Рішення № 68504697, 28.08.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р.Справа № 925/766/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19

до приватного підприємства «СЕВ-СЕРВІС 2000», м. Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 14

про стягнення 154 068,10 грн. штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю.

В розгляді справи оголошувалась перерва з 13.07.2017р. до 09:00 год. 27.07.2017р.

Позивач ПАТ «Українська залізниця» в особі філії - Одеська залізниця звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача приватного підприємства «СЕВ-СЕРВІС 2000» м. Черкаси - про стягнення 154 068,10 грн. штрафних санкцій за договором за недопоставку вугілля на відділки залізниці.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав. Надано докази направлення та вручення відповідачу специфікації заявки на постачання вугілля на травень 2017р. Позивач підтвердив, що не отримав обумовлений обєм вугілля 360 тонн. Вимоги відповідачу (боржнику) про поставку вугілля в 2017р. не направлялись. Підтвердив несвоєчасний розрахунок з постачальником за вже отримане вугілля та наявність боргу перед постачальником станом на 01.07.2017р.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позов. Заперечує вимоги повністю, оскільки наявне прострочення кредитора, збитки позивачу не спричинені. Заперечив отримання заявки від позивача на постачання вугілля. Звертає увагу позивача на додаток 1 до договору про строки виконання зобовязання. Підтвердив несвоєчасний розрахунок з ним як постачальником за вже отримане вугілля станом на липень 2017р. Вважає безпідставним нарахування пені при відсутності вини постачальника вугілля. Підприємство розірвало договір з залізницею внаслідок систематичних порушень зобовязань позивачем та не бажає продовжувати співпрацю з позивачем надалі. Просить відмовити в стягненні штрафу та зменшити пеню до 1 грн.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Одеська залізниця» (замовник, позивач по справі) та приватним підприємством «СЕВ-СЕРВІС 2000» (постачальник, відповідач) без проведення тендеру на закупівлі - було укладено договір від 02.03.2017р. №ОД/Т-17-115 НЮ на поставку вугільної продукції (а.с. 9-13).

Предметом договору є постачання вугілля за заявками позивача відповідно Специфікації.

Постачання партії вугілля проводиться протягом 15 робочих днів з моменту отримання заявки п. 3.2. договору, а.с. 9-зворот. Відповідачу направлена заявка вих. №НЗТ-07/69 від 04.05.2017р. щодо відвантаження на адресу філії «ОЗ» локомотивне депо ст. Помічна 360 тонн вугілля до 31.05.2017р. (а.с. 15). Позивачем до матеріалів справи додано також опис вкладення та розписку про отримання даного поштового повідомлення представником відповідача.

В порушення умов договору продукція (партія вугілля) не поставлена позивачу своєчасно та в повному обємі в обумовлені строки.

Станом на 31.05.2017р. недопоставка вугілля становить 360 тонн.

Станом на момент звернення з позовом обумовлений договором обєм вугілля не поставлений позивачу. Розрахунок позивачем за вже поставлене вугілля повністю не проведено. Заборгованість позивача за вже поставлене вугілля становить 399966,91 грн. станом на 01.07.2017р. (а.с. 86, 90).

Відповідно до приписів п. 7.2 договору за затримку постачання або постачання вугілля не в повному обємі постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки. За період з 01.06.2017р. по 22.06.2017р. позивачем нараховано відповідачу 10794,58 грн. пені з розрахунку вартості недопоставленого вугілля 716367,60 грн. (а.с. 17).

Відповідно до вимог п. 7.3. договору за порушення термінів постачання продукції постачальник має сплатити замовнику штраф 20% від суми непоставленого в строк товару. За недопоставку в строк відповідачем 360 тонн вугілля позивачем нараховано відповідачу 143273,52 грн. штрафу (20%) з розрахунку вартості недопоставленого вугілля 716367,60 грн. (а.с. 17).

Несплата санкцій відповідачем стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення неустойки з відповідача.

Відповідач не оскаржував несвоєчасний розрахунок позивача за вже отримане вугілля. Відповідач не заявляв вимог про стягнення боргу та не заявив зустрічного позову в установленому порядку.

На запитання головуючого в судовому засіданні представники сторін заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто зясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач є субєктом господарювання на ринку послуг та віднесений до природної монополії України. Позивач є державним підприємством з залізничних перевезень, з відповідною реєстрацією та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Відповідач є субєктом господарювання на ринку постачання та послуг в Україні, з відповідною реєстрацією та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Сторони перебувають у договірних відносинах між собою. Відносини між ними ґрунтуються на підставі письмового двостороннього строкового оплатного консенсуального договору від 02.03.2017р. поставки вугілля №ОД/Т-17-115-НЮ.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобовязання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За правовою природою договір від 02.03.2017р. №ОД/Т-17-115 НЮ є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір від 02.03.2017р. №ОД/Т-17-115 НЮ (а.с. 9-14) не заперечений сторонами, не розірваний за згодою сторін, не визнаний недійсним за рішенням суду та є чинним. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Суд враховує, що спірний договір укладено за результатами співпраці підприємств у минулі роки без проведених конкурсних торгів на закупівлю товарів. Умови та текст договору запропоновані позивачем.

