Ухвала суду № 68530236, 29.08.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/1596/16-ц 29.08.2017 29.08.2017

Провадження №22-ц/784/1917/17

Справа № 482/1596/16

Провадження № 22-ц/784/1917/17 Головуючий першої інстанції: Баранкевич В.О.

Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.

за участі прокурора Цвікілевич Н.В., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року по справі за позовом заступника керівника Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Михайлівська сільська рада, про припинення права постійного користування та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 р. Вознесенська місцева прокуратура (далі прокуратура) звернулася до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_3 про припинення права постійного користування та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що на підставі рішення виконавчого комітету Троїцької сільської ради народних депутатів від 12 травня 1993 р. № 37 ОСОБА_3 отримав в постійне користування земельну ділянку площею 25,8 га ріллі на території Троїцької сільської ради поза межами населеного пункту для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 42, що відповідає чинному на той час ЗК України від 18 грудня 1990 р., а саме ст. 7 якого передбачає можливість надання громадянам України у постійне користування земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.

15 вересня 1993 р. ОСОБА_3 зареєстровано фермерське господарство «Дубрава». Дане фермерське господарство функціонувало на території Троїцької сільської ради. У зв'язку з адміністративною реформою та створенням на території Новоодеського району Михайлівської сільської ради, спірна земельна ділянка на даний час згідно державної статистичної звітності знаходиться на території Михайлівської сільської ради.

Оскільки з 4 жовтня 2010 р. вказане господарство не подавало звітність органам державної податкової служби, постановою Миколаївського адміністративного суду від 6 листопада 2012 р. у справі № 2а-5309/12/1470 прийнято рішення про припинення юридичної особи - фермерського господарства «Дубрава».

Однак, після прийняття рішення про припинення вказаного господарства зазначена земельна ділянка залишається у користуванні ОСОБА_3, про що свідчить інформація відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі від 16 вересня 2016 р., Михайлівської сільської ради від 24 жовтня 2016 р.

Згідно інформації відділу Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі в області вартість наданої відповідачу в постійне користування земельної ділянки становить 544040 грн. 47 коп.

Положеннями ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним, а відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу платниками податку за землю є землекористувачі, між тим ОСОБА_3 земельний податок не сплачує з 2010 р.

Посилаючись на викладене, нарахування ОСОБА_3 земельного податку за період 2013-2016 років у сумі 6 544 грн. 34 коп. (в межах строків позовної давності), який дотепер відповідачем не сплачено, фактичне невикористання відповідачем спірної земельної ділянки через припинення діяльності фермерського господарства, прокурор просив суд припинити право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою та повернути її у власність держави на підставі ст. 1212 ЦК України, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В судовому засіданні представник прокуратури позов підтримав в повному обсязі та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, а його представник заперечував проти задоволення позову, вказуючи на відсутність вини відповідача у несплаті земельного податку через відсутність повідомлення податкових органів про розмір та строки оплати такого податку.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на безпідставність її доводів, обґрунтованість рішення суду і просить скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 12 травня 1993 р. на підставі рішення виконавчого комітету Троїцької сільської ради народних депутатів Новоодеського району Миколаївської області ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку розміром 25,8 га в межах згідно з планом землекористування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею (а.с. 8).

15 вересня 1993 р. ОСОБА_3 зареєстроване фермерське господарство «Дубрава» (а.с. 10).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 р. (справа № 2а-5309/12/1470) юридичну особу фермерське господарство «Дубрава» припинено.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Положеннямист. 7 Земельного кодексу України 1990 року(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось надання у постійне користування землі громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно повідомлення Вознесенської обєднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Миколаївській області від 06 квітня 2016 р. ОСОБА_3 перебуває на обліку платників податків з фізичних осіб в ОСОБА_4 відділенні Вознесенської ОДПІ як платник земельного податку.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16 вересня 2016 р. за ОСОБА_3 згідно даних державного земельного кадастру обліковується земельна ділянка загальною площею 25,8 га ріллі для ведення фермерського господарства відповідно державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого за № 42 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. Інформація про відмову землекористувача від указаної земельної ділянки, припинення права користування, або будь-якого іншого способу відчуження, а також про вживання заходів щодо припинення права головним розпорядником у відділі відсутня (а.с.17).

