Рішення № 68512369, 21.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2017 Справа № 905/1659/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м. Краматорськ Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть, м. Краматорськ Донецької області

про: стягнення 1 951 978, 44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 1 951 978, 44 грн.

В обґрунтування позивач посилається на укладений договір кредитної лінії №3/2010 від 19 листопада 2010 року, рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2015р. №905/3777/14. Зазначає, що зобов'язання щодо своєчасної оплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, у звязку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом та нараховані штрафні санкції.

Представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, 28.07.2017р. надав відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

19.11.2010 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» (постановою Кабінету Міністрів України №502 від 06.04.2011 р. змінено назву на ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - банк або позивач) та ТОВ «ВФ «Донремпуть» (далі - позичальник або відповідач) було укладено Договір кредитної лінії №3/2010 (далі - договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1 договору).

За приписами п. 2.2 вказаного Договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частками (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 18 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 2.3 Кредитного договору, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1950000 грн.

Згідно з п. 2.3.2 Кредитного договору, сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно графіку:

- з 19.11.2010 р. до 08.05.2013 р. - 1950000 грн.;

- з 09.05.2013 р. - 1625000 грн.;

- з 10.06.2013 р. - 1300000 грн.;

- з 09.07.2013 р. - 975000 грн.;

- з 09.08.2013 р. - 650000 грн.;

- з 09.09.2013 р. до 18.11.2013 р. - 325000 грн.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього Договору Позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п. 2.3.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався здійснити погашення кожного траншу не пізніше ніж за 365 календарних днів з моменту його отримання незалежно від діючого ліміту кредитування.

За приписами п.2.7 договору, за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату(проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Пунктом 2.10 договору встановлений перелік підстав для нарахування комісії.

З п. 5.3.1 договору вбачається, що позичальник зобовязаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобовязання.

Згідно з п. 7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 10. 5 Кредитного договору).

Наявним в матеріалах справи рішенням господарського суд Донецької області від 02.02.2017р. у справі №905/3497/16 підтверджений факт виконання позивачем своїх зобовязань щодо надання кредиту та стягнуто заборгованість по кредиту у розмірі 1218615,93 грн., поточну заборгованість за відсотками у розмірі 24039,16 грн., прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 49756,14 грн., заборгованість за комісійними доходами за супроводження кредиту у розмірі 195,00 грн., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 99966,26 грн., пеню за несвоєчасну сплату в строк процентів у розмірі 3941,49 грн., у звязку з чим цей факт відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України повторному встановленню не підлягає.

Посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобовязань за договором та рішенням суду, що набрало законної сили позивач провів додаткове нарахування суми процентів за кредитом, 3 % річних та інфляційних втрат на суму кредиту, відсотків, комісії, пеню по простроченому кредиту та простроченим відсоткам за період після набрання законної сили зазначеним рішенням суду, та простить суд стягнути 1 951 978,44 грн., з яких: 291 366,16грн. відсотки за користування кредитом; 3 217,73 грн. пеня по простроченому кредиту; 128,00 грн. пеня по простроченим процентам; 1 408 377,96 грн. інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за основним боргом; 84 506,66 грн. інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за простроченими процентами; 70,43 грн. інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за комісіями; 147 461,25 грн. 3% річних від простроченого основного боргу; 16 837,78 грн. 3% річних по простроченим процентам; 12,47 грн. 3% річних по простроченим комісійним винагородам.

Станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача залишена не погашеною.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п.1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 291 366,16грн. за період з 01.05.2014р. по 31.05.2017р.

Доказів оплати відповідачем відсотків за користування кредитом в установлений строк суду не надано, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача: 3% річних по простроченому кредиту (за період з 11.06.2013р. по 31.05.2017р.) в сумі 147 461,25 грн.; 3% річних по простроченим процентам (за період з 11.06.2013р. по 31.05.2017р.) в сумі 16 837,79 грн.; 3% річних по простроченій комісії (за період з 11.06.2013р. по 14.03.2015р.) в сумі 12,47 грн.

Судом перевірено арифметичний розрахунок 3% річних по простроченому кредиту та встановлено: у період з 11.06.2013р. по 09.07.2013р. позивачем нарахована сума 3% в розмірі 8 045,08 грн., в той час, як за підрахунками суду розмір 3% за період з 11.06.2013р. по 09.07.2013р. дорівнює 8 067,13грн., тобто, позивачем нарахована сума 3% річних за період з 11.06.2013р. по 09.07.2013р. в меншому розмірі, що не суперечить нормам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача; у період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. позивачем нараховані 3% річних у розмірі 36 659,72 грн., в той час, як за підрахунками суду 3% річних за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. дорівнює 36 556,56 грн. та підлягає до стягнення у встановленому судом розмірі; решта розрахунку 3% річних по простроченому кредиту є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Тобто, розмір 3% по простроченому кредиту, який підлягає до стягненню з відповідача у період з 11.06.2013р. по 31.05.2017р. дорівнює 147 361,09 грн.

Судом перевірено арифметичний розрахунок 3% річних по простроченим процентам та встановлено: у період з 11.12.2015р. по 10.01.2017р. позивачем нараховані 3% річних у розмірі 8 120,12 грн., в той час, як за підрахунками суду 3% річних за період з 11.12.2015р. по 10.01.2017р. дорівнює 8 099,54 грн. та підлягає до стягнення у встановленому судом розмірі; решта розрахунку 3% річних по простроченим процентам є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Тобто, розмір 3% по простроченим процентам, який підлягає до стягненню з відповідача у період з 11.06.2013р. по 31.05.2017р. дорівнює 16 817,20 грн.

Судом перевірено арифметичний розрахунок 3% річних по комісії та встановлено: у період з 11.06.2013р. по 14.03.2015р. позивачем нарахована сума 3% в розмірі 4,35 грн., в той час, як за підрахунками суду розмір 3% за період з 11.06.2013р. по 11.08.2013р. дорівнює 4,37 грн., тобто, позивачем нарахована сума 3% річних за період з 11.06.2013р. по 11.08.2013р. в меншому розмірі, що не суперечить нормам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача; решта розрахунку 3% річних по комісії є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Тобто, розмір 3% по комісії, який підлягає до стягненню з відповідача у період з 11.06.2013р. по 14.03.2015р. дорівнює 12,47 грн.

Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат по простроченим сум заборгованості за основним боргом в розмірі 1 408 377,96 грн. за період з 01.06.2013р. по 30.04.2017р., по простроченим процентам в розмірі 84 506,66 грн. за період з 01.10.2013р. по30.04.2017р., по простроченим комісіям в розмірі 70,43 грн. за період з 01.10.2013р. по 28.02.2015р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат та встановив, що він є арифметично вірним та підлягає стягненню в розмірі визначеному позивачем.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Позивачем на підставі п. 7.1.1 договору нараховано до стягнення пеню за прострочення по оплаті кредиту у період з 08.04.2014р. по 13.04.2014р. на суму 3 217,73 грн., за прострочення по оплаті процентів у період з 08.04.2014р. по 13.04.2014р. на суму 123,00 грн.

Судом перевірено арифметичний розрахунок пені та встановлено, що він є арифметично вірним та підлягає до стягнення з відповідача у розмірі визначеному позивачем.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Відповідач просить суд застосувати приписи ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Позивачем сума пені заявлена у період з 08.04.2014р. по 13.04.2014р., тобто, в період коли до кредитних зобовязань щодо нарахування пені не застосовувались приписи ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

За змістом з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та індексу інфляції входить до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, м. Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть, м. Краматорськ Донецької області про стягнення 1 951 978, 44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті будинок 2, код ЄДРПОУ 21951449) на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Сіверська (ОСОБА_2), б.54; код ЄДРПОУ 09334702) заборгованість за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010р. відсотки за користування кредитом в розмірі 291 366,16 грн., інфляційні втрати в загальному розмірі 1 492 955,05 грн., 3% річних в загальному розмірі 164 190,76 грн., пеню в загальному розмірі 3 345,73 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 277,87 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 23.08.2017р.

Рішення набирає законної сили 05.09.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна