Постанова № 6850926, 22.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-14607/09/0570

час прийняття постанови: 17:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шинкарьової І.В.

при секретарі                                                  Оленьченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Орфей»

до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2009 року № 0000022300/0, №0000032300/0, від 13 квітня 2009 року №0000022300/1, №0000032300/1, від 24 червня 2009 року № 0000022300/2, № 0000032300/2, від 07 вересня 2009 року №0000022300/3, № 0000032300/3

за участю представників:

від позивача: Келембет М.В.– за дов. від 04 вересня 2009 року

від відповідача: Лук’янець В.В. – за дов. від 08 вересня 2009 року

Ярмонова О.Г. – за дов. від 21 вересня 2009року

                    Шестакова Т.Л - за дов. від 13 жовтня 2009року

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Орфей» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 03 лютого 2009 року №0000022300/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 543737 грн., №0000032300/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 430949 грн., та від 13 квітня 2009 року №0000022300/1 , №0000032300/1 які були прийняті після розгляду скарг на податкові повідомлення рішення за наслідками перегляду у рамках апеляційного узгодження. 22 жовтня 2009 року у судове засідання надана заява про уточнення позовних вимог, у який позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішеня від 03 лютого 2009 року № 0000022300/0, №0000032300/0, від 13 квітня 2009 року №0000022300/1, №0000032300/1, від 24 червня 2009 року № 0000022300/2, № 0000032300/2, від 07 вересня 2009 року №0000022300/3, № 0000032300/3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновками відповідача вказаними в акті перевірки щодо нікчемності договору підряду укладеного з ТОВ «Дон-Вік-Трейд». Посилаючись на нікчемність договорів підряду, відповідач не обґрунтував наявність ознак правочину, що порушує публічний порядок зазначених у статті 228 ЦК України. Натомість відповідач послався на те, що операції по будівельно-монтажним роботам мали не реальний товарний характер, оскільки у ТОВ «Дон-Вік-Трейд» працює лише одна особа та відсутні складські приміщення, виробничі потужності та будь-які основні фонди для здійснення будівельно – монтажних робіт, а також відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного проведення вказаних робіт. Всі наведені посилання, окрім того, що вони є безпідставними та необґрунтованими, не мають ніякого відношення до ознак правочину, що порушує публічний порядок, тоді як саме через нікчемність договорів підряду відповідач «зняв» з валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені позивачем в оплату підрядних робіт, чим порушив підпункт 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток) та підпункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон про ПДВ). Позивач, також вказує, що до перевірки були надані всі необхідні документи: договори підряду, відповідні акти виконаних робіт. На підставі викладеного, позивач вважає що цілком правомірно відніс понесені витрати з оплати підрядних робіт до складу валових витрат та податкового кредиту, у зв’язку з цим нарахування сум податкових зобов’язань, проведене відповідачем безпідставно.

Не погоджується позивач з донарахуванням сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв’язку з тим, що завищено суми валових витрат та податкового кредиту за рахунок вартості придбання рекламно – іміджевих послуг в сумі 27523 грн. Дані послуги були отримані позивачем згідно договору про надання послуг від 12 березня 2008 року №50/22, укладеного з ПП «Східно – Українська Академія бізнесу» (далі Договір). Вважає, що віднесення зазначених витрат до складу валових витрат було не на підставі підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5, а підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону про прибуток.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2009 року № 0000022300/0, №0000032300/0, від 13 квітня 2009 року №0000022300/1, №0000032300/1, від 24 червня 2009 року № 0000022300/2, № 0000032300/2, від 07 вересня 2009 року №0000022300/3, № 0000032300/3.

Відповідач у своїх запереченнях від 21 вересня 2009 року №10012/10/10-013(арк. справи 166) та від 21 жовтня 2009 року 11257/10/10-113 (арк.. справи 222) проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

У ході перевірки позивача надані документи, які мають назву «угоди про проведення будівельних робіт» з ТОВ «ДонВікТрейд». Позивачем, згідно наданих документів, які мають назву №КБ-2 «Акти приймання виконаних робіт» включено до складу валових витрат витрати на загальну суму 1409108,09 грн. Згідно матеріалів зустрічної перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ДонВікТрейд» за період з липня 2006 року по лютий 2007 року було встановлено, що загальна чисельність працюючих складає 1 особу – керівника підприємства, за сумісництвом працюючи відсутні. Фактично у ТОВ «ДонВікТрейд» відсутні складські приміщення, виробничі потужності, та будь-які основні фонди для здійснення будівельно – монтажних робіт. Відповідач зазначає, що зазначене підприємство не відображає залишки товарно – матеріальних цінностей по додатку К1/1 за даними податкового обліку та не є виконавцем даних робіт. Посилаючись на статтю 3 Господарського Кодексу України відповідач робить висновок, що операції по будівельно – монтажним роботам мали не реальний товарний характер, відомостей про фактичних виконавців робіт для перевірки не надано. Відповідач також зазначає, що відповідно до наданих документів немає можливості встановити розмір витрат, особу яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких робіт. Посилаючись на частину 1 статті 203, статтю 215 Цивільного Кодексу України, частину 1 статті 207 Господарського Кодексу України відповідач зазначає, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частинами 1, 5 статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідачем зазначається, що позивач відповідно до договору від 12 березня 2008 року №50/ 22, придбав рекламно – іміджеві послуги (участь у Х Конгресі ділових, наукових і творчих кіл «Євро – 2012» крок європейського Визнання України, участь у церемонії вшанування лідерів національної економіки, науки і культури «Україна в ореолі європейської слави») від ПП «Східно Українська Академія бізнесу» в сумі 33000грн. В ході перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують відношення даних послуг з продажем товарів, робіт, послуг позивача, з його господарською діяльністю.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Орфей» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 22028418 (арк.. справи 143), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28 липня 1993 року за № 175 (арк.. справи 152), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Авдіївці Донецької області, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16 червня 2006 року №05927528, виданого ДПІ у м. Авдіївці Донецької області.

ДПІ у м. Авдіївці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2008 року. За результатами перевірки складений акт №18/23/22028418 від 22 січня 2009 року (арк.. справи 12). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2009 року №0000022300/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 543737 грн., №0000032300/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 430949 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені в апеляційному порядку відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Рішенням відповідача від 10 квітня 2009 року №4213/10/23-022 «про результати розгляду первинної скарги» (арк.. справи 56) залишено без змін спірні податкові повідомлення – рішення, скаргу позивача без задоволення та прийняті податкові повідомлення – рішення від 13 квітня 2009 року №0000022300/1(арк.. справи 8) , №0000032300/1 (арк.. справи 11). Позивачем були подані скарги до Держаної податкової адміністрації у Донецькій області та Державної податкової адміністрації України які також залишені без задоволення, та прийняті податкові повідомлення – рішення від 24 червня 2009 року № 0000022300/2, № 0000032300/2, від 07 вересня 2009 року №0000022300/3, № 0000032300/3 (арк.. справи 226-229) відповідно.

Судом встановлено, що між позивачем та ООО «Дон-вік-трейд» було укладено договори підряду від 10 липня 2006 року №17 на виконання будівельно-монтажних робіт по реконструкції ДП №2, естакада трубопроводів морської води від к1 до колодця №12 (арк. справи 87) договір підряду від 05 січня 2007 року №05/01 на виконання ремонтних робіт по КБ -2 ЗАТ «Макеевкокс» (арк.. справи 89), від 04 січня 2007 року №04/01 на виконання будівельно – монтажних робіт КБ – 10бис ВАТ «Алчевськкокс» (арк.. справи 91), від 01 грудня 2006 року на виконання ремонтних робіт КБ -5 ВАТ «Днепрококс» (арк.. справи 93), від 16 серпня 2006 року №23 на виконання будівельно – монтажних робіт КБ – 10бис ВАТ «Алчевськкокс» (арк.. справи 95), від 10 липня 2006 року №17 на виконання будівельно – монтажних робіт по реконструкції ДП №2, естакада трубопроводів морської води отК1 до колодця 12. В підтвердження виконання робіт позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт, рахунки (арк.. справи 108-134) та платіжні доручення на оплату за виконані роботи за договорами (арк.. справи 83 -86), податкові накладні (арк.. справи 98-107).

Суд не погоджується з висновками відповідача по нікчемність зазначених договорів з огляду на наступне.

Підставою для визнання договорів нікчемними, відповідач відзначив, те що ТОВ «ДонВікТрейд», фактично не могло виконувати обумовлені у договорах роботи (послуги) оскільки відповідно відомостей, які містяться у податковій звітності, загальна чисельність працюючих на ТОВ «ДонВікТрейд», складає 1 особу, фактично відсутні складські приміщення, виробничі потужності та будь-які основні фонди для здійснення будівельно – монтажних робіт та не відображає залишки товарно – матеріальних цінностей по додатку К1/1 за даними податкового обліку, відсутні основні засоби, амортизаційні відрахування не нараховувались. Висновок відповідача зроблено на підставі Довідки від 23 грудня 2008 року № 3895/23-3/34008133 (арк. справи 206 - 209) яка була складена за наслідками документальної невиїзної перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька» з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Орфей». Відповідачем не прийнято до уваги, що у Довідці також зазначено, що при перевірці ТОВ «ДонВікТрейд» встановлено виконання умов угод, здійснена передплата, про що складено акти виконаних робіт та виписано податкові накладні, суми податку на додану вартість включено до податкових зобов’язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, та даних декларації з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди (частина 3 Довідки). Перевіркою також встановлено, що розрахунки між суб’єктами господарювання за відвантажений товар (надані роботи, послуги) проводились у безготівковій формі, фактичне виконання робіт підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт. У висновках Довідки вказано, що перевіркою ТОВ «ДонВікТрейд» не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Орфей» яке мало правові відносини з платником податку, а також встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин. Таким чином, документальною невиїзної перевіркою ТОВ «ДонВікТрейд» підтверджено надані позивачем відомості щодо спірних угод.

Суд не приймає до уваги, посилання відповідача на відповіді надані ВАТ «Алчевськкокс» від 21 квітня 2009 року №22-564 (арк.. справи 175), ЗАТ «Макіївкокс» від 31 березня 2009 року № 010 Н – 1488 (арк.. справи 176), Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 17 квітня 2009 року №12367/7/08-02-14 про проведення зустрічної перевірки ВАТ «Дніпрококс» (арк.. справи 172), ДПІ у м. Маріуполі від 15 червня 2009 року №12135/8/23-2 про проведення зустрічної перевірки ВАТ «МК Азовсталь» (арк.. справи 174), у яких зазначено що договори між цими підприємствами на виконання будівельно – монтажних робіт з ПП «Орфей» та ТОВ «ДонВікТрейд» не укладались, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, договори на виконання будівельно – монтажних робіт з зазначеними вище підприємствами, позивачем та ТОВ «ДонВікТрейд» не укладались, оскільки ТОВ «ДонВікТрейд» було субпідрядником за спірними договорами, а обов’язки по виконанню умов договорів виникали перед позивачем. Позивач в свою чергу був субпідрядником за договорами субпідряду від 22 червня 2005 року №22/06-1-АЛК (арк.. справи 191), від 01 вересня 2006 року №01/09 СП-МК ( арк. справи 195), від 04 вересня 2006 року №04/09СП укладеними з ТОВ «Мактраст». Позивачем до матеріалів справи була надана схема взаємовідносин Генпідрядників, підрядників та субпідрядників (арк.. справи 185). Крім того, позивачем надано Рецензію на виконані роботи ТОВ «Мактраст» (арк.. справи 184) у якій зазначено, що ТОВ «Мактраст» є генеральним підрядником при будівництві КБ-2 ЗАТ «Макеевкокс», КБ-10бис ВАТ «Алчевськкокс», КБ-1 ВАТ «Ясиновський КХЗ» та заключило договори субпідряда з ЧП «Орфей» на виконання відповідних будівельно – монтажних та демонтажних робіт.

Частиною 2 статті 215 Цивільного Кодексу України закріплено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного Кодексу України встановлено, що нікчемним є правочин який порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено нікчемності договорів, а відповідно не правомірно, виключено зі складу валових витрат та податкового кредиту суми оплати підрядних робіт ТОВ «ДонВікТрейд» в розмірі 1409109,09 грн.

12 березня 2008 року Позивачем було укладено договір про надання послуг №50/22 з ПП «Східно-Українська Академія Бізнесу» (арк. справи 136). Згідно умов цього договору, ПП «Східно-Українська Академія Бізнесу» зобов’язується надати рекламно – іміджеві послуги (Участь у Х Конгресі ділових, наукових і творчих кіл «Євро-2012-крок до європейського визнання України, участь у церемонії вшанування лідерів національної економіки, науки і культури «Українці в ореолі європейської слави», 25 березня 2008 року, м. Київ, ПМ Український дім»). У ході перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем не надано документів підтверджуючих зв'язок даних рекламних послуг з продажем товарів, робіт, послуг та їх подальше використання у власній господарській діяльності. Суд не погоджується з таким висновком відповідача, тому що аналіз умов, та зобов’язань за цим договором, свідчить, що предметом договору була не реклама товарів, робіт, послуг позивача, а участь ПП «Орфей» у заходах, які можуть вплинути на формування певного іміджу підприємства. Позивачем до матеріалів справи надано акт виконаних робіт від 26 березня 2008 року №333, платіжне доручення від 14 березня 2008 року № 74 на оплату послуг за договором від 12 березня 2008 року №50/22 (арк.. справи 135), інформаційні матеріали з урочистих заходів (арк.. справи 137-141).

Висновки відповідача не відповідають нормам Закону про прибуток, оскільки о надання послуг №50/22еспубліки Крим рав і свобод людини і громадянина их відповідно до вимог підпункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток, відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону про прибуток суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону про прибуток установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства під час формування оподаткованого прибутку та податкового кредиту з податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям.

          Згідно з пунктом 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

          На підставі викладеного, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов, Приватного підприємства «Орфей» до Державної податкової інспекції у місті Авдіївці, про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень задовольнити.

          Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення від 03 лютого 2009 року № 0000022300/0, №0000032300/0, від 13 квітня 2009 року №0000022300/1, №0000032300/1, від 24 червня 2009 року № 0000022300/2, № 0000032300/2, від 07 вересня 2009 року №0000022300/3, № 0000032300/3.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Орфей» 3(три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний тест постанови складений та підписаний 27 жовтня 2009 року.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шинкарьова І.В.