Ухвала суду № 68525890, 29.08.2017, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/4264/17

Провадження № 2/417/247/17

УХВАЛА

Іменем україни

"29" серпня 2017 р. с. Марківка Луганської області

Суддя Марківського районного суду Шкиря В.М. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

19.06.2017 року позивач звернувся до суду з позовомдо Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди.

21 червня 2017 року суддею Марківського районного суду Луганської області Дідоренко А.Е. задоволено самовідвід та справу передано судді Чернік А.П.

22 червня 2017 року суддею Марківського районного суду Луганської області Чернік А.П. задоволено самовідвід та справу передано судді Шкирі В.М.

Ухвалою судді Марківського районного суду Луганської області від 27.06.2017 ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження по справі на підставі п.1 ч.6 ст.122 ЦПК України .

11 серпня 2017 ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 27.06.2017 скасовано і передано розгляд питання на новий розгляд суду першої інстанції.

28 серпня 2017 року згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду справу передано судді Шкирі В.М.

Важаю за необхідне з метою економії процесуального часу, до відкриття провадження по справі, заявити самовідвід з огляду на такі обставини.

В позовній заяві позивач вказує, що просить доручити розгляд цієї справи саме судді Шкирі В.М. Відтак вважаю, що це може викликати у стороннього спостерігача сумніви в моїй неупередженості при розгляді справи, адже позивач вказує, що бажає щоб саме я розглядала цю справу, бо ніби то саме в моєму провадженні є якісь ще матеріали справи які можна використати при розгляді цієї справи.

Вирішуючи мождивість задоволення самовідводу виходжу з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у ст.20,21 ЦПК України суддя зобовязаний заявити собі самовідвід, що узгоджується з розясненнями наданими інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 року №10-72/0/4-13.

Так однією з підстав для відводу судді є інші обставини ніж ті що передбачені п.1,2,3,5 ч.1 ст.20 ЦПК України, що викликають сумніви в обєктивності та неупередженості судді ( п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України)

При цьому статтею 24 ЦПК України передбачено порядок вирішення заяви про відвід, так в ч.2 цієї статті зазначено, що заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Оскільки провадження у даній справі ще не відкрито, то відповідно нема і суду, що розглядає справу, якому можна було б заявити відвід з підстав передбачених ст.20,21 ЦПК України, оскільки до відкриття провадження по справі суддя одноособово вирішує різні питання повязані з рухом справи. Тільки після відкриття провадження по справі та виходу судді в попереднє чи судове засідання оголошення складу суду, де суддя вже діє від імені суду, та йменується судом, розяснивши право особами, які беруть участь у справі на відвід судді і виникає право заявити відвід судді.

При цьому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснено, що з метою уникнення сумніву в обєктивності та неупередженості питання про його самовідвід може бути вирішено до відкриття провадження у справі, якщо із матеріалів справи, що передана судді-доповідачу, убачається наявність підстав для самовідводу, передбачених ст.ст.20,21 ЦПК України.

При здійсненні правосуддя суддя повинен бути не тільки незалежним та підкорюватися лише закону, а й безстороннім та неупередженим. При цьому на практиці можуть виникати певні обєктивні підстави, за якими суддя може заявити самовідвід. Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обовязком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обовязків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обовязків.

Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обовязків. Обґрунтування самовідводу не може піддаватися сумніву.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради Європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Так при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

З аналізу наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він визначивши концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представив не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.Норма про самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя.

Отже, дослідивши викладені у заяві мотиви та підстави для самовідводувідводу, ввадаю, що заява судді Марківського районного суду Луганської області Шкирі В.М. підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 25 ЦПК України, якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Згідно до ч.2 ст.116 ЦПК України у випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЦПК України передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення.

З огляду на вищевикладене, а також те, що судді Дідоренко А.Е, ОСОБА_2 заявили самовідводи, які задоволені , а у суддів Логвіненко Т.Г та ОСОБА_3 закінчилися пятирічні повноваження та наразі вони не здійснюють правосуддя , утворити новий склад суду неможливо, тому вважаю за необхідне передати справу до найбільш територіально наближеного суду від місця проживання позивача, тобто до Новопсковського районного суду Луганської області.

Згідно ч. 1 ст.117 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Керуючись ст. ст. 20-23, 25, 116, 117, 210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву судді Марківського районного суду Луганської області Шкирі Віри Миколаївни в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди - задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського відділу Старобільської місцевої прокуратури про стягнення моральної шкоди, передати на розгляд до Новопсковського районного суду Луганської області.

Ухвала в частині передачі справи на розгляд іншому суду може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. М. Шкиря