Постанова № 6851940, 03.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-11899/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Мичак О.С.

за участю:

представника позивача                              Білий А.В.

представника відповідача                              Мороз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант і К» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2009 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікант і К» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника податків у банку за січень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. За результатами перевірки відповідачем складений акт перевірки № 761\23-4\35388278 від 02.04.2009 р. у якому відповідач відобразив порушення, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення – рішення від 09.04.2009 р. № 0000052344\0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55761,0 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але воно було залишене без змін.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника податків у банку за лютий 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р. За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт перевірки № 1042\23-4\35388278 від 07.05.2009 р., в якому відображені порушення на підставі яких прийняте податкове повідомлення – рішення від 12.05.2009 р. № 0000062344\0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 98173 та податкове повідомлення – рішення від 12.05.2009 р. № 0000072344\0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ на суму 9565 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 1913 грн., всього на суму 11478 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але воно було залишене без змін.

Також позивач повідомляє, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника податків у банку за березень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. За результатами перевірки відповідачем був складений акт перевірки № 1178\23-4\35388278 від 25.05.2009 р., в якому відображені порушення, на підставі яких прийняте податкове повідомлення – рішення від 27.05.2009 р. № 0000082344\0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 21538,0 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але воно було залишене без змін.

Як зазначає позивач, підставою для зменшення бюджетного відшкодування та прийняття спірних податкових повідомлень – рішень є порушення п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач не погоджується зі спірними податковими повідомленнями – рішеннями, а тому просить суд визнати їх недійсними.

Крім того, 30.09.2009 р. позивачем була надана до суду заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач вказав наступне:

Позивач не погоджується на твердженні відповідача про те, що податкова накладна виписана та невключена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до затвердженого порядку.

Тому, просив суд задовольнити збільшені позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позиція позивача стосовно ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних тільки продавцем (оскільки саме ним видається податкова накладна) позбавляє права покупця на формування податкового кредиту та підтвердження суми кредиту саме податковою накладною та суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено право вимоги другого екземпляру податкової накладної покупцем для подальшого підтвердження понесених витрат та підтвердження суми податкового кредиту, який виникає у звітному періоді.

Також, відповідач не погоджується з висновком позивача стосовно спростування ДПІ в акті перевірок факту видачі податкової накладної за результатом здійснених операцій з контрагентами позивача, оскільки порушення було зафіксовано в частині невідповідності податкової накладної вимогам визначеним діючим законодавством, а не відсутністю податкової накладної.

Відповідач наголошує на тому, що за результатом проведених перевірок було встановлено,що позивачем було сформовано податковий кредит звітного періоду за податковою накладною виданою в іншому звітному періоді та сформовані суми податкового кредиту.

На думку відповідача, враховуючи той факт, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватись одночасно, податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до затвердженого порядку.

Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Вікант і К» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікант і К» (ідентифікаційний код 35388278), зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 23.10.2007 року, є юридичною особою, є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що позивач надав до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 р., розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 р., довідку щодо залишку суми від»ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2009 р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року. В рядку 25 податкової декларації за січень 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 95 988 грн.

У період з 23.03.2009 р. по 27.03.2009 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., за наслідками якої складено акт від 02.04.2009 р. № 761\23-4\35388278, з висновку якого випливає, що на порушення п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2009 р. на суму 55761,0 грн.; на порушення п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем завищено від»ємне значення,що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 98173,0 грн.

09.04.2009 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000052344\0, зі змісту якого вбачається, що на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55761,00 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але за наслідками апеляційного оскарження воно було залишене без змін, у зв’язку з чим, відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000052344\1 від 15.06.2009 р.

Також, позивач 20.03.2009 р. надав до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 р., розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 р., довідку щодо залишку суми від»ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2009 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, розшифровки податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за лютий 2009 р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року. В рядку 25 податкової декларації за лютий 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 98 173 грн.

У період з 05.05.2009 р. по 06.05.2009 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р., за наслідками якої складено акт від 07.05.2009 р. № 1042\23-4\35388278, з висновку якого випливає, що на порушення п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. на суму 98173,0 грн.; на порушення п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем завищено від»ємне значення,що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 21538,0 грн.

12.05.2009 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000062344\0, зі змісту якого вбачається, що на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 98173,00 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але за наслідками апеляційного оскарження воно було залишене без змін, у зв’язку з чим, відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000062344\1 від 12.06.2009р.

