Ухвала суду № 68531452, 17.08.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/9817/15-к

Провадження №1-кп/592/40/17

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

17 серпня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі колегії суддів:

головуючого судді Чернобая О.І.,

суддів Косолап М.М., Труханової Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяренко В.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Кононенко К.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м.Суми обєднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 27.05.2015 року, близько 15:30 год., діючи за попередньою змовою в групі із невстановленою особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження) вчинив напад на потерпілу ОСОБА_1 з метою заволодіння її майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя, з проникненням до її квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого заподіяли їй матеріальну шкоду на загальну суму 115 535,32 грн.

Під час судового розгляду вказане кримінальне провадження, за клопотаннями обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2 було обєднане з кримінальним провадженням по обвинуваченню ОСОБА_5 оскільки органами досудового розслідування останній обвинувачувався у вчиненні цього ж розбійного нападу за попередньою змовою і в групі саме з ОСОБА_4

В ході судового розгляду обєднаного кримінального провадження прокурором було заявлене письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ще на 60 днів, оскільки строк його тримання під вартою закінчується 02.09.2017 року і до вказаної дати, на думку прокурора, неможливо дослідити всі докази сторони обвинувачення і захисту, а раніше заявлені ризики відносно ОСОБА_4 не зменшились, оскільки перебуваючи на свободі, на думку прокурора, він зможе чинити тиск на свідків та потерпілу, яка побоюється помсти з його боку.

Потерпіла підтримала дане клопотання прокурора і в категоричній формі наполягає на продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, зазначивши, що побоюється помсти з його боку за те, що вона викрила його у розбійному нападі.

Обвинувачений ОСОБА_4 з приводу даного клопотання пояснив, що він вже втомився, цього злочину він не вчиняв і щоб суд сам все вирішував більше нічого не доповнивши.

Захисник ОСОБА_2 заперечує проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що воно є шаблонним з попередніми клопотаннями, підстави, які вказала прокурор не заслуговують на увагу, на свідків її підзахисний впливати не стане, оскільки свідки можуть підтвердити тільки те, що на кануні розбійного нападу ОСОБА_4 приходив в підїзд де живе потерпіла і шукав там хлопця на імя Денис, але він це і сам підтверджує, тому вважає, що відносно ОСОБА_4 запобіжний захід може бути змінений судом на більш мякий у виді домашнього арешту із визначенням йому певних обовязків.

Обвинувачений ОСОБА_5 попросив суд надати йому можливість висловитись з приводу даного клопотання і суду пояснив, що вищевказаний розбійний напад він вчиняв не з ОСОБА_4, а вчиняв із знайомим потерпілої, тому теж заперечував проти продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

Суд, заслухавши думку прокурора, пояснення потерпілої, обвинувачених та захисника дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, ухвалою суду від 05.07.2017 року строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 був продовжений по 02.09.2017 року включно за наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.02.2015 року у справі Подвезько проти України (заява № 74297/11) зазначив наступне:

п.20.Суд нагадує, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин {див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (<…>), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно допідпункту «c»пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (рішення у справах «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), та«Хайредінов проти України»(Khayredinov v. Ukraine), заява №38 717/04, п. 28, від 14 жовтня 2010 року).

п.21.Суд також встановлював, щопункт 3статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Вирішуючи аргументи «за» і «проти» звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти суд зазначає, що до моменту об'єднання кримінальних проваджень, судом були досліджені майже всі докази сторін і судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 доходив свого логічного завершення, однак до суду надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5, який обвинувачувався у вчиненні цього ж самого розбійного нападу, що і ОСОБА_4 але за попередньою змовою і в групі з останнім.

Дізнавшись про надходження вказаного кримінального провадження до суду, як обвинувачений ОСОБА_4, так і його захисник в категорічній формі стали наполягати на об'єданні цих проваджень в одне з метою надати можливість ОСОБА_4 захищатись від звінувачень у вчиненні розбійного нападу в групі з ОСОБА_5 і при цьому як обвинувачений ОСОБА_4, так і його захисник зазначали, що вони усвідомлюють тот факт, що у випадку задоволення їх клопотання і об'єднання кримінальних проваджень, об'єднане провадження розпочнеться розглядатись судом з самого початку, що в свою чергу вплине на строки тримання під вартою ОСОБА_4 і вони готові до цього заради встановлення істини у справі.

