Постанова № 6850686, 18.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2009 р.                                                                       справа № 34155/08/0570

час прийняття постанови: 15.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт», м. Макіївка

до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2008 року № 0002381540/0

за участю представників:

від позивача: Бурлаченко А.М. – за дов. від 14.01.2009р.

                     Лаврушиної О.А. – за дов. від 10.02.2009р.

від відповідача: Аріфуліна Р.З. – за дов. від 24.09.2009р.

                               Семенюка В.М. – за дов. від 20.01.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» заявлено позов до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2008 року № 0002381540/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність проведення перевірки та донарахування за її результатами податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до діючого законодавства, оскільки позивачем були допущені методологічні помилки при складанні декларацій з податку на прибуток.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

30 вересня 2008 року відповідачем була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача, за наслідками якої був складений акт від 14 жовтня 2008 року № 6972/15/32598549 (надалі – акт перевірки).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2008 року № 0002381540/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 54591 грн. 60 коп., в тому числі за основним платежем 51992 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2599 грн. 60 коп.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі – Закон № 2181) та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29 березня 2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за № 271/7592 (надалі – Наказ № 143).

Відповідно до підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Поняття «камеральна перевірка» та «невиїзна документальна перевірка» визначають Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (надалі – Закон № 509).

Закон № 2181 (абзац другий підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4) камеральну перевірку визначає як перевірку, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Невиїзною документальною перевіркою в розумінні пункту 1 частини 1 статті 11 Закону № 509 є перевірка, яка здійснюється податковим органом на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд зазначає, що невиїзна документальна перевірка є більш широким поняттям, яке включає в собі й камеральну перевірку, що фактично є здійсненням перевірки даних, визначених платником податків у податкових деклараціях, що й було здійснено відповідачем, і за наслідками чого було виявлено методологічні помилки.

Суд не приймає посилання позивача на неправомірність проведення відповідачем камеральної перевірки, враховуючи право податкового органу на її проведення, яке визначено Законом № 2181, який є спеціальним законом в сфері оподаткування, та наслідки, які визначені цим же Законом у разі виявлення при проведенні такої перевірки арифметичних чи методологічних помилок в даних підприємства при складанні податкової звітності. Відсутність порядку проведення камеральної перевірки на час виникнення спірних правовідносин та оформлення за її наслідками акту перевірки не посвідчує відсутність права податкового органу на її проведення та прийняття за результатами перевірки в порядку норм Закону № 2181 податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з акту, перевірка проводилася на підставі декларацій з податку на прибуток підприємства за 2006 рік, 1 півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, 2007 рік, 1 півріччя 2008 року та уточнюючих розрахунків за 2006 рік та 9 місяців 2007 року.

Стосовно донарахування податку на прибуток у сумах 120 грн. та 160 грн. суд зазначає, що позивачем були допущені методологічні помилки, а саме, у декларації за 1 півріччя 2007 року позивач визначив суму нарахованого податку за попередній податковий період поточного року 7243 грн. (рядок 15), однак у попередній декларації сума податку була визначена у розмірі 7123 грн., внаслідок чого податок за 1 півріччя 2007 року був занижений на 120 грн. (рядок 17); така сама помилка позивачем допущена при складанні декларації за 9 місяців 2007 року, тобто сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року визначена у розмірі 16170 грн., однак в попередній декларації сума податку була зазначена позивачем у розмірі 16010 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на 160 грн.

Стосовно донарахування податку на прибуток в сумі 868 грн. суд зазначає, що позивачем у декларації за 9 місяців 2007 року у рядку 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин» була визначена сума 21045 грн., однак у додатку К1/1 до даного рядку позивачем зазначена сума на звітний рік (ліміт) 17573 грн., тобто в рядку 04.10 позивач допустив методологічну помилку і мав визначити суму в межах зазначеного ліміту, а саме 17573 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на 868 грн.

Наявність помилок у даних деклараціях з податку на прибуток не спростована позивачем та підтверджена представником позивача під час судового розгляду, внаслідок чого суд дійшов висновку, що відповідачем в даній частині доведений склад правопорушення, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стосовно донарахування податку на прибуток у розмірі 50470 грн. та 374 грн. суд зазначає наступне.

Позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на прибуток за 2006 рік, якою позивач визначив суму податкового зобов'язання звітного періоду у розмірі 29052 грн. 7 лютого 2008 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок до декларації за 2006 рік, якою позивач визначив суму переплати податку на прибуток у розмірі 79522 грн. у зв'язку із не врахованими валовими витратами попереднього звітного періоду, внаслідок чого був завищений об’єкт оподаткування.

Позивачем до податкового органу була подана декларація з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, якою позивач визначив суму податкового зобов'язання звітного періоду у розмірі 35539 грн. 8 лютого 2008 року позивачем поданий уточнюючий розрахунок до декларації за 9 місяців 2007 року, якою позивач визначив суму переплати податку на прибуток у розмірі 35913 грн. у зв'язку із не врахованими валовими витратами попереднього звітного періоду, внаслідок чого був завищений об’єкт оподаткування.

Суд приймає посилання відповідача на норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно здійснення розрахунку об’єкту оподаткування за наслідками звітних податкових періодів з урахуванням від’ємного значення об’єкту оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення, а також на те, що значення рядка 04.9 декларації з податку на прибуток підприємства не можуть перевищувати абсолютного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Однак, суд зазначає, що в розумінні норми підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган визначає суму податкового зобов'язання платника податків при виявленні помилок, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання формується платником податків на підставі первинних документів фінансово-господарської діяльності і наявність перевищення абсолютного значення об’єкта оподаткування в уточнюючому розрахунку фактично не призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання, що підтверджується актом виїзної планової перевірки відповідача (пункт 3.1.4) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 1 жовтня 2005 року по 30 вересня 2007 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем частково не доведений склад правопорушення, за яке ним донарахований податок на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2008 року № 0002381540/0 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції від 24 жовтня 2008 року № 0002381540/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 50844 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2542 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпласт» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 23 лютого 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.