Рішення № 68504145, 28.08.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2017Справа №910/10004/17

За позовомДержавного підприємства спеціального зв'язку до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» простягнення 46100,20 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЛатишева І.В., Наумова Ю.С. - представники від відповідачаПугач В.Г. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спеціального зв'язку звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» 46100,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №193/12 про надання послуг з фізичної охорони від 28.01.2016 в частині своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 39126,57 грн та 3% річних у розмірі 6973,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/10004/17 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору у справі №910/10004/17 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2017.

В судове засідання, призначене на 28.08.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення суми пені. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Казенне підприємство «Укрспецзв'язок» утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до річного фінансового плану підприємства на 2017 бюджетний рік підприємство фінансується із певним запізненням. В кошторисі видатків на 2016-2017 роки відповідачу не передбачено виділення коштів з Державного бюджету України на оплату пені та інших штрафних санкцій. Крім того, відповідач стверджує, що відповідачем невірно здійснено розрахунок суми пені, оскільки пеня розраховується виходячи зі строку в шість місяців, що передують даті подачі позову, у зв'язку з чим відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності щодо вимог про стягнення суми пені.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2016 між Казенним підприємством «Укрспецзв'язок» (замовник) та Державним підприємством спеціального зв'язку (виконавець) було укладено договір про надання послуг з фізичної охорони №193/12 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону об'єкти, які визначені в Дислокації об'єктів охорони (Додаток 1), що додається до договору. У виняткових випадках, при проведенні замовником робіт, які негативно впливають на функціонування технічних засобів охорони, порушують цілісність огорож, грат і т.п. за домовленістю сторін виконавець виставляє додатково необхідну кількість постів за окремим розрахунком та окремою оплатою.

Згідно з п. 1.2 Договору виконавець силами обласних філій (підрозділами охорони обласних вузлів спеціального зв'язку) відповідно до вимог нормативно-правових документів з питань безпеки та охорони об'єктів зв'язку надає послуги по охороні об'єктів КП «Укрспецзв'язок» і виставляє пости відповідно до Дислокації об'єктів охорони.

За змістом п.п. 2.1 - 2.2 Договору виконавець здійснює охорону об'єкту в дні та години, зазначені в дислокації об'єктів охорони. Система охорони об'єктів визначається виконавцем, принципові положення якої вносяться до Табелів постів. Табелі постів розробляються виконавцем та узгоджуються з начальниками об'єктів охорони замовника. Табелі постів зберігаються на постах охорони.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що вартість послуги з охорони визначається сторонами на основі розрахунку вартості охорони об'єктів замовника (додаток 4), протоколу погодження договірної ціни (додаток 5) та калькуляції витрат (додаток 6). Розрахунки по договору здійснюються у національній валюті - гривні.

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 19.09.2016) ціна цього договору становить 7199539,20 грн, у тому числі ПДВ: 1199923,20 грн.

Аналогічну вартість послуг зафіксовано сторонами у розрахунку вартості охорони об'єктів замовника (додаток 4 до Договору в редакції додаткової угоди №4 від 19.09.2016) та протоколі погодження договірної ціни (додаток 5 до Договору в редакції додаткової угоди №4 від 19.09.2016).

Додатковою угодою №5 від 28.01.2017 сторони домовились продовжити дію Договору №193/12 від 28.01.2016 на період з 01 січня по 09 лютого 2017 року.

Згідно з п.п. 2, 3 додаткової угоди №5 від 28.01.2017 сума додаткової угоди складає 1423699,20 грн. Вартість послуг з охорони визначена сторонами з розрахунку цілодобової охорони виконавцем 33-х постів замовника по тарифу 44,94 грн за годину охорони .

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, в період з січня 2016 року по 09.02.2017 позивачем надано відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 8623238,40 грн.

