Ухвала суду № 68507646, 30.08.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1052/17 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С.Л. Провадження № 22-ц/773/1105/17 Категорія: 30 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я. О.,

з участю представника позивача - Смілого А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 04.07.2017 року закрито провадження у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить ухвалу у справі за її позовом до ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» про відшкодування моральної шкоди скасувати, справу направити для продовження розгляду.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що заявляючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної і моральної шкоди вона стверджувала про незаконність дій працівників банку, зазначала, що неправомірними діями працівників їй заподіяно матеріальної та моральної шкоди. У тексті позовної заяві покликається на статті 23, 1167 ЦК України, указує, що з моменту вчинення відповідачем неправомірних дій та тривалих судових процесів зазнала моральних страждань. Зазначає, що Ковельським відділом ГУНП у Волинській області за фактом несанкціонованого втручання співробітниками банку у роботу комп'ютера, що завдало їй значної шкоди, проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального порушення, передбаченого статтею 361 КК України. Також посилається на ч.І ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Встановлено, що позивач, висловлюючи у суді першої інстанції думку з приводу заявленого відповідачем клопотання про закриття цивільної справи пояснила, що не укладала договору з банком про встановлення системи «Клієнт-Банк», зазначила, що з її рахунку було вчинено крадіжку грошей, у зв'язку з чим відкрито кримінальне провадження, їй заподіяно моральної шкоди як «людині» злочином.

Поняття «предмет позову» полягає у визначенні конкретних вимог позивача, «підстава позову» - чим він обґрунтовує свої вимоги і «зміст вимоги» - спосіб захисту свого права, який він обрав.

З огляду на викладене вище, можна зробити висновок, що предмет позову - це певні вимоги позивача, як майнового так і немайнового характеру, а підстави позову - обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, які включають фактичні обставини справи та нормативно-правове обґрунтування цих обстави

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 3, 4, 11 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета і підстав позову.

З носія технічного запису судового засідання, із змісту апеляційної скарги, пояснень представника позивача у даному судовому засіданні вбачається, що позивач обґрунтовує заподіяння моральної шкоди вчиненням працівниками банку злочинних дій по відношенні до неї, як фізичної особи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтвердив, що звертаючись з даним позовом до суду позивач діє як фізична особа, якій заподіяно моральної шкоди злочином.

Таким чином, суд першої інстанції зазначаючи, що моральна шкода заподіяна позивачеві - суб'єкту підприємницької діяльності унаслідок договірних відносин з банком, та що ця шкода заподіяна неправомірним списанням коштів, змінив визначені позивачем підстави позову, що є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначила нормативно - правовою підставою вимог про відшкодування моральної шкоди загальні норми Цивільного Кодексу, хоча водночас указує про вчинення по відношенні до неї неправомірних дій працівниками банку та відкриття досудового розслідування унаслідок скоєння кримінального правопорушення, тобто, указує на обставини, які можуть слугувати самостійними підставами позову. Зважаючи на такі обставини суд, у порушення вимог ч. 4 с. 10 ЦПК України, не роз'яснив позивачу право уточнити позовні вимоги, що передбачено у ч. 2 ст. 31 ЦПК України.

Крім цього в матеріалах справи на а.с. 64 наявна заява ОСОБА_2 про залишення без розгляду заявлених вимог про стягнення витрат на лабораторне дослідження у сумі 4800 грн. та 20000 витрат на оплату послуг адвоката. У цій заяві позивач просила вирішити питання про повернення сплаченого судового збору за майновими вимогами.

Всупереч вимог п.5 ч.І ст. 207 ЦПК України, суд не вирішив заяви позивача про залишення частини заявлених вимог без розгляду та продовжив розгляд справи на підставі первісно поданої позовної заяви.

З наведеного вбачається, що допущені судом порушення призвели до неправильного вирішення питання щодо закриття провадження у справі, також судом не вирішено заяви позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.І ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення цього питання.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржену ухвалу необхідно скасувати, направити справу до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 303,304, п.4 ч.І ст. 311, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 липня 2017 року у даній справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: