Постанова № 6851195, 29.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-14364/09/0570

час прийняття постанови: 12-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг», м. Маріуполь

до 1) Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

за участю представників:

від позивача: Косенко С.С. – за дов. від 20.08.2009р.

від першого відповідача: Кузема О.І. – за дов. від 16.10.2009р.

від другого відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» заявлено позов до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2009 року № 0000492300/0, від 20 серпня 2008 року № 0000492300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року всього у розмірі 376414 грн. та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 76001 грн., за лютий 2009 року у розмірі 300413 грн., а всього у розмірі 376414 грн. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», якими не передбачено проведення податковими органами зустрічних перевірок до кінцевого виробника, та неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого виникає бюджетна заборгованість за спірні податкові періоди.

Перший відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, у зв'язку із тим, що не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не проведені всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Другий відповідач у письмовому клопотанні просив розглянути справу за відсутності його представника, в порядку статті 128 КАС України суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів за відсутності суб'єкта владних повноважень.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31577486, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08688273.

Як платник податку на додану вартість позивач 20 лютого та 20 березня 2009 року подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2009 року, якими визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 353612 грн. та 2317772 грн. відповідно (код рядка 25, 25.1).

За результатами перевірки відповідачем достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень та лютий 2009 року складений акт невиїзної документальної перевірки від 13 липня 2009 року № 903/23-111/31577486.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 1.8 статті 1, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування у зв'язку із тим, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Крім цього, відповідач зазначає, що стосовно позивача не досліджено кінцевого виробника руху товару по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки та в результаті адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2009 року № 0000492300/0, від 20 серпня 2008 року № 0000492300/1, якими зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 376414 грн., в тому числі за січень 2009 року у розмірі 76001 грн., за лютий 2009 року у розмірі 300413 грн. Сума бюджетної заборгованості у розмірі 376414 грн., яка зменшена спірними податковими повідомленнями-рішеннями, також заявлена позивачем до стягнення з Державного бюджету України.

Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-          наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

-          зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-          фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-          здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-          включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару. Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку – покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Як вбачається із заперечень першого відповідача підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантаженні визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Факт сплати позивачем податку постачальникам товарів (послуг) не спростовано першим відповідачем у справі та підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що можливе порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» підприємствами по всьому ланцюгу до кінцевого виробника породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Крім цього, першим відповідачем не надано жодного доказу порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» контрагентами позивача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України. Однак, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 376414 грн. у зв'язку із передчасністю заявлення таких вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Питання про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень вирішено судом у даній адміністративній справі, однак судове рішення повинно набрати законної сили, після чого у податкового органу виникне обов’язок щодо вчинення відповідних дій стосовно відшкодування даної суми, що посвідчує відсутність порушення права позивача з боку відповідачів в сумі 376414 грн. станом на день розгляду даної справи. Спірні правовідносини щодо бюджетного відшкодування суми у розмірі 376414 грн., зменшеної спірними податковими повідомленнями-рішеннями, можуть виникнути між сторонами тільки після набрання законної сили даним судовим рішенням та відсутності дій з боку відповідачів, спрямованих на відшкодування даної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2009 року № 0000492300/0, від 20 серпня 2008 року № 0000492300/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року всього у розмірі 376414 грн. та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 76001 грн., за лютий 2009 року у розмірі 300413 грн., а всього у розмірі 376414 грн., задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 24 липня 2009 року № 0000492300/0, від 20 серпня 2008 року № 0000492300/1, якими зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень, лютий 2009 року в загальному розмірі 376414 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 851 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 жовтня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 3 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.