Постанова № 68504847, 22.08.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р.Справа № 916/729/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №827 від 14.08.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. )

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ «Кадор- Трейд» - не з'явився;

від ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреністю;

від ТОВ «Рузана-Плюс» - Цвик С.М. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор- Трейд»

на рішення господарського суду Одеської області від 01 червня 2017 року

по справі №916/729/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор- Трейд»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 746044,40грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор- Трейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс»

про визнання договору суборенди недійсним

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.08.2017р. оголошено перерву до 13год. 45хв.

В судовому засіданні 22.08.17р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

24.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадор- Трейд» (надалі - ТОВ «Кадор-Трейд») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.), в якому просило суд стягнути з відповідача на його користь 764044,40грн., з яких: 282591,83грн. заборгованості по сплаті суборендної плати за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р.; 68252,93грн. заборгованості по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р. 293123,82грн. штрафу за несплату суборендної плати за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р.; 75360,69грн. штраф за несплату комунальних та експлуатаційних послуг за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р.; 4818,47 3% річних за прострочення сплати суборендної плати за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р.;1238,81грн. 3% річних за прострочення сплати комунальних та експлуатаційних послуг за Договором №07/12/КА від 07.12.2015р.; 32588,48грн. інфляційного збільшення боргу із суборендної плати; 6254,76грн. інфляційного збільшення боргу зі сплати за комунальні та експлуатаційні послуги, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору (11460,67грн).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кадор- Трейд» зазначило, що 07.12.2015р. між ним (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Суборендар) був укладений договір суборенди №07/12/КА нежитлового приміщення №76, що розташоване на першому поверсі торгівельного центру по АДРЕСА_1. Позивач повністю виконав умови договору , а саме надав, а відповідач прийняв у платне користування нежитлове приміщення, про що свідчить Акт приймання-передачі приміщення від 26.12.2015р. Проте відповідач не виконала свої зобов'язання за вищезазначеним договором у повному обсязі, нею відхилені пропозиції щодо реструктуризації заборгованості, не повернуто приміщення після закінчення строку договору, що і зумовило звернення ТОВ «Кадор-Трейд» до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 764044,40грн.

З посиланням на норми ст.ст.321, 526, 310, 610, 625, 629, 759 ЦК України, ст.ст.179, 193,232, 286 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 подала суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просила залишити позовні вимоги без задоволення, посилаючись на неотримання рахунків по орендній платі та нікчемність договору оренди.

18.05.2017р. відповідач подала місцевому господарському суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Кадор-Трейд», в якій просила суд визнати нікчемним Договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2017р. прийнято зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Кадор-Трейд».

26.05.2017р. ТОВ «Кадор-Трейд» подало місцевому господарському суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просило суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

