Постанова № 68503656, 22.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1234/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю ''Інвестиційно-розрахунковий центр'' про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11.08.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа) та просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не включення його до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, протиправною;

- зобов'язати відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивує тим, що з метою вирішення питання виплат за договором ним було надіслано до Уповноваженої особи заяви щодо включення його до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, позивача було повідомлено про нікчемність переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТОВ «ІРЦ») на його користь в сумі 180 000, 00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором № 980-054-000226630 від 22.04.2016».

Проте, Уповноваженою особою не було зазначено, яким чином перекази коштів, ініційовані ТОВ «ІРЦ» мають відношення до підстав нікчемності, визначених законодавством. Висновок щодо нікчемності не обґрунтований жодними доводами чи доказами. Повернення ТОВ «ІРЦ» коштів на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» було здійснено 19.05.2016, тобто кошти в сумі 180 000, 00 грн. на момент прийняття рішення про ліквідацію банку перебували на поточному рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський». Крім того, договір укладений, а кошти зараховані до прийняття постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних.

Враховуючи наведене вважає, що Уповноваженою особою не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіслав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову та пояснив, що між позивачем та ТОВ «ІРЦ» було укладено договір позики, а не договір банківського вкладу (депозиту). 19.05.2016 з банківського рахунку ТОВ «ІРЦ» здійснено повернення ОСОБА_1 183 452,84 грн. на його банківський рахунок. Враховуючи наведене зазначив, що саме залучені банком кошти прирівнюються до вкладу. Оскільки, кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, такий клієнт не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку, адже правовідносини, що склалися між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», не мають відношення до вкладу.

Крім того, встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності під час віднесення його до категорії проблемних. Зокрема, під час перевірки Уповноваженою особою було виявлено, що 18.05.2016 Банк уклав із ТОВ «ІРЦ» договори відступлення прав вимоги, та здійснив розрахунок за даними договорами, а саме провів кредитну операцію з юридичною особою. При цьому, фактично грошові кошти як на рахунки вищезазначеної юридичної особи, так і на рахунки фізичних осіб не перераховувались за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ «Банк Михайлівський», натомість, вищезазначені операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі.

Представник третьої особи, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не прибув, надав письмові пояснення, в яких просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову та зазначив, що відповідно до приписів законодавства у Фонду гарантування ще не виникло жодного обов'язку перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування, жодної підстави для спонукання Фонду гарантування судом до вчинення відповідних дій на даний час не існує. Також, для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, обов'язковою умовою є визнання неправомірними його дій чи бездіяльності. В свою чергу, Фонд гарантування не вчиняв та не допускав жодних протиправних дій/бездіяльності відносно ОСОБА_1

Представник третьої особи, - ТОВ «ІРЦ» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, пояснень по справі не надав.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 23.10.2015 між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір № 980-054-000000905 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних документів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку (а.с. 12, 13).

22.04.2016 між позивачем та ТОВ «ІРЦ» було укладено договір № 980-054-000226630 «Суперкапітал» (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого ОСОБА_1 передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «ІРЦ» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 договору) (а.с. 14).

Відповідно до п.1.2 договору ТОВ «ІРЦ» приймає від ОСОБА_1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів - 180 000,00 грн., строк користування коштами - не більше 181 днів, кошти передаються - з дати укладання цього договору по 20.10.2016, розмір процентів за користування коштами - ставка: 33,54% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів, періодичність сплати нарахованих процентів - щомісячно, в дату, що відповідає даті підписання договору, за період з дати попередньої виплати (а для першої виплати - з дня, наступного за датою укладення договору) по дату, що передує даті фактичної виплати процентів, а проценти за місяць, в якому кошти повертаються, в т.ч. при достроковому поверненні коштів - не пізніше дня повернення коштів за період аналогічний вищевказаному, ТОВ «ІРЦ» сплачує позивачу проценти і кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 в ПАТ «Банк Михайлівський».

22.04.2016 позивачем внесено на поточний рахунок 180 000,00 грн, які були передані ТОВ «ІРЦ», що підтверджується платіжним дорученням № 5516338 (а.с. 15).

В подальшому, на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016.