За клопотанням Михайлівської сільської ради вказаному громадянину ОСОБА_4 відділенням Вознесенської ОДПІ було нараховано земельний податок за період 2013-2015 роки та 23 лютого 2016 р. направлено податкове повідомлення-рішення за місцезнаходженням платника на адресу: АДРЕСА_1, які були сформовані на імя ОСОБА_3, але при відправці на конверті вказане, що лист направлений на імя ОСОБА_5.

Вказаний лист був повернутий до ОСОБА_4 відділення Вознесенської ОДПІ 24 березня 2016 р. за спливом терміну зберігання.

Станом на 06 квітня 2016 р. сплата вказаної суми ОСОБА_3 не здійснена. (а.с.14).

В жовтні 2016 р. ОСОБА_3 самостійно звернувся до Очаківської обєднаної ДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області (раніше - ОСОБА_4 відділення Вознесенської ОДПІ), де йому було розраховано податок на землю, який підлягає сплаті за 2013-2015 роки (в сумі 1103 грн. 89 коп.) та 5440 грн. 45 коп. - за 2016 рік.

06 жовтня 2016 р. ОСОБА_3 сплачено з урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку 8180 грн. 43 коп.

Відмовляючи в позові, суд вважав його необґрунтованим, і колегія суддів погоджується з таким висновком.

Статтею 96 ЗК Українивизначено перелік обов'язків землекористувачів у тому числі: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 141 Земельного кодексу Українипередбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У відповідності до ч.1 п. аст. 143 Земельного кодексу Україниу разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Крім того, відповідно дост. 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до чинного законодавства власники земельних ділянок та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно із п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (далі ПК України) нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до розділу II «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 1204 від 28 грудня 2015 р. (далі Порядок), відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків з причин, не повязаних із порушенням податкового або іншого законодавства.

Термін сплати земельного податку згідно п. 287.5 ст. 287 ПК України становить 60 днів з дня вручення податкових повідомлень.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобовязання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що платник податку на землю, який не отримав повідомлення-рішення щодо обрахованого фіскальними органами податку, не може нести відповідальність за його несплату.

Оскільки відповідач не отримав податкове повідомлення-рішення, направлене 23 лютого 2016 р., він не може нести відповідальність на несвоєчасну сплату податку за цим повідомленням, так як у встановленому порядку контролюючим органом, в даному випадку ОСОБА_4 відділенням Вознесенської ОДПІ (сьогодні Очаківська обєднана ДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області), повідомлення про суму нарахованого податку не доведено до його відома.

Більш того, сума податку згідно з позовом та з копіями повідомлень-рішень за період з 2013 року по 2015 рік була нарахована ОСОБА_3 лише один раз 19 лютого 2016 р. та були ним сплачені 06 жовтня 2016 р. після звернення до Очаківської обєднаної ДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області.

За такого в будь-якому разі відсутні підстави вважати, що відповідач систематично (тобто два і більше разів), що в розумінні ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права на землю, допустив несплату податку на землю.

В даному випадку відсутня систематична несплата земельного податку, оскільки податковий орган не доводив до відома ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку суми та строки сплати земельного податку.

Посилання в апеляційній скарзі на невиконання відповідачем обовязку з оплати податку за землю незалежно від отримання повідомлення податкового органу щодо нарахування цього податку суперечить наведеним вище положенням податкового законодавства, які повязують обовязок платника земельного податку щодо його сплати та відлік терміну сплати, а також настання негативних наслідків за невиконання обовязків платника податку саме з отриманням відповідного повідомлення уповноваженого фіскального органу.

Крім того вбачається несвоєчасне нарахування сум податку самим контролюючим органом.

Також не можна погодитись з посиланням в апеляційній скарзі на те, що податкове повідомлення було направлено ОСОБА_3 у встановленому порядку.

Так, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення.

Таким чином, Порядок передбачає не лише надіслання повідомлення, а і його вручення.

Між тим, направлене відповідачеві у лютому 2016 р. повідомлення-рішення вручено останньому не було, а повернуто поштовим відділенням з відміткою «за спливом терміну зберігання» (а.с. 66), що свідчить про невручення адресату.

До того ж при направленні повідомлення була допущена помилка у зазначенні по-батькові відповідача, а тому воно вважається не врученим (п. 6 розділу ІІІ Порядку) і ця помилка не була виправлена відповідальним органом.

Щодо доводів прокурора про наявність підстав для припинення права постійного користування відповідача земельною ділянкою через її невикористання, то позивачем не надано переконливих доказів щодо таких фактів (актів обстеження, проведених уповноваженими органами, висновків тощо).

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у позові, і апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області відхилити, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_6