29.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 подала суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову та зустрічну позовну заяву у новій редакції, в якій просила визнати недійсним нікчемний Договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_1 з посиланням на норми ст.ст.317, ч.4 ст.334, ст.761, ч.2 ст.228, ст.215, 204, ч.1 ст.236 ЦК України, ст.2, ч.5 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначила наступне. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, власником об'єкту договору суборенди № 07/12/КА є Товариство з обмеженою відповідальністю «РУЗАНА-ПЛЮС». Згідно запису номер 14188954 право власності ТОВ «РУЗАНА-ПЛЮС» було зареєстровано 15.04.2016р. Стосовно правовідносин між власником ТОВ «РУЗАНА-ПЛЮС» та ТОВ «КАДОР-ТРЕЙД» зазначено договір оренди, датований 18 травня 2016 року (номер запису 14559904). Отже ТОВ «Кадор-Трейд», укладаючи договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р. безпідставно розпорядилося майном, яке на момент правочину (підписання вищезгаданого договору суборенди) не належало ні йому, ні ТОВ "РУЗАНА-ПЛЮС", яке зареєструвало право власності лише 15.04.2016р., отже договір від 07.12.2015р. є недійсним як такий, що не відповідає ст.761 ЦК України та порушує публічний порядок.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. (суддя Оборотова О.Ю.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором суборенди відмовлено; зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадор-Трейд» про визнання недійсним договору суборенди задоволено; визнано недійсним договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р., укладений між ТОВом «Кадор-Трейд» та ФОП ОСОБА_1; стягнуто з ТОВа «Кадор-Трейд» на користь ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 1600грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1,4 ст.202, ст.ст.203, 216, 761, 317, ч.4 ст.334 ЦК України ч.7 ст.179 ГК України, ст.2, ч.5 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» та вмотивовано наступним. Належним та допустимим доказом по справі з аналізу якого можливо надати правову оцінку об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, АДРЕСА_1, є саме Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. В довідці зазначено, що підставою внесення запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно розташоване за адресою: Одеська обл., м.Одеса, АДРЕСА_1 є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15.04.2016р. (т. 1 а.с. 164) тобто, 15.04.2016р. відбулась первинна реєстрація спірного нежитлового приміщення та паркінгу з допоміжними приміщеннями №202, в подальшому, відповідно до актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДОР-ТРЕЙД" отримує в оренду нежитлове приміщення, магазин 201 розташований за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1 саме 18.05.2016р. (т. 1 а.с. 166). Враховуючи, що предметом договору суборенди №07/12/КА є нежитлове приміщення №76, загальною площею 85,2 кв. м, що розташоване на 1 поверсі ТЦ за адресою: місто Одеса, АДРЕСА_1, ТОВ "КАДОР-ТРЕЙД" жодним належним та допустимим доказом не підтвердило розміщення приміщення № 76, в приміщенні №401, оскільки технічний паспорт від 23.07.2014р. не містить жодних посилань що приміщення № 76 входить до складу приміщення № 401, та не являється первинним документом взагалі, однак ФОП ОСОБА_1 надала належний та допустимий доказ який відноситься до предмету розгляду справи. Отже на момент укладення спірного договору суборенди №07/12/КА а саме 07.12.2015р. ТОВ «Кадор-Трейд» не мало жодних прав користуватися та розпоряджатися майном, яке знаходиться за адресою місто Одеса, АДРЕСА_1, що за своєю правовою природою суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства. Отже, ТОВ «Кадор-Трейд», вчиняючи правочин у вигляді підписання договору суборенди № 07/12/КА від 07 грудня 2015 року, в порушення приписів цивільного законодавства та Конституції України, розпорядилось чужим майном безпідставно. Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Кадор-Трейд»про визнання недійсним договору суборенди №07/12/КА від 07 грудня 2015р. підлягають задоволенню, а тому, враховуючи відсутність правових підстав у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кадор-Трейд» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за недійсним договором слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду від 01.06.2017р., ТОВ «Кадор-Трейд» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВа «Кадор-Трейд» у повному обсязі та відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення підлягає скасуванню у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду цим обставинам, а саме:

- всупереч вимогам ГПК України ФОП ОСОБА_1 не надано доказів надсилання копії позову на адресу ТОВ «Кадор-Трейд». Оскільки допущені відповідачем порушення норм процесуального закону при подачі зустрічного позову тягнуть за собою наслідки, передбачені пунктом 6 статті 63 ГПК України, суд першої інстанцій порушив норми Господарського процесуального кодексу України, прийнявши зустрічну позовну до розгляду. Отже суд незаконно задовольнив зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_6, яка була подана до суду з порушення норм чинного законодавства України і помилково прийнята судом до розгляду.

- Договір суборенди, який визнано судом недійсним, припинив свою дію у 2016 р., а Приміщення повернуто особі Апелянтом, тому визнавати цей договір недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки предмет спору припинив існування. Крім того, якщо недійсність Договору суборенди, може бути застосована тільки на майбутнє, та відповідач користувався приміщенням, суд зобов'язаний розглянути первісний позов позивача про стягнення заборгованості із суборендної плати, комунальних послуг та штрафні санкції за Договором суборенди та прийняти відповідне рішення;

- підставою для розпорядження приміщенням ТОВ «Кадор-Трейд», яке в подальшому надане відповідачу в користування за Договором суборенди, є Договір Оренди №1/Р-К від 08.09.2015р., укладений між ТОВ «Кадор-Трейд» та ТОВ «Рузана-Плюс». Пункт 1.1. Договору № 1/Р-К зокрема, зазначає, що за цим Договором Орендодавець надає, а Орендар приймає в платне користування нежитлові приміщення, розташовані на: 1 поверсі, загальною площею - 2910 кв. м., Відповідно до п.8.2. Договору оренди № 1/Р-К орендар має право укладати Договори суборенди на приміщення Об'єкту нерухомості. Договір від 08.09.2015р. дійсний, будь-яким судом не визнавався недійсним чи нікчемним; вказані обставини не взяті судом першої інстанції до уваги при вирішенні справи;

