Рішення № 68513329, 29.08.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа № 918/526/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 40 256 грн. 35 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01 від 10.01.2017 р.;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 29 серпня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 40 256 грн. 35 коп., з яких 28 261 грн. 79 коп. основний борг, 2 953 грн. 51 коп. пеня, 3 388 грн. 74 коп. 30% річних, 5 652 грн. 31 коп. штраф.

Ухвалою суду від 31 липня 2017 року позовну заяву від 26.07.2017 р. № 189 прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/526/17, розгляд якої призначено на 14 серпня 2017 року.

11 серпня 2017 року від представника позивача на адресу суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

14 серпня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 39 256 грн. 35 коп., з яких 27 261 грн. 79 коп. основний борг, 2 953 грн. 51 коп. пеня, 3 388 грн. 74 коп. 30% річних, 5 652 грн. 31 коп. штраф. Заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ГПК України.

Ухвалою суду від 14 серпня 2017 року розгляд справи відкладався на 29 серпня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29 серпня 2017 року позовні вимоги підтримала за підстав вказаних у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Факт отримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вищезазначених судових документів підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 37, 50).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2016 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (надалі - Постачальник) укладено Договір поставки №395/р-16 (надалі - Договір; а.с.10-11), відповідно до п. 1.1. якого за умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. договору ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються у видатковій накладній. Загальна ціна даного договору становить суму всіх видаткових накладних.

Згідно з п. 2.3. договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 21 календарних днів з моменту отримання цього товару.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п.2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 % від суми заборгованості (п. 6.4. договору).

У разі прострочення виконання зобов'язання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості (п. 11.5. договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання взятих на себе за Договором зобов'язань позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29 754 грн. 44 коп., що стверджується видатковими накладними №МР 00097798 від 22.11.2016р. на суму 2 551 грн. 96 коп., №МР 00099355 від 26.11.2016р. на суму 1 326 грн. 90 коп., №МР 00100066 від 29.11.2016р. на суму 1 279 грн. 74 коп., №МР 00100068 від 29.11.2016р. на суму 1 098 грн. 00 коп., №МР 00101624 від 06.12.2016р. на суму 988 грн. 20 коп., №МР 00101688 від 06.12.2016р. на суму 724 грн. 16 коп., №МР 00016210 від 02.03.2017р. на суму 4 347 грн. 18 коп., №МР 00016231 від 02.03.2017р. на суму 1 279 грн. 74 коп., №МР 00016232 від 02.03.2017р. на суму 1 437 грн. 27 коп., №МР 00016241 від 02.03.2017р. на суму 4 839 грн. 56 коп., №МР 00016242 від 02.03.2017р. на суму 84 грн. 96 коп., №МР 00018259 від 03.03.2017р. на суму 2 534 грн. 56 коп., №МР 00018260 від 03.03.2017р. на суму 5 435 грн. 10 коп., №МР 00018261 від 03.03.2017р. на суму 1 827 грн. 36 коп. (а.с.13-26).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Таким чином, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог на день прийняття рішення за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 27 261 грн. 79 коп.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем суми заборгованості.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №395/р-16 від 22.06.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 27 261 грн. 79 коп. основного боргу обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 953 грн. 51 коп. - пені, 5 652 грн. 31 коп. - штрафу, 3 388 грн. 74 коп. 30% річних - 30% річних.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбаченого п.2.3. цього договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів покупець відшкодовує постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 % від суми заборгованості (п. 6.4. договору).

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 2 952 грн. 53 коп., при заявленому - 2 953 грн. 51 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 2 952 грн. 53 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 2 953 грн. 51 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 952 грн. 53 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 00 грн. 98 коп. відмовити.

Оскільки має місце прострочення виконання оплати, є підставною і підлягає задоволенню вимога про стягнення 5 652 грн. 31 штрафу, обрахованого як 20% від сум заборгованості по кожній накладній та з урахуванням прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 11.5. договору, у разі прострочення виконання зобов'язання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими грошовими коштами 30% річних від суми заборгованості.

Суд здійснивши власний розрахунок 30% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 30% річних становить 3 388 грн. 46 коп., при заявленому - 3 388 грн. 74 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 30% річних, яка за розрахунком суду складає 3 388 грн. 46 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 30% річних в сумі 3 388 грн. 74 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 388 грн. 46 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення 30% річних в сумі 00 грн. 28 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 560 грн. 20 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська обл., Ківерцівський р-н, м. Ківерці, вул. Шевченка, буд. 35, код ЄДРПОУ 35184264) 27 261 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят одна) грн. 79 коп. основного боргу, 2 952 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. - пені, 3 388 (три тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 46 коп. - 30% річних, 5 652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 31 коп. - штрафу та 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 20 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" в частині стягнення пені в сумі 0 грн. 98 коп. та 30% річних в сумі 0 грн. 28 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 30 серпня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим АДРЕСА_2);

4 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_3).