Ухвала суду № 68511708, 23.08.2017, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №699/268/15-к

1-кп/705/508/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі колегії суддів:

головуючого судді Денисюк І.І.,

судді Мазуренко Ю.В.,

судді Коваля А.Б.,

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Коломійця В.В.,

перекладача ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Клібанської А.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщення Уманського міськрайонного суду Черкаської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, уродженця м. Добрянка, Пермської області, Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

22.08.2017 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з Апеляційного суду Черкаської області надійшло кримінальне провадження № 699/268/15к відносно ОСОБА_2 для розгляду справи по суті обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року, що були винесена у складі колегії суддів: головуючого судді Дмитренко М.І. та суддів Поєдинка І.А. та Ятченка М.О., - було задоволено подання в.о. голови Придніпровського районного суду м. Черкаси Шиповича В.В. про визначення підсудності та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України було направлено до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду по суті.

За результатами автоматичного розподілу справ, 22.08.2017 року року вказані матеріали кримінального провадження визначені для проведення судового провадження колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області у складі : головуючий суддя Денисюк І.І. , судді Мазуренко Ю.В. та Коваль А.Б.

В ході підготовчого судового засідання представник публічного обвинувачення - прокурор Коломієць В.В. зазначив, що дане кримінальне провадження підсудне Уманському міськрайонному суду Черкаської області, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає, а тому просив призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з його невідповідністю ст. 291 КПК України, не конкретністю формулювання обвинувачення, не встановленням належним чином фактичних обставин справи (обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, а викладенні лише обставини, які слідчий вважає за доцільне викласти за результатами досудового розслідування) ,не правильністю кваліфікації його дій, та не вручення його захиснику копії обвинувального акту та реєстру.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Клібанська А.І. в судовому засіданні підтримала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України, - підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Стаття 2 КПК України визначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, анкетні відомості кожного потерпілого, прізвище, ім'я, по-батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта, дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Відповідно до вимог ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом»якшують покарання, тощо.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України і зокрема містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання відповідного обвинувачення і ці положення не можуть суперечити один одному.

Таким чином, формулювання обвинувачення повинно містити виклад конкретних фактичних обставин події ( час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, які обґрунтовують висновок про наявність у діях особи складу відповідного кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, тобто мають бути викладені всі ознаки, які є суттєвими для даного складу злочину. При цьому, якщо обвинувачених декілька, - у формулюванні обвинувачення кожному з них, має бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в провину за відповідною статтею, з врахуванням особливостей об»єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення ч.1ст.258-3 КК України.

Натомість вказані вимоги закону виконані не були.

Так, відповідно до вимог ст. 337 КПК України розгляд справи в суді проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Однак зі змісту останнього вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України. В обвинувальному акті дослівно вказано «…за власною ініціативою приймав участь у діяльності та сприяв діяльності …». Одночасно в обвинувальному акті вказано, що « … що терористична організація… має чітку структуру та розподіл функцій між її учасниками…».

Тобто, згідно зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується серед іншого і в тому, що за власною ініціативою приймав участь у діяльності та сприяв діяльності самопроголошеної «Донецької народної республіки», яка є терористичною організацією. «…вказана терористична організація є стійким ієрархічним об'єднанням більше 3-х осіб, складається з політичного та силового блоків, має чітку структуру та розподіл функцій між її учасниками на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій…» вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.

В порушення вимог ст. 42 КПК України обвинуваченому ОСОБА_2 пред'явлено не конкретне обвинувачення: не вказані спосіб, конкретні дії обвинуваченого, що входять в об'єктивну сторону інкримінованого йому складу злочину (участь, сприяння - конкретні форми та способи їх реалізації), в т.ч. що стосується дій з приводу участі в терористичній організації та сприяння діяльності терористичної організації (з врахуванням того, згідно обвинувального акту злочин вчинено терористичною організацією, яка є стійким ієрархічним об'єднанням). Тобто під час формулювання обвинувачення слідчим не враховані положення ст. 91 КПК України, щодо обставин, які підлягають доказування в кримінальному провадженні з врахуванням особливостей об'єктивної сторони складу злочину, що передбачений відповідною статтею КК України - ч. 1ст. 258-3 КК України.

Такі суперечності є істотними, оскільки виключають можливість визначення судом меж пред»явленого обвинувачення.