- саме договір Оренди № 1/Р-К від 08.09.2015 року підтверджує правомірність укладення Договору суборенди, а документи, що підтверджують право право власності ТОВ «Рузана Плюс» на приміщення 401, 201, 202 та інші на 9-ти поверхах в будівлі, за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1 підтверджують площу приміщень та мають значення виключно для укладення договору оренди №1/Р-К від 08.09.2015р. (ст.ст.761, 774 ЦК України);

- в технічному паспорті від 23.07.2014р. вказана технічна характеристика основних і підсобних приміщень. Згідно з нею, основні і підсобні приміщення, розміщені на 1 поверсі, антресоль поверсі, являють собою приміщення, що складається з основних. Загальна площа приміщень - 2910,70кв.м.; сама така площа вказана і в договорі Оренди №1/Р-К від 08.09.2015р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні 15.08.2017р.; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Рузана-Плюс» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Кадор-Трейд»; зобов'язано скаржника направити ТОВу «Рузана-Плюс» копію позовної заяви, копію зустрічної позовної заяви та копію апеляційної скарги, докази направлення надати суду апеляційної інстанції.

11.08.2017р. представник ФОП ОСОБА_1 подав Одеському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

У зв'язку із перебуванням судді Бєляновського В.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду №827 від 14.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/729/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.08.2017р. головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №916/729/17 прийнято до провадження.

В додаткових письмових поясненнях ТОВ «Кадор-Трейд» зазначає, що визначення в договорі площі орендованого ФОП ОСОБА_1 приміщення 85,2кв.м. пояснюється тим, що це фактична площа переданого за згодою ФОП приміщення, яке поряд з основним приміщенням площею 59,0кв.м. включає площу антресольного поверху.

Крім того, відсутність Додатку 1 до договору пояснюється не узгодженням сторонами його підписання, план приміщення не є істотною умовою договору оренди.

Також ТОВ «Кадор-Трейд» пояснює, що встановлення в договорі орендної плати в іноземній валюті відповідає вимогам ст.524, ч.2 ст.533 ЦК України; ФОП ОСОБА_1 мала сплачувати орендну плату та комунальні послуги незалежно від отримання рахунків орендодавця, оскільки розмір орендної плати та строки її внесення, як і інші платежі, чітко визначені в договорі (п.п.7.4, 8.3 договору).

Третя особа - ТОВ «Рузана-Плюс» також подала письмові пояснення аналогічного змісту, стверджуючи, що передача в суборенду нежитлового приміщення №76, що входить до складу об'єкта нерухомого майна нежитлового приміщення №401 по АДРЕСА_1 у м.Одеса, узгоджена ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд» та ґрунтується на п.8.2 договору оренди №1/Р-К між ними. Об'єкт нерухомого майна - нежитлового приміщення №401 належить третій особі згідно Свідоцтва про право власності від 23.09.2014р. №27141229, загальна площа - 2910,7кв.м. Відтак, суд першої інстанції зробив неправомірний висновок стосовно відсутності у ТОВ «Кадор-Трейд» права передавати спірне приміщення №76 в суборенду ФОП ОСОБА_1 та підстави для визнання договору недійсним відсутні.

В засіданні суду апеляційної інстанції за клопотанням ТОВ «Рузана-Плюс» до матеріалів справи залучені додаткові докази: копія технічного паспорту нежитлового приміщення №401, інформаційні довідки з Державного реєстру прав; додаткові угоди до договору оренди №1/Р-К від 08.09.2015р.; платіжні доручення стосовно сплати ТОВ «Кадор-Трейд» ТОВу «Рузана-Плюс» орендної плати за цим договором.

З урахуванням вимог ст.101 ГПК України суд визнав поважними причини неподання цих доказів суду першої інстанції, адже ТОВ «Рузана-Плюс» залучено до участі у справі на стадії підготовки справи до судового розгляду вже в суді апеляційної інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції 15.08.2017р. представник ТОВ «Кадор-Трейд» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги

Позицію скаржника повністю підтримав представник третьої особи - ТОВ «Рузана-Плюс».

Представники ФОП ОСОБА_1 виклали позицію щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2017р.

У судовому засіданні 22.08.2017р. розглянуто та відхилено клопотання представника ТОВ «Кадор-Трейд» про відкладення розгляду справи з огляду недоведеності причин неприбуття представника в засідання та з врахуванням відсутності перешкод для розгляду справи в судовому засіданні 22.08.2017р., адже представник скаржника надав пояснення в судовому засіданні апеляційного господарського суду 15.08.2017р., реалізувавши належні йому процесуальні права відповідно до ст.22 ГПК України, та був повідомлений про перерву в судовому засіданні до 22.08.2017р.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та повноту їх встановлення, правильність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 23.09.2014р., індексний номер 27141229, виданого реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, ТОВ «Рузана-Плюс» на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: приміщення 401, АДРЕСА_1, м.Одеса, площею 2910,7кв.м. (т.1-а.с.193).

Згідно Витягу з Державного реєстру прав від 23.09.2014р. 22.09.2014р. проведено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт за ТОВ «Рузана-Плюс», номер запису 7085070, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 15973483 від 23.09.2014р. (з відкриттям розділу). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 459544351101. Підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право власності №27141229 від 23.09.2014р.

08.09.2015р. між ТОВ «Рузана-Плюс» та ТОВ «Кадор-Трейд» укладено договір №1/Р-К, за умовами якого третя особа як орендодавець передає ТОВ «Кадор-Трейд» як орендарю у платне користування серед інших нежитлові приміщення І поверху площею 2910,0кв.м. у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (право власності Орендодавця підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2014р. індексний номер 27141229).

Строк оренди - 35 місяців.

Орендар має право укладати договори суборенди на приміщення об'єкта нерухомості - пункт 8.2 Договору №1/Р-К.

07.12.2015р. між ТОВ «Кадор-Трейд» як Орендарем та ФОП ОСОБА_1 як Суборендарем укладено договір суборенди №07/12/КА, за умовами якого (пункт 1.1) Орендар надає, а Суборендар приймає у платне строкове користування (суборенду) нежитлове приміщення №76, загальною площею 85,2кв.м., що розташоване на І поверсі ТЦ у м.Одеса, АДРЕСА_1 (відомості, вказані в цьому пункті зазначаються на підставі даних паспорту технічної інвентаризації).

Орендована площа є частиною будівлі і знаходиться у Торговельному центрі. Місце розташування та площа приміщення визначаються на плані Технічного паспорту Торгівельного центру (Додаток 1) - пункт 1.2 договору.

Згідно п.3.1 площа (площі), по передається в суборенду позначається зеленим кольором на плані орендованих приміщень у Додатку 1 до цього Договору і є торгівельною площею в межах ТЦ. Така площа передана в суборенду Орендарю згідно із договором.

Відповідно до п.1.4 Договору від 07.12.2015р. (надалі - Договір суборенди) всі платіжні зобов'язання розраховуються на підставі розміру площі орендованих приміщень, що визначені в Технічному паспорті від «___» ____201_р. та зазначаються в Акті приймання-передачі приміщення.

Термін суборенди - 12 місяців (з дати відкриття магазину/бутіку - 26.12.2015р.) (п.3.1).

Відповідно до п.5.1 Договору суборенди суборендна плата за приміщення (базова суборендна плата) за 1 місяць розраховується та індексується за формулою:

- перші 12 місяців комерційної діяльності

Базова орендна плата=К1*S

85,2*17=1448,40$, де S - площа суборендованого приміщення; К- коефіцієнт, що становить 17долл.США за 1кв.м. в місяць, в тому числі ПДВ.

Оплата здійснюється по курсу міжбанка на дату виставлення рахунку.

Згідно п.5.2 Договору суборенди Базова орендна плата нараховується з дати відкриття магазину. Суборендар сплачує базову орендну плату авансовим платежем щомісячно відповідно до рахунку та інструкцій Орендаря.

Положеннями розділів 6 та 7 договору також передбачений обов'язок Суборендаря сплачувати Орендарю плату за експлуатаційні послуги, що становлять пропорційну частку від усіх витрат на утримання Площ загального користування і Спільних площ Торговельного центру, а також обов'язок сплати вартості усіх комунальних послуг, що споживаються в суборендованих приміщеннях.

Відповідно до п.7.3 якщо не існує можливості укласти прямий договір з постачальниками Комунальних послуг, суборендар сплачує безпосередньо Орендарю або Власнику приміщення вартість спожитих послуг, яка розраховується окремо або нараховується на пропорційній основі. Плата вноситься суборендарем кожного місяця протягом 5 робочих днівз моменту виставлення Орендарем відповідного рахунку.

Відповідно до п.17.3 Договору Суборендар сплачує плату за експлуатаційні послуги та комунальні послуги до закінчення строку суборенди/припинення дії Договору або до моменту фактичного звільнення Суборендованих приміщень.

Відповідно до преамбули Договору сторони погодили наступні визначення:

- Договір - цей договір, істотні умови якого погоджені сторонами, та всі додатки до нього, які є його невід'ємними частинами;

- Торговельний центр - частина об'єкту нерухомого майна, що розміщений за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1;

- Суборендована площа - це частина ТЦ, що складає відповідну конфігурацію (може бути виділеною) та вимірюється в метрах квадратних.

Умовами розділу 19 Договору суборенди погоджена відповідальність сторін, зокрема, встановлюється обов'язок сплати Суборендарем за вимогою Орендаря штрафу у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день затримки (пункт 19.2) платежів за договором.

Згідно п.24.1 Договору всі Додатки до договору є істотною та невід'ємною частиною договору.

26.12.2015р. сторони підписали Додаток №2 до Договору Суборенди - Акт приймання-передачі приміщення площею 85,2кв.м. по АДРЕСА_1 у м.Одеса.

07.12.2015р. сторони Договору суборенди підписали Додаток 3 до договору від 07.12.2015р. «Цільове призначення Об'єкта суборенди» (для зберігання і торгівлі непродовольчими товарами - зрізні квіти, орхідеї, композиції з рослин, рослини, вази, свічки та інші супутні товари).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не складався та не підписувався Додаток №1 до договору Суборенди, що ними визнається, тобто у встановлений Договором суборенди порядок та спосіб (п.п.1.2, 1.3) сторони договору письмово не погодили ані місце розташування, ані площу суборендованого приміщення безпосередньо в Договорі або в Додатку №1 до нього.

20.01.2017р. позивач надіслав ФОП ОСОБА_1 вимогу щодо погашення заборгованості у сумі 313549,61грн. за договором Суборенди, звільнення приміщення у зв'язку із закінченням 25.12.2016р. строку дії договору.

Не отримавши відповіді, ТОВ «Кадор-Трейд» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі, комунальним платежам та експлуатаційним послугам за період 10.12.2015р. - 31.01.2017р. у загальній сумі 350844,25грн., штрафів, інфляційних та 3% річних.

З матеріалів справи вбачається та враховано ТОВ «Кадор-Трейд» у розрахунках боргу (т.1, а.с.11-13), що ФОП ОСОБА_1 сплатила протягом грудня 2015- січня 2017р. 192003,11грн. суборендної плати та 49849,36грн. за експлуатаційні послуги та в оплату по комунальним платежам.

Формуючи розрахунки до позовної заяви, позивач за первісним позовом спирався на суми, визначені у виставлених рахунках (том 1, а.с.47-107), які отримані відповідачем, що підтверджується підписами осіб у відповідному реєстрі (том 1, а.с.108-115), та акти наданих експлуатаційних та комунальних послуг, підписаних тільки ТОВ «Кадор-Трейд».

В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 оспорила договір суборенди від 07.12.2015р. подавши зустрічну позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, посилаючись на його невідповідність ст.761 ЦК України, вважаючи, що відповідач за зустрічним позовом не мав права передавати спірне приміщення в суборенду, оскільки таке право отримав вже після укладення договору суборенди, що, на його думку, випливає з відомостей Інформаційних довідок з Державного реєстру прав від 23.04.2017р. стосовно об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою:м.Одеса, АДРЕСА_1 (том 1 - а.а.164-167).

Суд першої інстанції погодився з доводами ФОП ОСОБА_1 та визнав спірний договір недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК України з підстав його невідповідності ст.761 ЦК України, оскільки відповідач за зустрічним позовом, на думку суду, не мав законних підстав розпоряджатись чужим майном, а саме - нежитловим приміщенням №202 у м.Одесі, АДРЕСА_1, та нежитловим приміщенням 201, таке право (право передачі в суборенду) він набув тільки 18.05.2016р. (за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру прав).

Одночасно суд відхилив посилання відповідача за зустрічним позовом на Свідоцтво про право власності від 23.09.2014р. на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, приміщення 401, зазначивши, що це окремий об'єкт нерухомості, що має іншу площу та іншу адресу, ніж нежитлове приміщення 202, та ТОВ «Кадор-Трейд» не надало належних та допустимих доказів того, що приміщення №76, що передане в суборенду ФОП ОСОБА_1, входить до складу нежитлового приміщення 401 виходячи із даних технічного паспорту від 23.07.2014р.

Суд також зазначив, що Інформаційна довідка з Державного реєстру прав щодо об'єкта нерухомого майна є належним доказом того, що саме знаходиться за адресою м.Одеса, АДРЕСА_1 та коли саме ТОВ «Кадор-Трейд» отримало право передачі приміщень у складі нежитлових приміщень 201,202 в суборенду (піднайм), виходячи з положень ч.5 ст.12 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що такі висновки місцевого господарського суду зроблені виходячи з доказів, наданих сторонами, та на їх зміст мала вплив обставина невідповідності адреси суборендованого приміщення у складі ТЦ за договором суборенди (м.Одеса, АДРЕСА_1), внесеним у Державний реєстр прав відомостям (надана ФОП ОСОБА_1 Інформаційна довідка отримана з Державного реєстру прав за адресою як параметром пошуку: м.Одеса, АДРЕСА_1, зазначеною в договорі суборенди).

Так, дійсно безпосередньо за вказаною адресою в Державному реєстрі прав згідно з Інформаційною довідкою від 23.04.2017р. зареєстровані 2 об'єкта нерухомого майна, що належать ТОВ «Рузана-Плюс» на праві власності:

- нежитлове приміщення, паркінг з допоміжними приміщеннями №202 загальною площею 2154,3кв.м (реєстраційний номер об'єкта 903501651101);

- нежитлове приміщення, магазин №201 загальною площею 2003,6кв.м (реєстраційний номер об'єкта 903475051101).

Право власності на ці об'єкти нерухомості ТОВ «Рузана-Плюс» набуло 15.04.2016о. на підставі Сертифікату від 27.02.2014р., виданого ДАБІ України, в подальшому - 18.05.2016р. ТОВ «Кадор-Трейд» набуло право оренди магазину №201 з правом передачі в піднайм (суборенду).

Проте, ці об'єкти нерухомості та пов'язані із ними правовідносини не повинні досліджуватись в межах даної справи, оскільки ФОП ОСОБА_1 набула право суборенди приміщення №76 у складі іншого об'єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 2910,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 401 (том 1, а.с.194).

Такі відомості внесені в Державний реєстр прав вже 23.09.2014р. стосовно об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 459544351101, тобто об'єкта, зареєстрованого на підставі Свідоцтва про право власності від 23.09.2014р. за ТОВ «Рузана-Плюс» з подальшою зміною інформації про право власності (Інформаційна довідка з Державного реєстру прав від 15.08.2017р. в матеріалах справи - т.2, а.с.233-235).

Адреса вказаного об'єкта була доповнена державним реєстратором зазначенням у дужках АДРЕСА_1.

Між тим, ані Договір оренди №1/Р-К, ані договір суборенди №07/12/КА не вказують на те, що об'єкт оренди та об'єкт суборенди знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 401.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що у суборенду ФОП ОСОБА_1 07.12.2015р. було передане приміщення в об'єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 459544351101, який не знаходиться за адресою, зазначеною в договорі суборенди, як і в договорі оренди (з урахуванням того, що наразі усі учасники процесу визнають факт передачі в суборенду ФОП ОСОБА_1 приміщення на І поверсі будівлі, що належить у складі декількох об'єктів нерухомого майна на праві власності ТОВ «Рузана-Плюс», а саме - нежитлового приміщення загальною площею 2910,7кв.м.)

Помилкове уявлення ФОП ОСОБА_1 стосовно адреси суборендованого приміщення виникло, таким чином, внаслідок невідповідності зазначеної у договорі суборенди адреси відомостям, внесеним до Державного реєстру прав та актуальним станом як на дату укладання договору оренди ТОВ «Рузана-Плюс» з ТОВ «Кадор-Трейд», так і на дату укладання договору суборенди від 07.12.2015р.

Виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині визнання недійсним договору суборенди від 07.12.2015р. за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 в контексті відповідності оспорюваного правочину вимогам ст.ст.759, 760, 774, 761 ЦК України.

Відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Ця норма закону означає, що укладаючи договір суборенди (піднайму), особа, яка передає майно у піднайм, повинна підтвердити відповідне право належними правовстановлюючими документами із зазначенням в договорі суборенди, хто є власником майна, на підставі якого правовстановлювального документа та за якою передбаченою законом підставою така особа набула права передачі майна в суборенду (піднайм).

В іншому випадку суборендар опиняється під ризиком настання негативних наслідків, оскільки підписуючи договір суборенди, не посвідчує свою обізнаність щодо власника майна та того, що його контрагент дійсно має право розпорядитись цим майном, а також не упевнившись, що строк суборенди не перевищує строк, на який його орендодавець уклав договір оренди із власником.

Спірний договір суборенди від 07.12.2015р. не містить будь-яких положень щодо власника об'єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, щодо правовстановлюючих документів, що підтверджують право ТОВ «Кадор-Трейд» передавати об'єкт нерухомості в цілому або в частині в суборенду іншим особам.

Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відсутність в договорі суборенди вищевказаних відомостей порушує права суборендаря також і у зв'язку із неможливістю перевірити, чи надав власник майна згоду на передачу ТОВом «Кадор-Трейд» окремих частин об'єкта нерухомості в піднайм іншим особам, переконатися, що власник майна не буде мати підстави для оспорення дійсності договору суборенди з підстав його невідповідності вимогам ч.1 ст.774 ЦК України.

Отже, на момент укладення договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р. не відповідав положенням ч.1 ст.761, ч.1 ст.774 ЦК України, оскільки цей договір не визначає підставу виникнення у ТОВ «Кадор-Трейд» права передавати у піднайм частину об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 приміщення №76 на І поверсі ТЦ та не визначає титульного власника об'єкта нерухомості.

Разом з цим, колегія суддів вбачає підстави для висновку про невідповідність спірного договору положенням ст.760 ЦК України (предмет договору найму), що застосовується до договору суборенди згідно із нормою ч.3 ст.774 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

В розглядуваній справі предметом договору суборенди є нежитлове приміщення №76 загальною площею 85,2 кв.м., що розташоване на І поверсі ТЦ за адресою: м.Одеса, АДРЕСА_1, є частиною будівлі. Місце розташування приміщення №76 визначається у Додатку 1, який сторонами не складався та не підписувався.

Відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.10.2004р. №1442, приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу та виходу.

Як убачається з технічного паспорту приміщення №401 по АДРЕСА_1, виготовленого станом на 23.07.2014р. інженерами КП «БТІ ОМР», наданого ТОВ «Рузана-Плюс», основні та підсобні приміщення розміщені на І, антресоль поверсі ІХ поверхового будинку, загальна площа 2910,7кв.м. Згідно із планом будинку літера «Б» Поверх І (том 2, а.с.150а) на І поверсі наявне приміщення №76 площею 59,0кв.м., а не 85,2кв.м., як зазначено в договорі суборенди.

Відповідач та третя особа стверджують, що фактично в суборенду ФОП ОСОБА_1 передане приміщення на І поверсі разом із антресолею (частиною антресольного поверху), чим і пояснюється розбіжність в площі в договорі та в технічному паспорті (плані).

Технічний паспорт включає окремий план будинку літ. «Б» «Антресоль», з якого убачається, що усі приміщення мають наскрізну нумерацію, як і приміщення І поверху.

За даними підрахунку площі будинку АДРЕСА_1 нежитлове приміщення 401 літера Б на І поверсі включає приміщення з 43 по 90 площею 2010,2кв.м., приміщення антресолі з 99 по 122 загальною площею 910,5кв.м., разом приміщення 401 - 2910,7кв.м. (том 2, а.с.147-154).

Третя особа по справі в особі її представника в судовому засіданні пояснила, що площа антресолі, що фактично була у піднаймі ФОП ОСОБА_1, не відображена на плані та в журналі підрахунку площі та не була врахована в ході інвентаризації об'єкта нерухомості.

Отже наданими доказами підтверджується, що до складу об'єкта нерухомого майна, окреме приміщення в якому передано в суборенду ФОП, входить приміщення №76 площею 59,0кв.м.

Враховуючи, що площа приміщення є ознакою, що індивідуалізує поряд із місцем розташування об'єкт оренди, (позаяк без площі приміщення та місця його розташування неможливо визначити таке приміщення як частину внутрішнього об'єму окремої будівлі, обмежену будівельними елементами) відсутність в плані технічного паспорту станом на 23.07.2014р. приміщення площею 85,2кв.м. під №76 свідчить, що в суборенду ФОП ОСОБА_1 було передане майно, що не визначене індивідуальними ознаками, в порушення положення ч.1 ст.760 ГПК України.

Відповідачем та третьою особою надані докази, що спростовують існування приміщення №76 площею 85,2кв.м як частини внутрішнього об'єму будівлі, обмеженої будівельними елементами, а їх посилання на невизначену та ніде не обліковану площу антресольного поверху як предмет суборенди додатково до приміщення №76 на І поверсі не спроможні доводити обставину існування вказаного в договорі об'єкта суборенди як речі, визначеної індивідуальними ознаками.

Існування об'єкта суборенди - приміщення №76 площею 85,2кв.м. на І поверсі будівлі по АДРЕСА_1 спростовується матеріалами справи та фактично зворотнє визнано представниками ТОВ «Кадор-Трейд» та ТОВ «Рузана-Плюс» у поясненнях суду апеляційної інстанції.