Факт надання послуг підтверджується підписаними представниками обох сторін актами наданих послуг, а саме: акт надання послуг за січень 2016 року від 01.02.2016 на суму 535084,80 грн, акт надання послуг за лютий 2016 року від 01.03.2016 на суму 569606,40 грн, акт надання послуг за березень 2016 року від 11.04.2016 на суму 608889,60 грн, акт надання послуг за квітень 2016 року від 10.05.2016 на суму 589248,00 грн, акт надання послуг за травень 2016 року від 15.06.2016 на суму 608889,60 грн, акт надання послуг за червень 2016 року від 11.07.2016 на суму 594604,80 грн, акт надання послуг за липень 2016 року від 15.08.2016 на суму 627340,80 грн, акт надання послуг за серпень 2016 року від 07.09.2016 на суму 627340,80 грн, акт надання послуг за вересень 2016 року на суму 607104,00 грн, акт виконаних робіт за жовтень 2016 року від 07.11.2016 на суму 627340,80 грн, акт надання послуг за листопад 2016 року від 13.12.2016 на суму 595200,00 грн, акт надання послуг за грудень 2016 року від 19.12.2016 на суму 608889,60 грн, акт надання послуг з 01.01.2017 по 10.01.2017 від 01.02.2017 на суму 355924,80 грн, акт надання послуг з 11.01.2017 по 20.01.2017 від 07.02.2017 на суму 355924,80 грн, акт надання послуг з 21.01.2017 по 30.01.2017 від 08.02.2017 на суму 355924,80 грн, акт надання послуг з 31.01.2017 по 09.02.2017 від 09.02.2017 на суму 355924,80 грн.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів за надані послуги в безготівковому порядку на поточний рахунок виконавця. Оплата за надані послуги здійснюється щомісячно (розрахунковий період) до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги, на підставі оформлених виконавцем актів наданих послуг (виконаних робіт).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що оплату за надані у період з січня 2016 року по 09 лютого 2017 року послуги відповідачем здійснено в повному обсязі.

Водночас, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.4.1 Договору, відповідач зобов'язаний був оплачувати надані послуги до 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому надавалися послуги.

Пленумом Вищого господарського суду України в п. 1.9 постанови від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, як свідчать матеріали справи, оплати за надані послуги здійснювались відповідачем із порушенням встановленого п. 4.1 Договору строку, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати послуг він сплачує за вимогою виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невчасно оплачених послуг за кожний день затримки.

Судом враховується, що згідно з абз. 2 п. 6.2 Договору у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних призначень. У такому випадку штрафні санкції не застосовуються.

Однак, доказів того, що протягом спірного періоду мала місце затримка бюджетного фінансування відповідачем не надано.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, наданих у період з січня по листопад 2016 року, у січні 2017 року (несвоєчасно сплачено частину суми - у розмірі 355924,80 грн) та у період з 31.01.2017 по 09.02.2017, позивачем нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 39126,57 грн за період прострочення з 23.02.2016 по 27.03.2017.

Як зазначено в п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Перевіривши наявний у справі розрахунок суми пені, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (за якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) і, як наслідок, невірно визначено початок періоду прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати послуг, наданих у березні, червні та вересні 2016 року. Також позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням визначеного позивачем максимального розміру пені за прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг по кожному періоду окремо, позивачем правомірно нараховано пеню у загальному розмірі 36730,94 грн (за період з 23.02.2016 по 27.03.2017).

Водночас, згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення суму пені, нараховану за період прострочення з 23.02.2016 по 27.03.2017.

З даним позовом позивач звернувся до суду 20.06.2017 (згідно штампу поштової установи), тобто після спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення суми пені, нарахованої за період прострочення з 23.02.2016 по 19.06.2017, розмір якої становить 14047,85 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 23.02.2016 по 19.06.2017 у розмірі 14047,85 грн, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, то за таких обставин підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню - на суму 22683,09 грн (за період прострочення з 20.06.2016 по 26.03.2017).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є обґрунтованими.

Однак, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, оскільки при визначенні періоду прострочення відповідачем не було враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, а також безпідставно включено до періоду нарахування 3% річних дні фактичної сплати суми заборгованості.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нараховуючи 3% річних на суму заборгованості за послуги, надані у червні 2016 року, позивач помилково зазначив, що сума заборгованості становить 608889,60 грн, в той час як із акта наданих послуг за червень 2016 року вбачається, що вартість наданих послуг склала 594604,80 грн.

З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 6148,74 грн за період з 10.02.2016 по 26.03.2017.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» (01032, м.Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 16/18, ідентифікаційний код 39908375) на користь Державного підприємства спеціального зв'язку (01032, м.Київ, площа Вокзальна, будинок 3, ідентифікаційний код 24366929) пеню у розмірі 22683 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 09 коп., 3% річних у розмірі 6148 (шість тисяч сто сорок вісім) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 64 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.08.2017

Суддя Ю.М. Смирнова