Тобто обвинувачення ОСОБА_2 в розумінні ст. 3 КПК України, як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, передбаченому КПК України, - фактично не викладене.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року звернув увагу на вказівку у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції щодо необхідності приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (п. 79 рішення у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).

Також, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п. 52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п. 58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п. 34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

Крім того, згідно із вимогами ст. ст. 291, 109 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який є його невід'ємним додатком і повинен містити, зокрема, номер та найменування кожної процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення. При цьому, виходячи зі змісту п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 280, ст. 561, ст. 7 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України тощо, зміст процесуальної дії не обмежується поняттям слідчої (розшукової) дії і є значно ширшим.

Натомість доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування вочевидь не відповідає вимогам закону. Реєстр не містить даних про всі процесуальні дії з участю підозрюваного ОСОБА_2, зокрема відсутні дані про повідомлення підозрюваному про його права та вручення відповідної пам'ятки, про здійснені слідчим запити документів, тощо, не у всіх випадках вказано на процесуальний статус осіб, з якими проводились певні процесуальні дії. В порушення вимог ст. 109 КПК України , реєстр не містить даних про всі процесуальні рішення, прийняті під час даного кримінального провадження.

Тобто в реєстрі не зазначені всі процесуальні рішення та реквізити всіх процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. В реєстрі матеріалів досудового розслідування також не зазначено номер та найменування такої процесуальної дії при проведенні досудового розслідування, як складання обвинувального акту, який відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Також в порушення вимог ст. 98 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації про визнання певних об'єктів речовими доказами з посиланням на конкретні об'єкти та їх перелік. При цьому в реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано про призначення та проведення експертиз, під час проведення досудового розслідування.

Недоліки в реєстрі матеріалів досудового розслідування, на думку суду є суттєвими, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити вичерпні довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження, а інформація, яка міститься в реєстрі, є відповідально зафіксованим орієнтиром для судового дослідження матеріалів справи. Тому виявлені недоліки в реєстрі підлягають усуненню прокурором.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акта прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності вказаного процесуального рішення вимогам ст. 291 КПК України, зокрема такими порушеннями у даній справі суд визнає істотні суперечності допущені в обвинувальному акті в аспекті визначення меж судового розгляду, його невідповідність вимогам закону щодо оформлення, невідповідність додатків обвинувального акта вимогам ст. 109 КПК України щодо їх змісту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків у встановлений судом строк, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор також вказував на необхідність продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, які мали місце на час обрання існують і в даний час. Також прокурор вказував, що обвинувачений зареєстрований в м. Артемівськ Донецької області і тому може уникнути відповідальності.

Інші учасники судового розгляду заперечували проти продовження міри запобіжного заходу обвинуваченому. Обвинувачений вказував, що клопотання прокурора з приводу продовження міри запобіжного заходу необгрунтоване, безпідставне та ніяким чином не доведене. Ризики на які посилається прокурор на його думку ним ніяким чином не доведені, а він свою чергу не має наміру переховуватись від слідства і суду і готовий систематично відмічатись і належним чином виконувати процесуальні обов»язки.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом 2 цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У ст. 178 КПК України вказано, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

У ст.197 КПК України вказано, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як встановлено судом відносно обвинуваченого ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і продовжений термін тримання під вартою у обвинуваченого закінчується 26 серпня 2017 року. Проаналізувавши обвинувальний акт та додатки до нього, суд вважає, що є всі підстави для продовження обвинуваченому такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки існують обґрунтовані підозри у вчиненні цією особою кримінальних правопорушень, а також ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може здійснити дії, передбачені частиною 1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі здійснювати тиск на свідків... При цьому суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, вік та стан здоров'я обвинуваченого.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. ст. ст.ст. 36,52, 98, 109,116,128, 291,293, 314, 315, 369, 371, 372, 395 КПК КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22014250000000027 від 04.08.2014 року відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1 КК України прокурору прокуратури Черкаської області внаслідок невідповідності обвинувального акту і додатків до нього вимогам КПК України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід - тримання під вартою на строк 30 днів, починаючи з 23 серпня 2017 року по 21 вересня 2017 року.

Ухвала про повернення обвинувального акту може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий суддя І.І. Денисюк

Суддя Ю.В. Мазуренко

Суддя А.Б. Коваль