Прокурор заперечувала проти об'єднання цих кримінальних проваджень, але суд прийняв рішення і об'єднав вказані кримінальні провадження в одне з метою надання можливості обвинуваченому ОСОБА_4 захищатись від обвинувачення висунутого проти ОСОБА_5 у тому, що вони за попередньою змовою між собою вчинили розбійний напад.

Таким чином, після об'єднання вказаних кримінальних проваджень дослідження доказів сторони обвинувачення розпочалось з самого початку, однак, обвинувачені замість сприяння як найшвидшому розгляду об'єднаних кримінальних проваджень почали заявлити відводи прокурору із-за того, що оскільки прокурор заперечувала проти об'єднання кримінальних проваджень в одне то це викликало у них недовіру прокурору і коли суд відмовив в задоволенні цих відводів, то ОСОБА_4 заявив декілька відводів всьому складу суду мотивуючи їх тим, що оскільки суд відмовив у відводі прокурору, то у нього виникла недовіра до суду.

І таким чином, відводи прокурору і суду вирішувались протягом тривалого часу і в ті дні судових засідань, суд вирішував тільки відводи і був побавлений процесуальної можливості розпочати дослідження доказів.

В подальшому в судове засідання не доставлявся обвинувачений ОСОБА_5 , т.я. знаходився в іншому суді де відносно нього також розглядається кримінальне провадження, а після доставки, у двох судових засіданнях заявляв клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку із поганим самопочуттям, та йому викликавлась карета швидкої допомоги, однак госпітолізований він не був із задовільним станом здоров'я, але це стало причиною «зриву» ще двох судових засідань.

Вказані дії свідчать про зловживання обвинуваченими своїми процесуальними правами і навмисному затягуванні судового процесу.

Коли вищезазначені причини були усунути у передбачений процесуальним законом спосіб і суд розпочав дослідження доказів, то допит потерпілої всіма учасниками кримінального провадження проводився протягом двох судових засідань, тобто за два засідання була допитана тільки потерпіла і залишились не допитаними свідки сторони обвинувачення та недосліджені письмові докази обвинувачення.

Заперечуючи проти продовження строку триманя під вартою, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 зазначила, що її підзахисний не стане впливати на свідків, оскільки свідки вже допитувались судом і дали показання тільки про те, що ОСОБА_4 накануні розбійного нападу приходив в під'їзд де проживає потерпіла і шукав хлопця на ім'я Денис, чого він і сам не спростовує.

Однак, суд доходить іншої думки, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_4 все ж таки зможе незаконно вплинути на свідків, які ще судом не допитувались і на допиті яких наполягає сторона обвинувачення, а саме понятих, які були присутніми при обшуку за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_4 під час якого, зі слів прокурора, було вилучене викрадене майно потерпілої ОСОБА_1, які до теперішнього часу судом ще жодного разу не допитувались і показання яких мають суттєве значення для встановлення істини в кримінальному провадженні.

Крім того, при віришенні питання щодо продовження строків тримання під вартою суд також повинен враховувати думку самої потерпілої, яка в категорічній формі наполягає на продовжені цього строку, оскільки своїми показаннями вона викриває ОСОБА_4 у вчинені розбійного нападу, тому побоюється за своє життя і здоров'я з можливим незаконним впливом на неї під час перебування на свободі обвинуваченого, що дає суду підставу для висновку про існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Будь-яких доказів, на підставі яких суд міг би зробити висновок про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в умовах слідчого ізолятора або зміни запобіжного заходу на більш мякий ні захисником, ні самим обвинуваченим надане не було, а сам факт не визнання своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину та твердження обвинуваченого про його не причетність до цього злочину, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Таким чином, після наведення вищезазначених аргументів «за» і «проти» звільнення, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи «проти» звільнення превалюють.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 02.09.2017 року і у звязку з обєднанням кримінальних проваджень в одне потрібно досліджувати всі докази сторони обвинувачення спочатку, тому враховуючи всі вище перелічені обставини та те, що зазначені ризики на даний час не зменшились, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 ще на 60 днів, тобто до 24:00 год. 15.10.2017 року, оскільки жоден із більш мяких запобіжних заходів за вище перелічених причин не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

У відповідності з вимогами п.2 ч.1 ст.178 КПК України суд, при вирішені питання про продовження строку тримання під вартою повинен, окрім іншого, також враховувати тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні.

ОСОБА_4 обвинувачується за ч.3 ст.187 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років.

Керуючись ст.ст.331, 350 КПК України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів до 24:00 год. - 15.10.2017 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі Сумського слідчого ізолятору.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення по суті справи.

Головуючий: О.І. Чернобай

Судді: М.М.Косолап

ОСОБА_6