Постанова № 68506346, 28.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5061/17 Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.Провадження № 33/780/774/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 28.08.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Вилучену в ОСОБА_2 валюту у розмірі 3800 доларів США, конфісковано в дохід держави.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду, 23.05.2017 о 07 год. 40 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав літаком авіакомпанії «Wizz Air» з України до Польщі, м. Катовіце, рейсом W6 1278, та своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що останній відповів, що має 10000 доларів США. Після цього пассажир був запрошений до службового приміщення митниці, де ОСОБА_2 було видано готівку в розмірі 15000 доларів США, яка знаходилась у кишені куртки. Готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належала йому особисто. З виявленої суми ОСОБА_2 було пропущено 11200 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 3800 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пассажир не надав, до моменту перетину ним «білої лінії» до інспектора митниці не звертався.

Своїми діями ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі "Відліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

На вказану постанову суду, захисник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вважає постанову суду незаконною та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, захисник вказує, що порушення ОСОБА_6 митних правил сталося помилково, через незнання митного законодавства і раптово виниклих сімейних обставин. Правопорушник має на утриманні двох дітей та матір пенсіонерку, яка є інвалідом другої групи і потребує значних коштів на лікування, а вилучена у останнього валюта призначалась для своєчасної оплати навчання доньки ОСОБА_7 в гімназії м. Курув Республіки Польщі. Крім того, захисник звертає увагу суду на те, що доводи, зазначені в постанові суду не відповідають дійсності, оскільки, як зазначені в постанові суду, під час судового розгляду не було надано жодних доказів законності походження вилучених коштів та належності частини коштів дружині правопорушника. Дана обставина є суперечливою, так як під час судового розгляду надавались пояснення, що всі грошові кошти належали ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_8 і є їх особистими заощадженнями та заробітною платою.

Захисник стверджує, що жодних даних, які б могли дати суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність відсутні. А єдине діяння, яке вчинив ОСОБА_2 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації, що передбачає адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, а конфіскація, на думку апелянта, є непропорційною, оскільки покладає на правопорушника та його сім»ю «індивідуальний надмірний тягар», що порушує положення ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та правомірно призначив стягнення у виді штрафу з конфіскацією вилученої валюти, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Доводи захисника про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 валюти суперечить висновкам та практиці Європейського Суду з прав людини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобовязана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного субєкта у кожній справі на підставі безпосередньо зясованих обставин і фактів.

Однак, суду не надано доказів про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність у правопорушника на утриманні дітей та матері, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар».

Так, з наданих суду доказів видно, що ОСОБА_2 працює менеджером у ФОП ОСОБА_9 (а.с. 47).

Також, дружина ОСОБА_2 ОСОБА_8 перебуває у трудових відносинах з компанією DTC Poland Sp. Z o.o. та за період з 01.03.2017 року по 31.05.2017 рік отримала надходжень від вказаної компанії в розмірі 21531,80 доларів США (а.с. 37, 42-44).

Суду не надано доказів про розмір заробітної плати та фінансові статки ОСОБА_2, а тому доводи захисника про те, що конфіскація вилученої валюти становить для правопорушника «індивідуальний і надмірний тягар» є необґрунтованим.

За даних обставин, Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Не можуть вплинути на законність прийнятого рішення й доводи про те, що вилучені у ОСОБА_2 кошти належать його дружині ОСОБА_8, оскільки згідно з ч. 3 ст. 465 МК України конфіскація товарів (безпосередніх предметів правопорушення) застосовується незалежно від того, чи є ці товари власністю особи, яка вчинила правопорушення.

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомив працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповів, що має при собі приблизно 10000 доларів США, (тобто суму, яка наближена до дозволеного законодавством розміру коштів для переміщення через митний кордон України без декларування). Згодом же видав 15 000 доларів США. До того ж, при перетині митного кордону України повідомив працівників митниці, що вказані кошти належать йому, а при розгляді справи в суді стверджував, що вилучена готівка належить також і його дружині ОСОБА_8

У ході апеляційного розгляду даної справи захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 не зміг логічно пояснити чому правопорушник при перетині митного кордону повідомляв недостовірну інформацію працівникам митниці щодо розміру наявних у нього коштів та їх належності.

Враховуючи, що в ході опитування ОСОБА_2 повідомив працівникам митниці, що йому відомо про можливість вивозити готівку в еквіваленті 10000 євро без декларування, суд вважає, що останній, порушуючи митні правила, діяв умисно.

Факт наявності умислу в його діях підтверджується також тим, що під час перетину митного кордону України він не мав дозвільних документів на переміщення валюти.

Не можуть бути застосовані щодо ОСОБА_2 й вимоги конвенції «Про захист заробітної плати». Так, ст. 10 вказаної конвенції передбачає, що заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сімї.

Разом із тим, ОСОБА_2 не надав суду доказів про те, що вилучені кошти необхідні йому для його утримання, чи утримання його сімї. До того ж, як вбачається з протоколу опитування ОСОБА_2, останній повідомив працівникам митниці, що вказану готівку він переміщував через митний кордон для особистих потреб (а.с.8).

У звязку з викладеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива