Ухвала суду № 68505792, 22.08.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/25893/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

22 серпня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови від 24 листопада 2016 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 51873955,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови від 24 листопада 2016 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 51873955.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року у справі №127/7364/16-а визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови ОСОБА_3 у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. №865, від 09.12.2015 р. №1013, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з 01 грудня 2015 року відповідно до довідки Департаменту житлово-комунального господарства енергетики та інфраструктури №01-11-02/36 від 11.01.2016 р.

Зазначене судове рішення перебуває на виконанні в Управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, у головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Сінгаєвської О.М., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 51873955 від 05 серпня 2016 року.

У зв'язку з невиконанням у визначений строк без поважних причин постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року у справі №127/7364/16-а постановою від 04 листопада 2016 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. на боржника - позивача Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2017 року в справі №127/24419/16-а, яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року залишено без змін, відмовлено в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування постанови від 04 листопада 2016 року про накладення штрафу. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року в справі №127/24419/16-а встановлено, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року в справі №127/7364/16-а боржником (позивачем) Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці на час розгляду справи не виконана без поважних причин.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 24 листопада 2016 року на боржника (позивача) Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці накладено штраф у розмірі 10200,00 грн. за невиконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року в справі №127/7364/16-а без поважних причин.

Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року у справі №127/7364/16-а виконана боржником Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці 03 квітня 2017 року, про що свідчить копія протоколу від 03 квітня 2017 року, про що повідомлено державного виконавця 18 квітня 2017 року.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу від 24 листопада 2016 року, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки управління Пенсійного фонду в м. Вінниці повторно без поважних причин не виконує рішення Вінницького міського суду Вінницької області, отже державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року в справі №127/24419/16-а встановлено, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року в справі №127/7364/16-а боржником (позивачем) Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці на час розгляду справи не виконана без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з матеріалами справи встановлено, що постанова про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду в м. Вінниці в розмірі 10200 грн. ВП № 51873955 від 24 листопада 2016 року прийнята головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. на підставі ст.ст. 18, 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року у справі №127/7364/16-а державного виконавця повідомлено лише 18 квітня 2017 року, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що державний виконавець під час здійснення виконавчих дій та прийняття постанови ВП № 51873955 від 24 листопада 2016 року діяв у межах, в порядку та у спосіб, встановлених законом, а доводи апеляційної скарги щодо перевищення державним виконавцем наданих йому повноважень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень.

Частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Згідно з частиною третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність у діях позивача ознак повторності невиконання рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, на момент прийняття постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 24 листопада 2016 року, постанова від 04 листопада 2016 року була оскаржена позивачем в судовому порядку.

Зважаючи на зазначені обставини, позивач вважає, що до вирішення публічно-правового спору про правомірність прийняття постанови від 04 листопада 2016 року у діях позивача відсутня повторність невиконання рішення суду.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, оскільки оскарження постанови відповідача від 04 листопада 2016 року не є підставою для зупинення виконавчого провадження або для відстрочення (розстрочення) виконання рішення. Водночас, на момент прийняття постанови від 24 листопада 2016 року постанова від 04 листопада 2016 року була чинною, а тому відповідачем було правомірно зроблено висновок про повторне невиконання рішення суду позивачем, яке набуло законної сили.

На підставі викладеного вище, оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскільки, на час винесення постанови ВП № 51873955 від 24 листопада 2016 року про накладення штрафу на управління Пенсійного фонду в м. Вінниці в розмірі 10200 грн. постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2016 року у справі № 127/7364/16-а боржником в повному обсязі не виконана, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2017 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.