Ухвала суду № 68505421, 22.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6388/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

29 серпня 2016 року фізична особа ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області за № 21 від 26 травня 2015 року ,,Про надання дозволу ОСОБА_2 на реконструкцію літньої кухні під житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху на існуючій садибі на АДРЕСА_1".

Постановою від 04 квітня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що оскарженим рішенням порушені її права та інтереси.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що споруда, відносно якої отримано дозвіл на реконструкцію, розташована на межі із сусіднім будинковолодінням, яке належить позивачу.

Літня кухня знаходиться на її (ОСОБА_2) земельній ділянці, не виходить за її межі та була побудована задовго до того як ОСОБА_4 стала суміжним землекористувачем.

Крім того, суд визнав рішення сільської ради протиправним, не зазначивши в чому полягає його протиправність та які права позивача порушені.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа - ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі з наведених у скарзі підстав.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2, а також земельна ділянка площею 0,25га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за цією ж адресою на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії та номер НОМЕР_2, виданого 27.11.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області. Даний факт підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів за №48546978 від 27.11.2015 року.

Третій особі - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить суміжна земельна ділянка площею 0,043 га, кадастровий номер НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності за НОМЕР_4, виданим реєстраційною службою Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційни й номер 9446358) право власності на житловий будинок загальною площею 88,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частинах по 1/2 ідеальній частині на правах спільної часткової власності.

26 травня 2015 року виконавчий комітет Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області прийняв рішення за № 21 ,,Про надання дозволу ОСОБА_2 на реконструкцію літньої кухні під житловий будинок з добудовою та надбудовою мансардного поверху на існуючій садибі на АДРЕСА_1".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Рихтицької сільської ради порушені законні права позивачки, оскільки рішення прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не з дотриманням принципу рівності перед законом, не з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягненнями яких спрямоване це рішення, а тому таке рішення є незаконним та підлягає скасування.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України ,,Про регулювання містобудівної діяльності".

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що питання надання дозволу на проведення реконструкції приміщення належить до компетенції виконавчого комітету сільської, міської ради.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно Ситуаційного плану земельної ділянки в с.Рихтичі, вул.Спаса,24, споруда відносно якої отримано дозвіл на реконструкцію розташована на межі із сусіднім будинковолодінням, яке належить позивачеві, в якого належним чином оформлене право власності на земельну ділянку.

Пункт ,,г" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України передбачає, що власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до п.3.21. Державних будівельних норм України (ДБН А.2.2-3-2014) ,,Склад та зміст проектної документації на будівництво", реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Третя особа ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів введення в експлуатацію літньої кухні, дозвіл на реконструкцію якої надав виконавчий комітет сільської ради оскарженим рішенням.

Наявні у справі докази свідчать, що дозвіл на реконструкцію літньої кухні наданий на приміщення, яке згідно технічної документації та свідоцтва про право на спадщину за заповітом рахується як сарай Б площею 31,9 кв.м..

Згідно з п. 3.10 Державних будівельних норми України (ДБН В.2.2-15-2005) ,, Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ", затверджених наказом Державний комітет України з будівництва та архітектури, від 18.05.2005, № 80, при розміщенні нового будівництва в існуючій забудові або реконструкції будинків слід забезпечити дотримання вимог чинних нормативних документів щодо інсоляції, природного освітлення і захисту від шуму для навколишніх будинків. Ця умова є обов'язковою і в разі зміни габаритів існуючого будинку.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого рішення виконавчого комітету, оскільки під час надання дозволу на реконструкцію літньої кухні під житловий будинок, відповідач неналежним чином дослідив технічну документацію та не звернув уваги на ті обставини, що літня кухня є самочинним будівництвом.

В силу ч.3 ст. 375 Цивільного кодексу (ЦК) України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина 5).

Таким чином, всупереч наведеним вимогам законодавства, надавши дозвіл на реконструкцію самочинно збудованої літньої кухні, виконавчий комітет фактично узаконив самочинне будівництво, що виходить за межі його компетенції.

Крім того, внаслідок реконструкції значно змінювались габарити існуючої будівлі, яка знаходилась безпосередньо на межі із земельною ділянкою позивача, що вимагало згоди останнього на таку реконструкцію, оскільки самочинне будівництво було проведене без дотримання санітарних норм між сусідніми земельними ділянками, що в свою чергу порушує права позивача як суміжного землекористувача.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2017 року у справі № 442/5695/16-а ( провадження № 2-а/442/12/2017) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 28 серпня 2017 року.