Постанова № 6852770, 07.10.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1211/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В.,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача Семенець Г.В.,

представників відповідача Якимової О.М., Пилипаки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна"

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державного казначейства України у Житомирській області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення коштів,-

встановив:

Дочірнє підприємство „Премдор-Україна” (надалі - підприємство) звернулось до суду із позовом до Бердичівської об»єднаної державної податкової інспекції (надалі – ОДПІ) та Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі – управління Держказначейства) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Бердичівської ОДПІ №0001472301/0 від 26.09.2008 року та № 0001482301/0 від 26.09.2008 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 87004 грн.. Підприємство не погоджується з зазначеними рішеннями так як вважають, що їх прийнято на підставі незаконно проведених перевірок, а самі висновки не відповідають та суперечать вимогам чинного податкового законодавства. Крім того, підприємство просило стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно декларацій за лютий, липень 2008 року в сумі 231780 грн..

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники ОДПІ та управління Держказначейства щодо задоволення позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

19.09.2008 року відповідачем - ОДПІ на підставі ст.11 За кону України „Про державну податкову службу в Україні” проведено позапланову виїзну перевірку ДП „Премдор-Україна ” з питань правомірності та правильності визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету станом на 19.09.2008 року за результатами якої складено акт перевірки № 2990/23-01/32721155 від 19.09.2008 року (надалі- акт перевірки № 1) згідно висновку якого позивачем порушено п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97 ВР, в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування за лютий 2008 року на суму 38741 грн.. Крім того, ОДПІ 19.09.2008 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності та правильності визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету станом на 19.09.2008 року за результатами якої складено акт перевірки № 2989/23-01/32721155 від 19.09.2008 року (надалі- акт перевірки № 2) згідно висновку якого підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року в сумі 85419 грн. та встановлено порушення п.пп.7.2.3 п.7.2, пп..7.4.1 п.7.4, пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97 ВР, в результаті чого зменшено бюджетне відшкодування за липень 2008 року на суму 48263 грн..

Щодо законності проведення перевірки.

Відповідачем висновок акту № 1 вмотивовано тим, що на час перевірки відсутні результати зустрічних перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підтвердження сплати податку на додану вартість основними постачальниками підприємства ТОВ «Ліст ЛТД» та ТОВ «Стек Плюс».

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001482301/0 від 26.09.2008 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 38741 грн..

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 25.03.2005 року.

Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Крім цього, відповідно до п.п 7.7.5. п. 7.7 ст 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Такий порядок проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності-платників податків повністю узгоджується з наступними нормативними актами:

п.7 Методичних вказівок ДПА України від 20.01.1999 р № 604/7/15-215 «Про порядок проведення перевірки податкової звітності по податку на додану вартість», відповідно до якого при прийнятті та перевірці податкової звітності з ПДВ необхідно керуватися п.6 наказу ДПА України від 30.05.1997 р №166.

Зокрема, відповідно до п.7 вказаного наказу (в редакції наказу від 23.10.1998 р це п.6) зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.

Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (п.п 4.2.2 п.4.2 ст 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р №2181-ІІІ).

Крім цього, з метою запровадження механізму адміністрування податку на додану вартість та відповідно до п. 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 18 серпня 2005 року N 350 затверджено методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до вказаних рекомендацій, зареєстровані у податковій інспекції декларації із заявленим до бюджетного відшкодування податком на додану вартість підлягають обов'язковій документальній невиїзній перевірці.

Підрозділи, що здійснюють адміністрування податку на додану вартість (далі - підрозділи адміністрування ПДВ), протягом 30 днів, наступних за днем надходження податкової декларації до податкового органу, проводять документальну невиїзну перевірку.

З метою проведення такої перевірки доцільно отримати від платника ПДВ завірені копії первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам, та копії реєстрів, отриманих і виданих податкових накладних за попередній податковий період, в якому фактично сплачено суму ПДВ у вартості придбаних товарів (послуг), та податковий період, в якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.

Документальна невиїзна перевірка включає в себе: доперевірочний аналіз; звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації; звірку даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування, із даними поданих платником копій первинних документів, що підтверджують факт оплати ним товарів (послуг) основним постачальникам товарів (послуг), та реєстрів отриманих і виданих податкових накладних.

Результати документальної невиїзної перевірки оформлюються в порядку, встановленому наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".

У разі визначення за результатами документальної невиїзної перевірки необхідності проведення позапланової виїзної перевірки платника підрозділами адміністрування ПДВ по кожному окремому платнику складається доповідна записка на ім'я керівника органу державної податкової служби (або посадової особи, що виконує його обов'язки) з викладенням підстав щодо прийняття такого рішення та пропозицією про проведення позапланової виїзної перевірки.

Рішення про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки платника приймається виключно керівником органу державної податкової служби (або посадовою особою, що виконує його обов'язки) шляхом накладання відповідної резолюції з обов'язковим зазначенням дати прийняття такого рішення.

Для відображення в обліку інформації щодо прийнятих рішень про доцільність проведення позапланової виїзної перевірки платника ПДВ копія доповідної записки, підготовленої згідно з п. 3.8 розділу 3 цих Методичних рекомендацій, надається підрозділами адміністрування ПДВ до підрозділів обліку та звітності у день накладання керівником податкового органу (або посадовою особою, що виконує його обов'язки) відповідної резолюції на доповідній записці, але не пізніше останнього робочого дня 30-денного терміну, встановленого для проведення документальної невиїзної перевірки.

Достатніми підставами для проведення підрозділами контрольно-перевірочної роботи позапланової виїзної документальної перевірки платника ПДВ, зокрема, є:

встановлення факту про те, що постачальник товарів (послуг) не є платником ПДВ; встановлення факту про те, що розрахунок бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, у тому числі за письмовою інформацією підрозділу податкової міліції.

Протягом 30 календарних днів, наступних після настання 30-денного терміну за днем отримання податкової декларації разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, визначеного Законом України "Про податок на додану вартість" для проведення невиїзної документальної перевірки, проводиться позапланова виїзна перевірка податкової декларації з ПДВ платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позапланова виїзна перевірка проводиться в порядку та терміни, визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Діючим законодавством не передбачено проведення позапланових невиїзних перевірок платників податків, а оскільки, податковим законодавством передбачено проведення лише виїзних позапланових перевірок, тому відповідач повинен був керуватися ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», яка визначає підстави та порядок проведення позапланових перевірок.

Так, частиною 6 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено перелік обставин, за яких може бути проведена позапланова перевірка. Вказаний перелік є вичерпним і розширенню не підлягає.

Відповідно до ч.8-9 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду чи за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Також, строк в межах якого, може бути проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування визначеного у поданій платником податків декларації становить 30 днів, з дня наступного за днем отримання податковим органом податкової декларації.

Декларація з ПДВ за лютий 2008 р. платником подана до податкового органу 20.03.20008 року, а позапланова перевірка зазначених у декларації показників проведена 19.09.2008 року тобто з порушенням строку встановленого для таких видів перевірки п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Продовження цих термінів чинним законодавством не передбачено.

Тобто, процедура перевірки ОДПІ не дотримана, відповідні документи, зокрема рішення керівника податкового органу, оформленого наказом та направлення посадовим особам податкового органу (що вручаються платнику під розписку) були відсутні, про що свідчить і відсутність посилань на вказані документи у акті перевірки.

Таким чином, позапланова невиїзна документальна перевірка здійснена з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому акт №1, як результат вказаної перевірки, не може мати юридичної та доказової сили, а прийняті на підставі такого акта податкове повідомлення- рішення є протиправними.

Щодо висновків актів перевірок, то суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість ” передбачено, що податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що між позивачем та іншими суб»єктами господарської діяльності були укладені договори, згідно з яких останні зобов’язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких підприємство сформовано податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством, що підтверджується актами перевірки.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Закон України «Про податок на додану вартість», так само як і інші закони не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Тобто, позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.

Постачальники підприємства внесені до Єдиного державного реєстру, мають свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що не заперечується представниками ОДПІ.

Відповідно до пп. 7.7.1., абз. 1, 2 пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість ” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації; підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З вказаного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України “Про податок на додану вартість ”, останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від’ємного значення між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, сам факт, не визначення контрагентом своїх зобов’язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді зустрічних перевірок або не можливість їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

Крім того, суд не погоджується з висновками ОДПІ, які викладені в акті перевірки № 2 щодо порушення позивачем положень пп. 7.2.3. п.7.2, пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, пп. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» регулює діяльність продавця (товарів, робіт, послуг) в частині порядку складання податкової накладної, а також визначає обов’язок як продавця і покупця товарів зберігати видані та отриманні накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Позивач у взаємовідносинах з іншими СПД є покупцем товарів, а тому не порушував та не міг порушити норму закону яка визначає правила поведінки продавця. Акт перевірки не містить даних та посилань на порушення ДП положень вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для можливості зробити висновок про порушення підпункту 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону в частинні зберігання податкових накладних.

Що стосується пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то наведена норма регулює порядок формування податкового кредиту платникам податку і визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доказів щодо невикористання придбаних товарів в господарській діяльності позивача ОДПІ не надано, а тому висновок про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в тому числі і пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону є безпідставним.

Крім того, суд вважає необґрунтованим твердження ОДПІ, що необхідною умовою бюджетного відшкодування – є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а» пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Щодо бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Абзацом 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за лютий 2008р. в сумі 98098 грн. . Аналогічно позивач надав податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року та повідомив ОДПІ про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за липень 2008р. в сумі 133682 грн. .

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки дати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положеннями пп. 7.7.6 п. 7.7 цієї статті визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку заявлену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отриманого висновку податкового органу.

Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.

Податкова декларація, з податку на додану вартість була подана до Бердичівської ОДПІ : за лютий 2008 року – 20.03.2008 року та за липень 2008 року – 20.08.2008 року.

У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування,вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає 231780 грн., а саме: за лютий 2008 року – 98098 грн. та за липень 2008 року – 133682 грн.

Судом встановлено, що вказана сума бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.

Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним спірних рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України "про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент винекнення спору), ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовільнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції з визначенням сум завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість № 0001472301/0 від 26 вересня 2008 року на суму 48263 грн. та № 0001482301/0 від 26 вересня 2008 року на суму 38741 грн. в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Премдор Україна» заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за лютий, липень 2008 року в сумі 231 780 грн. на рахунок № 260079467, МФО 311528 Житомирська обласна Дерекція Райффайзенг банк „Аваль”.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ДП «Премдор Україна» 1706 грн.80коп. сплаченого судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлений 12.10.09 р.