Крім того, позивач надав до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя декларацію з податку на додану вартість за березень 2009 р., довідку щодо залишку суми від»ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2009 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2009 року. В рядку 25 податкової декларації за березень 2009 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 21538 грн.

У період з 22.05.2009 р. по 25.05.2009 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2009 р., яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р., за наслідками якої складено акт від 25.05.2009 р. № 1178\23-4\35388278, з висновку якого випливає, що ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку; на порушення п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 р. на суму 21538,0 грн.

27.05.2009 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000082344\0, зі змісту якого вбачається, що на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 21538,00 грн.

Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження спірного податкового повідомлення – рішення, але за наслідками апеляційного оскарження воно було залишене без змін, у зв’язку з чим, відповідачем було прийняте податкове повідомлення – рішення № 00000 від 23.06.2009р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а ні накази Державної податкової адміністрації України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність його дій при винесенні спірних податкових повідомлень – рішень з огляду на наступне:

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування та прийняття спірних податкових повідомлень – рішень стало порушення позивачем п. п. 7.7.1 та п. п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своєї позиції, відповідач в актах перевірки зазначив, що згідно з вимогами п. п. 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця і видається таким продавцем товарів (послуг) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Перелік обов’язкових реквізитів, які має містити податкова накладна визначений п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», серед яких визначається обов’язковість порядкового номеру податкової накладної та дата її виписки.

Відповідно до вимог п. 10.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. N 244, облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв’язку з цим, відповідач дійшов висновку, що виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватись одночасно, а податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатись оформленою відповідно до затвердженого Порядку.

Крім того, відповідач в актах перевірки зазначав, що позивачем завищена сума податкового кредиту внаслідок включення до складу податкового кредиту за січень, лютий та березень 2009 р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в інших звітних періодах.

Разом з тим, суд не погоджується з зазначеною позицією відповідача з наступних підстав.

На підставі п. 7.1 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Приписами п. п. 7.2.1 вказаного Закону обумовлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити, визначені цим підпунктом.

Згідно до п. п. 7.2.3 Закону України «Про ПДВ», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

П. п. 7.2.6 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Також, п. п. 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Крім того, п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.19997 р. N 165 визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд вважає, що таким чином чинним законодавством України встановлено право платника податку на нарахування податкового кредиту з видачею продавцем податкової накладної.

Крім того, відповідачем в актах перевірки не спростовувався факт того, що позивачем отримано від КП «Фірма Азовбудматеріали», ВАТ «Фарлеп-Інвест», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», АТ «Техніка» та ТОВ «СКФ» податкові накладні.

Також, суд вважає за необхідне додати, що відповідно до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображення виданих податкових накладних повинно здійснюватись продавцем, а не покупцем, яким є позивач.

На підставі п. 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач не є продавцем товарів, а тому позивач не міг видати податкові накладні КП «Фірма Азовбудматеріали», ВАТ «Фарлеп-Інвест», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», АТ «Техніка» та ТОВ «СКФ».

Крім того, суд зауважує, що таким чином на позивача не покладається обов’язок щодо ведення реєстру виданих податкових накладних, ведення якого має здійснюватись продавцями, якими є контрагенти позивача.

Згідно до приписів п. п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П. 7.7 зазначеного закону передбачено Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Як визначено приписами п. 1.7 Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На підставі п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до 7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не було здійснено позивачу бюджетного відшкодування за наявними в матеріалах справи податковими накладними. Крім того, вказаний факт не спростовувався сторонами в судовому засіданні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що таким чином наявні в матеріалах справи податкові накладні є документами, підтверджуючими сплату позивачем, який є покупцем ПДВ в ціні товару, тому ним правомірно сформовано податковий кредит січня, лютого та березня 2009 р.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

          Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що спірні податкові повідомлення - рішення були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На підставі п. п. 7.7.1 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як передбачено вимогами п. п. 7.7.2 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд вважає, що позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних та виконані всі встановлені чинним законодавством умови для отримання права на бюджетне відшкодування.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів перевірок вбачається, що відповідачем не було встановлено недоліків або відсутність обов’язкових реквізитів податкових накладних.

Суд вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень відповідачем були порушені принципи обґрунтованості й розсудливості (пункти 3 та 6 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,4 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант і К» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень.

Визнати податкові повідомлення – рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 15.06.2009 р. № 0000052344\1, від 12.06.2009 р. № 0000062344\1, від 12.06.2009 р. № 0000072344\1, від 23.06.2009 р. № 0000082344\1 – недійсними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант і К» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,4 грн.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 3 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 8 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.