Умови договору не змінювалися на вимогу відповідача. Одночасно суд враховує переваги замовника позивача та відсутність його відповідальності за даним договором у виді забезпечення своєчасного виконання ним грошового зобовязання перед постачальником (відповідачем).

Сторонами 02.03.2017р. підписано специфікацію №1 до договору від 02.03.2017р.

Суд вважає, що строки виконання взаємних зобовязань і позивачем і відповідачем були прострочені.

Зобовязання з постачання вугілля відповідачем повністю не виконано.

Заборгованість за вже поставлене вугілля позивач визнав.

Строк поставки вугілля позивачу в травні 2017р. - вже пропущено.

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної оплати вугілля чи іншого невиконання умов спірного договору. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив неотримання обумовленого обєму вугілля 360 тонн станом на 01.08.2017р.

Суд також враховує, що позивач свої зобовязання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав, тобто допустив прострочення оплати вже отриманого товару у триваючих господарських відносинах між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення постачальником строків поставки обумовленої партії вугілля, із постачальника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості партії недопоставленого вугілля за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.п. 7.2-7.3. Договору та положень ст.ст. 546, 549-552 Цивільного кодексу України позивач нараховує відповідачу 10794,58 грн. пені за період прострочення з 01.06.2017р. по 22.06.2017р. з мотивів прострочення постачання вугілля та 143273,52 грн. штрафу як разова санкція 20% від вартості простроченої партії поставки.

Розрахунок санкцій перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга:Еліт Закон» з урахуванням строку прострочення поставки партії вугілля, облікової ставки НБУ за період прострочення, вартості простроченої партії вугілля. Розрахунок вимоги виконано вірно.

Позивач наполягає на сумі стягнення.

Представник відповідача заперечує правомірність нарахування йому пені за майновим зобовязанням, оскільки це не передбачено приписами ЦК України стосовно забезпечення виконання зобовязання.

Суд не враховує ці заперечення при прийнятті рішення, оскільки неустойка за прострочення майнового зобовязання передбачена приписами ст.ст. 230-231 ГК України. Суд враховує пріоритет спеціальної норми - ГК України перед загальною нормою - ЦК України, та обставину, що позивач та відповідач є субєктами господарювання на ринку України.

Представник відповідача просить звільнити від відповідальності ПП «СЕВ-СЕРВІС», або ж зменшити розмір неустойки до 1 грн., а в решті вимог відмовити з мотивів відсутності негативних наслідків для позивача, що викладено у письмовому відзиві на позов та наданих додатках (а.с. 55-83).

Суд при визначенні розміру санкцій (штрафу та пені) враховує наступні правові позиції та обставини:

-позивач є державним підприємством та природною монополією у сфері надання послуг з перевезення залізничним транспортом;

-договір укладено в редакції позивача без проведення тендеру на закупівлі вугілля. Відповідач погодився з умовами договору. В той же час мають враховуватися взаємні господарські інтереси субєктів господарювання за договором, хоча відповідальність за порушення строків постачання вугілля встановлена для відповідача і відсутня відповідальність позивача (замовника) за несвоєчасний розрахунок за вже отримане вугілля;

-несвоєчасна поставка вугілля за замовленням позивача підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем. Натомість на момент прийняття судового рішення в серпні 2017р. замовлений обєм вугілля 360 тонн взагалі не поставлений залізниці за договором 2017р.;

-повний розрахунок за вже отриману за договорами партію вугілля залізниця з постачальником (відповідачем) не провела, погіршуючи становище відповідача;

-позивачем не доведено належними доказами, в розумінні приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, погіршення свого становища чи спричинення збитків внаслідок несвоєчасного постачання вугілля на відділки залізниці;

-позивач не звертався в суд з вимогою до відповідача про спонукання до виконання договору та постачання 360 тонн вугілля чи стягнення в натурі 360 тонн вугілля з боржника;

-сума заявлених штрафних санкцій (154 068,10 грн.) складає фактично половину заборгованості позивача перед відповідачем за вже поставлене вугілля (399966,91 грн.);

-наявні ознаки зловживання позивачем правом, що категорично заборонено приписами ст. 13 ЦК України;

-внаслідок порушення умов договорів відповідач наполягає на припиненні господарських відносин між сторонами та розірванні спірного договору від 02.03.2017р. на постачання вугілля на 2017р.,

та клопотання представника відповідача про зменшення неустойки, оскільки відсутня вина особи, та з урахуванням приписів п. 3 ст. 83 ГПК України суд вважає даний випадок винятковим та вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача і зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) з 154068,10 грн. до 5% від заявленої суми - до 7703,41 грн. В решті вимог позивачу належить відмовити.

Суд зазначає, що проведення оплати санкцій відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про сплату санкцій - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів погашення вимоги. Позивач використав належний спосіб захисту права, тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь позивача 115,55 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 83 п. 3 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: приватного підприємства «СЕВ-СЕРВІС 2000», м. Черкаси, вул. Пастерівська, буд. 14, ідентифікаційний код 31078365, номер рахунку в банку невідомий

на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200, номер рахунку в банку невідомий

7703,41 грн. неустойки та 115,55 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28.08.2017р.

СуддяГ.М. Скиба