Відсутність Додатку 1 до договору суборенди від 07.12.2015р. додатково свідчить, що при його укладенні були порушені вимоги ч.1 ст.760 ЦК України.

Колегія суддів звертає також увагу на невідповідність п.5.1 договору суборенди, що визначає істотну умову - суборендну плату, вимогам ст.524 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Зобов'язання по сплаті суборендної плати виражене не в грошовій одиниці України - гривні, а в долларах США - 17 долл. США за 1кв.м. в місяць, (в тому числі ПДВ) 1448,40долл.США за формулою базової орендної плати.

Застереження, що оплата здійснюється по курсу міжбанка на дату виставленого рахунку, не усуває це порушення, оскільки стосується виконання зобов'язання, а не його вираження в договорі.

Стаття 524 ЦК України вимагає, щоб зобов'язання виражалося у гривні (ч.1 ст.524 ЦК України), та надає сторонам договору право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, тобто еквівалент в іноземній валюті вже вираженого в гривні зобов'язання.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника та третьої особи стосовно договору оренди №1/Р-К від 08.09.2015р., як підстави, що згідно п.8.2 надає ТОВ «Кадор-Трейд» право передавати в суборенду приміщення на І поверсі по АДРЕСА_1 у м.Одеса, з огляду встановленої судом апеляційної інстанції відсутності у складі цього об'єкта нерухомості приміщення №76 площею 85,2кв.м. як індивідуально визначеного майна, що може бути предметом оренди (суборенди).

Щодо стверджень про належність усіх приміщень за вказаною адресою, у тому числі приміщення №401, на праві власності ТОВ «Рузана-Плюс», то їх обґрунтованість ніким не оспорюється, натомість, йдеться про відсутність права ТОВ «Кадор-Трейд» передавати в суборенду саме спірну частину цього об'єкта такої площі на підставі договору оренди з власником за його згодою.

Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За змістом положень ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК та ст. 208 ГК відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК і ст. 208 ГК відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються.

Отже договір суборенди №07/12/КА від 07.12.2015р. має бути визнаним судом недійсним з моменту укладення, а зобов'язання за ним припиняються на майбутнє, оскільки користування приміщенням вже відбулось та орендні та інші платежі сплачувались. В даній справі ФОП ОСОБА_1 не вимагає та не має законних підстав вимагати повернення сторін недійсного договору у первісний стан (проведення двосторонньої реституції), проте недійсність договору виключає можливість стягнення заборгованості, визначеної згідно з його умовами ТОВ «Кадор-Трейд», як то помилково вважає скаржник.

Сукупність встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи із застосуванням до спірних правовідносин положень ст.ст.760, 761, 774, 203, 215, 524 ЦК України призводить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення по суті спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору суборенди від 07.12.2015р. №07/12/КА з мотивів його невідповідності ст.ст.761,774 ЦК України.

Недійсність договору суборенди з моменту його укладення, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, тягне відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кадор-Трейд» про стягнення заборгованості по орендній платі та іншим передбаченим договором платежам разом із нарахованими штрафами, інфляційними та 3% річних.

Така правова позиція повністю узгоджується із вимогами ст.ст.216,236 ЦК України, ст.208 Господарського кодексу України, позаяк вимога про виконання зобов'язань за недійсним договором не ґрунтується на законі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду України від 19.10.2016р. у справі №18/122-12/2.

Колегія суддів не убачає порушення норм процесуального права, стверджуваних скаржником: копія зустрічної позовної заяви про визнання договору суборенди нікчемним направлена ТОВ «Кадор-Трейд» 18.05.2017р. (том1 , а.с.161). 29.05.2017р. ФОП ОСОБА_1 фактично уточнила формулювання вимог зустрічного позову, подавши відповідну заяву, при цьому скаржник 30.05.2017р. ознайомився з матеріалами справи (т.2, а.с.32) та 01.06.2017р. надав додаткові письмові пояснення, в яких виклав заперечення на зустрічний позов про визнання договору оренди недійсним (том 2, а.с.36-37).

Суд апеляційної інстанції погоджується із відсутністю підстав для визнання оспорюваного договору суборенди нікчемним як такого, що порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України) з мотивів, наведених в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду.

Виходячи із викладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ТОВ «Кадор-Трейд» без задоволення, оскаржуване рішення від 01.06.2017р. - без змін (з мотивів задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1, викладених в постанові суду апеляційної інстанції), оскільки цим рішенням правильно вирішено спір за зустрічним та первісним позовом по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. у справі №916/729/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 28.08.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.