Ухвала суду № 68531733, 23.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9669/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1425/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 20

УХВАЛА

23 серпня 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на ухвалу судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2017 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Селінг», Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Естейт Селінг» вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до розгляду позову ОСОБА_3 по суті.

Допущено негайне виконання ухвали суду.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, зазначає, що заявник не надав доказів та судом не встановлено обставин, які б свідчили про можливий продаж квартири та, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказує, що навіть у випадку задоволення позову, ОСОБА_3 не набуде права власності на спірну квартиру, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, на неї звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між вжитими судом заходами забезпечення позову та заявленими позовними вимогами.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не зявились.

Вивчивши виділені матеріали, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів вбачається, що у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Естейт Селінг», ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1-3).

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2011 року, яке набрало законної сили 27 липня 2012 року, звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 від 29 листопада 2006 року шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з правом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та надані усі права для здійснення правочину.

За оспореним у цій справі договором купівлі-продажу від 13 квітня 2016 року, укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ТОВ «Естейт Селінг», останнє набуло право власності на вищевказану квартиру.

ОСОБА_3 зазначав, що на той час діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким предмет іпотеки не може бути примусово відчужено.

Вищенаведене вважав підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним та здійснив припущення про подальший можливий продаж квартири ТОВ «Естейт Селінг» іншій особі, тому подав заяву про забезпечення свого позову шляхом заборони ТОВ «Естейт Селінг» вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до розгляду позову по суті.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суддя виходив з наявності підстав, передбачених ст. 151 ЦПК України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Вважав, що для вирішення спору по суті потрібен певний час, відповідач по справі ТОВ «Естейт Селінг» може вчинити дії з відчуження належного йому майна, що може утруднити або унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Проте, такий висновок судді є помилковим.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, задовольняючи заяву ОСОБА_3, місцевий суд не врахував, що ним оскаржується договір купівлі-продажу квартири, власником якої він не є, оскільки на цю квартиру у судовому порядку звернуто стягнення і таке судове рішення набрало законної сили. Крім того, у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у цій справі, він не набуде право власності на спірну квартиру і виконання відповідного судового рішення не передбачатиме поновлення його прав на цю квартиру.

Таким чином, суд дійшов до передчасного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин, враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Питання щодо компенсації ПАТ КБ «ПриватБанк» судового збору за розгляд апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову в розмірі 1600 грн., суду першої інстанції необхідно вирішити за наслідками розгляду справи по суті відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, п. 5 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 липня 2017 року про забезпечення позову скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -