Постанова № 68512122, 23.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 916/3067/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.за участю представників: позивачаІванцов І.А. (дов. від 10.10.2016)відповідачів1)не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) 2)Рижий В.Ф. (дов. від 21.08.2017)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиМалого підприємства "Волна"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017у справі№916/3067/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе"до1.Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області; 2.Малого підприємства "Волна"третя особа на стороні позивачаОдеська обласна державна адміністрація провизнання незаконним та скасування рішення та визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, Малого підприємства "Волна"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Одеська обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №14 від 20.08.2015 та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 28.08.2015.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Головей В.М., Савицький Я.Ф.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №14 від 20.08.2015 "Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення". Визнано недійсним договір оренди землі від 28.08.2015, укладений між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Малим підприємством "Волна".

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Мале підприємство "Волна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.07.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.07.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні даного спору, а також просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні 23.08.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" є власником нерухомого майна, яке розташоване за адресами: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, 55 км, буд. 1 (складається, зокрема, з їдальні літ. А, прибудови літ. А-1 та інш.) та буд. 1 "Б" (складається, зокрема, зі спального корпусу літ. А, спального корпусу літ. А-1 та інш.).

Вищевказане також підтверджується свідоцтвами про право власності від 05.11.2008, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно №72380716 та №72379895 від 07.11.2016.

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 30.08.2012 №912/А-2012, враховуючи зміни, внесені розпорядженням Адміністрації №873/А-2013 від 29.08.2013, Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду на 49 років орієнтовною площею 0,5107 га для експлуатації будівель і споруд існуючої бази відпочинку за адресою: 55 км автодороги Одеса -Мелітополь - Новоазовськ, буд. 1 та буд. 1 "Б" на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду на 49 років, для експлуатації будівель і споруд існуючої бази відпочинку за адресою: 55 км. Автодороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, буд. 1 та буд. 1 - Б, на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).

З позовної заяви вбачається, що влітку 2016 року продивляючись Публічну кадастрову карту України, Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" стало відомо, що на земельні ділянки, які проектуються для надання йому в користування та на яких знаходиться його нерухоме майно - їдальня, спальні корпуси та інші споруди, "накладаються" земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:12:055:0030 та 4820982200:12:055:0031, які на підставі рішення Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області №14 від 20.08.2015, передані в оренду Малому підприємству "Волна". Договір оренди зазначених земельних ділянок було укладено 28.08.2015, а державну реєстрацію права оренди земельних ділянок проведено 10.09.2015.

При проектуванні, 31.10.2016 інженером - землевпорядником Шатабоніною Іриною Анатоліївною було проведено заміри земельних ділянок, які проектуються позивачеві та земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:12:055:0030 та 4820982200:12:055:0031, на підставі координат зовнішніх меж земельних ділянок, за якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" вважає, що встановлено накладення земельних ділянок, також накладення спірних земельних ділянок на нерухоме майно - їдальню, спальні корпуси та інші споруди, які належать позивачеві.

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради від 20.08.2015 №14 та визнання договору оренди від 28.08.2015 - недійсним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" послалось на те, що оспорюваними рішенням ради та договором оренди землі порушені його права та інтереси, встановлені законом щодо вказаних земельних ділянок, на яких знаходиться нерухоме майно - їдальня, спальні корпуси та інші споруди, що належить позивачеві на праві власності.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" суд апеляційної інстанції дійшов висновку про накладення земельних ділянок, які передані в оренду Малому підприємству "Волна", та земельних ділянок, які проектуються для відведення в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе", у тому числі під вказаними об'єктами нерухомості.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" про визнання незаконним та скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №14 від 20.08.2015 та визнання недійсним укладеного між Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Малим підприємством "Волна" договору оренди землі від 28.08.2015 є обґрунтованими та правомірними.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції визнає такі висновки апеляційного суду помилковими виходячи з наступного.

Так, завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і без стороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" в обґрунтування позову посилається на статтю 120 Земельного Кодексу України та статтю 377 Цивільного кодексу України.

Порядок передачі у власність юридичним особам земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачений статтею 116 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради сесії.

З викладеного вбачається, що виникнення права власності на об'єкти нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного укладення угоди щодо земельної ділянки. Обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради про передачу земельної ділянки у власність.

Як встановлено місцевим господарським судом, та не заперечується позивачем, Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області ніяких рішень щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо-Варе" не приймалось.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 123 Земельного кодексу України).

У силу статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 2 цієї статті встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 Земельного кодексу України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права". Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Однак при вирішенні питання щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати, зокрема, умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" не надало ні доказів права користування спірними земельними ділянками в с. Коблево Березанського району Миколаївської області попереднім землекористувачем, а також у розумінні вищевказаних положень Закону не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок загальною площею 0,4900 га по вул. Кишинівська, 2в та вул. Кишинівська, 2и в с. Коблеве, в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області кадастровими номерами 4820982200:12:055:0030 та 4820982200:12:055:0031, щодо якої просить визнати недійсними рішення ради та договір оренди.

Матеріали справи не містять і доказів набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" права користування вищезгаданими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, прийняте Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області рішення №14 від 20.08.2015 стосується земельних ділянок, які знаходяться в межах с. Коблево Березанського району Миколаївської області, а земельні ділянки щодо яких позивачем було заявлено позов знаходяться в межах території Одеської області.

Враховуючи все вищезазначене, опираючись не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 1119, статтями 1117, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Малого підприємства "Волна" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі №916/3067/16 скасувати, рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2017 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літо - Варе" (54020, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 1, кв. 55 код ЄДРПОУ 35988808) на користь Малого підприємства "Волна" (57453, Миколаївська область, Березанський р-н, с. Коблево, вул. Виноградна, 17 код ЄДРПОУ 22444192) 3840, 00 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

І.Ходаківська