Постанова № 6851924, 03.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-13141/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Масло І.В.

при секретарі                                                  Грішаєві Є.Є.

за участю:

представника позивача                              Поліщук В.А.,

представника відповідача-1                    не з’явився,

представника відповідача-2                    не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Туплекс-Донбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Туплекс-Донбас» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Управління державного казначейства у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, зобов’язання УДК у Куйбишевському районі м. Донецька відшкодувати суму податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн. (т. 1 а.с. 3-5).

Ухвалою суду від 09.08.2007 відповідача УДК у Куйбишевському районі м. Донецька замінено на належного відповідача – ГУДКУ у Донецькій області (т. 1 а.с. 93-94).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним за період січень-вересень 2005 року була заявлена до відшкодування сума у розмірі 24263,00 грн., яка сформувалася як від’ємне значення суми податку на додану вартість, у тому числі у квітні 2005р. – 17331,00 грн., травні 2005р. – 5191,00 грн., липні 2005р. – 667,00 грн., серпень 2005р. – 667,00 грн., вересні 2005р. – 405,00 грн. Для розгляду питання про відшкодування податку на додану вартість відповідно до вимог п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем у відповідні періоди 2005р. були надані до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька всі необхідні документи.

Відповідно до вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону відповідачем була проведена документальна перевірка, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2005 № 68/23-1/31577690, у якому був зроблений висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства. 03.11.2005 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 12338/0002492342/0/31577690, 12339/0002482342/0/31577690, якими були визначені суми податкових зобов’язань, у т.ч. податку на додану вартість, які позивач мав сплатити до бюджету. З цих підстав відповідач відмовив у відшкодуванні суми від’ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду. Постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2005, залишеного в силі ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2006 і ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.04.2007 вказані вище податкові повідомлення-рішення були визнані недійсними.

Позивач, посилаючись на п.п. 7.7.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , зазначає, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Крім того, п.п. 7.7.6 п. 7.6 ст. 7 цього Закону передбачено, що на підставі отриманого висновку орган державного казначейства відшкодовує платнику податку вказану суму протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу. До теперішнього часу відповідачем висновки не надані, а сума податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн., що підлягає відшкодуванню відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не відшкодована.

Під час судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з державного бюджету на користь позивача суму податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн. Від позовних вимог у частині зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, відмовився (т. 2 а.с. 14).

Ухвалою суду від 03.11.2009 провадження у справі у частині позовних вимог про зобов’язання ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надати органу державного казначейства висновок із визначенням суми податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, - закрито.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, надіслала клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності. Надала письмові заперечення проти позову, у яких зазначила, що ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Туплекс-Донбас» за період 01.10.2003 по 02.11.2005, за результатами якої було складено акт № 68/23-1/31577690 від 02.11.2005. На підставі цього акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 12338/0002492342/0/31577690 від 03.11.2005, яким донараховано податок на прибуток у сумі 79770,00 грн. (55 900 грн. – основний платіж, 23870 грн. – фінансові санкції), та № 12339/0002482342/0/31577690 від 03.11.2005, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 62163,00 грн. (41348 грн. – основний платіж, 20815 грн. – фінансові санкції). Позивач оскаржив ці податкові повідомлення-рішення до господарського суду. Тобто господарським судом Донецької області, Донецьким апеляційним господарським судом та Вищим адміністративним судом України при розгляді справи № 41/307а були досліджені лише ті докази та встановлені лише ті обставини, на підставі яких було здійснено донарахування податкових зобов’язань. Судами не досліджувалися докази, які стосуються відшкодування сум податку на додану вартість за квітень 2005р., травень 2005р., липень 2005р., серпень 2005р., вересень 2005р., у зв’язку із цим ці рішення відповідно до ст. 69 КАС України не є доказами у даній справі.

Представник відповідача також посилається на п.п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку, у випадках, визначених цим Законом. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з вказаним Законом. Тобто, однією з обов’язкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування Державного бюджету України, а також поняття платника податку як особи, яка згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Отже, вказаний Закон встановлює прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку та його відшкодуванням. За змістом Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька при проведенні документальної перевірки не було підтверджено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість, тому відсутні підстави для відшкодування ДП «Туплекс-Донбас» податку на додану вартість в сумі 24263,00 грн. Крім того, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2009 по справі № К-1718/07 у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податку фактично порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Відповідно, способом захисту такого порушеного права має бути вимога про стягнення зазначених коштів. Просила відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 11).

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1 з урахуванням наданих нею письмових заперечень проти позову.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надіслав клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач – Дочірнє підприємство «Туплекс-Донбас» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 03.07.2001, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 305401 (т. 1 а.с. 19). Позивач включений до ЄДРПОУ за № 31577690, що підтверджується Довідкою Донецького обласного управління статистики № 7-23-105 від 11.07.2001 (т.1 а.с. 20), Довідкою з ЄДРПОУ (т. 2 а.с. 53-54).

У травні – жовтні 2005 році позивач подав до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька наступні декларації з податку на додану вартість, розрахунки суми бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування:

1) 16.05.2005 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 року, у рядку 25 якої визначив залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, у розмірі 19668 грн. (т. 1 а.с. 21-23);

2) 17.06.2005 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2005 року, у рядку 25 якої визначив залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, у розмірі 5191 грн. (т. 1 а.с. 24-25);

3) 28.07.2005 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період – квітень 2005 року, у рядку 5 якого вказав загальну суму помилки +2337 грн., тобто саме на цю суму згідно даних уточнюючого розрахунку підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування, заявлена по декларації за квітень 2004 року (т. 1 а.с. 26);

4) 18.07.2005 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2005 року, у рядку 21 якої визначив від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 667 грн.; у рядку 22.2 декларації позивач відобразив цю суму як таку, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (т. 1 а.с. 60-61);

5) 17.08.2005 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2005 року, у рядку 25 якої визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 667 грн. (т. 1 а.с. 62-63); також 17.08.2005 позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2005 року, в яких вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 667 грн. (т. 1 а.с. 27);

6) 19.09.2005 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2005 року, у рядку 21 якої визначив від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 407 грн.; у рядку 22.2 декларації позивач відобразив цю суму як таку, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; у рядку 25 декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 667 грн. (т. 1 а.с. 66-67); також 19.09.2005 позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2005 року, в яких вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 667 грн. (т. 1 а.с. 28);

7) 19.10.2009 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005 року, у рядку 24 якої вказав залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у розмірі 407 грн., у рядку 25 визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 407 грн. (т. 1 а.с. 55-56); також 19.10.2005 позивач подав розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за вересень 2005 року, в яких вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 407 грн. (т. 1 а.с. 29).

Заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість згідно вказаних вище документів податкової звітності з Державного бюджету позивачу не були відшкодовані. Залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість за квітень-серпень 2005 року складає 24263,00 грн., яку просить стягнути позивач за рахунок Державного бюджету (19668,00 грн. + 5191,00 грн. – 2337,00 грн. + 667,00 грн. + 667,00 грн. + 407,00 грн. = 24263,00 грн.).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька не доведена правомірність їх бездіяльності у частині ненадання до органу Державного казначейства України висновків про залишки суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за спірні періоди 2005 року, що призвело до неотримання позивачем суми бюджетного відшкодування у зазначеному вище розмірі.

Так, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції від 25.03.2005, яка діяла на момент подання позивачем податкових декларацій за квітень, травень 2005 року, передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

П.п. 7.7.2, 7.7.3 цього пункту встановлено, що у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, позивачем були вчинені усі передбачені законом дії для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень, травень 2005 року – подані відповідні податкові декларації із визначенням суми бюджетного відшкодування, але суму відшкодування на розрахунковий рахунок він не отримав.

Крім того, вимогами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла з 01.06.2005, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 цього пункту, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як встановлено судом вище, на виконання вказаних вимог позивачем були подані податкові декларації, розрахунки суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за червень-серпень 2005 року.

Згідно з п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.6, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як суб’єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, провести перевірку даних декларацій, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька така перевірка проведена не була, отже і стверджувати про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумам, заявленим у відповідних податкових деклараціях, у даному випадку неможливо. Крім того, податковим органом не було прийнято ніяких податкових повідомлень про відмову у наданні бюджетного відшкодування позивачу, не вказано підстав ненадання відповідних висновків до органу Державного казначейства.

Разом із тим, актом від 02.11.2005 № 68/23-1/31577690 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Туплекс-Донбас» за період з 01.10.2003 по 02.11.2005, складеним ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька були виявлені порушення з боку ДП «Туплекс-Донбас» вимог податкового законодавства.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 12338/0002492342/0/31577690 від 03.11.2005, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 79770,00 грн., № 12339/0002482342/0/31577690 від 03.11.2005, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 62163,00 грн. Ці повідомлення-рішення не стосувалися зменшення або збільшення заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами чого податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення № 13400/0002492342/1/31577690 від 23.11.2005 про донарахування податку на прибуток на таку ж суму.

За результатами судового оскарження вказані вище податкові повідомлення-рішення визнані недійсними, що підтверджується постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 (т. 1 а.с. 7-10), ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2006 (т. 1 а.с. 11-14), ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2007 (т. 1 а.с. 16-18).

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька у своїх запереченнях стверджує, що при проведенні документальної перевірки не було підтверджено факту надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість, тому відсутні підстави для відшкодування ДП «Туплекс-Донбас» податку на додану вартість в сумі 24263,00 грн.

Однак, у акті перевірки такий висновок відсутній. Крім того, згідно із цим актом перевірявся період з 01.10.2003 по 02.11.2005, тобто у тому числі і спірні періоди квітень-серпень 2005 року. Згідно з п. 1.12 акту перевірки при перевірці були використані декларації по ПДВ за період з 01.10.2003 по 06.10.2005 (т. 1 а.с. 99). Відсутність у акті перевірки висновку щодо незаконності заявлення позивачем сум до бюджетного відшкодування свідчить про те, що порушень з цього приводу перевіркою виявлено не було. Отже, заперечення відповідача-1 суд не приймає до уваги у зв’язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено протиправності дій позивача у частині заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість спірних періодів, суд приходить до висновку, що позивач у даному випадку діяв правомірно, у зв’язку із чим має право на отримання бюджетного відшкодування за період квітень-серпень 2005 року у розмірі 24263,00 грн.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, завтердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, оскільки судом вище встановлена протиправність бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновків про суми відшкодування податку на додану вартість та враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (т. 1 а.с. 2, 3).

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Дочірнього підприємства «Туплекс-Донбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 24263,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Туплекс-Донбас» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок 26003002300834 в ДФ АКБ «Райффайзенбанк Украина» м. Донецьк, МФО 335775, заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у деклараціях за квітень-серпень 2005 року у розмірі 24 263 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Туплекс-Донбас» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 33 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Масло І.В.