.6 ст.173 цього Кодексу, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді з наведених вище підстав і постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна, задовольнивши таким чином апеляційну скаргу представника власника майна Коломійця Д.М.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна КОЛОМІЙЦЯ Д.М. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 липня 2017 року щодо накладення арешту на майно - скасувати і постановити нову ухвалу.

Відмовити слідчому СВ Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області у задоволенні клопотання про арешт майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Рунов В. Ю. Олійник В. Б. Філонова Ю. О.