13.06.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено ОСОБА_3

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12.07.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12.07.2016, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 строком на два роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01.09.2016 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову О.Ю. з 05.09.2016.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24.01.2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову О.Ю. з 25.01.2017, які визначені ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

21.07.2016 та 06.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи із заявами про включення інформації про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та виплату йому відшкодування в розмірі 180 000,00 грн. (а.с. 16, 19).

Згідно довідки ПАТ «Банк Михайлівський» від 29.07.2016 № ЗГ4/129 про стан рахунку НОМЕР_3, 19.05.2016 на поточний рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «ІРЦ» в розмірі: 180000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000226630 від 22.04.2016». Зазначеною довідкою також повідомлено позивача, що зараховані кошти на його поточний рахунок НОМЕР_3 з рахунку ТОВ «ІРЦ» № НОМЕР_4 в сумі 180000,00 грн., є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На момент проведення вищезазначеної транзакції ТОВ «ІРЦ» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку коштів для проведення розрахунку за договором № 980-054-000226630 від 22.04.2016. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів. Таким чином, на рахунок позивача було безпідставно та в порушення вимог діючого законодавства України зараховано кошти, що належать ПАТ "Банк Михайлівський". Право власності на такі кошти у позивача не виникає, а отже подальше здійснення позивачем будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ "Банк Михайлівський", також є нікчемними. У відповідності до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України сума коштів 180 000,00 грн. має бути повернута ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 18).

Крім того, повідомленням ПАТ "Банк Михайлівський" від 29.07.2016 № ЗГ4/129/1 про нікчемність правочину ОСОБА_1 також проінформовано, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 в сумі 180000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000226630 від 22.04.2016 на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1, є нікчемним (а.с. 17).

Листом від 16.06.2017 за № 3Г/20948 Уповноважена особа повідомила ОСОБА_1 про те, що договір від 22.02.2016 № 980-054-000226630, укладений ним безпосередньо з ТОВ «ІРЦ», без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного. Отже, вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктивним складом (а.с. 20).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 3 ст. 2 Закону № 4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону № 4452-VI).

За правилами частин 1-3 статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктами 2, 3 Розділу IV Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як вбачається з листа від 16.06.2017 № ЗГ/20948 ОСОБА_1 не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним переказу коштів ТОВ «ІРЦ» на його рахунок № НОМЕР_3, що відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України та статті 37, пунктів 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 20).

Такі висновки Уповноваженої особи ґрунтуються на результатах перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають вимогам нікчемності, наведені в акті № 2 від 01.06.2016 (а.с. 58-59). Висновки акту затверджені наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 (а.с. 64).

Відповідно до акту комісія по перевірці правочинів прийшла до висновку, що виконуючи платіжні документи 19.05.2016 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973,74 грн. Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги) прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також, згідно додатку 1 до ату № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, встановлено, що 11.11.2014 між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір доручення № 1, згідно з умовами якого банк, в якості повіреного зобов'язався здійснювати пошук, залучення та надання клієнтам консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (довірителя) на умовах строковості та платності.

Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до цього договору доручення.

На виконання вищезазначеного договору доручення банком від імені товариства укладались з фізичними особами (клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок товариства. При цьому, фізичні особи (клієнти) були обізнані в тому, що правовідносини за такими договорами позики регулюються положеннями статей 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики, і відповідно не підпадають під гарантування вкладів з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 60-62).

18.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір відступлення прав вимоги № 1805, з додатками (а.с. 45-46, 49, 50).

Згідно з умовами договору відступлення ТОВ «ІРЦ» зобов'язалось відступити банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги.

Перелік кредитних договорів, права за якими відступається Банку, міститься в реєстрі кредитних договорів (а.с. 47-48). Відповідно до реєстру Банк придбав права вимоги за 106 265 кредитними договорами на загальну суму 1 061 074 939,79 грн. за ціною 870 000 000,00 грн.

Також, 19.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «ІРЦ» договір відступлення прав вимоги № l, з додатками (а.с. 51-52, 53-57). Згідно з умовами цього договору відступлення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та юридичними особами.

Перелік договорів, права за якими відступаються Банку з боку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», міститься в реєстрі Основних договорів (а.с. 55-57).

Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в реєстрі основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру. Вартість відступлення права вимоги за 26-ю договорами купівлі-продажу цінних паперів склала 561 585 182,51 грн.

Отже, на думку відповідача, банком було вчинено операції які йому було заборонено вчиняти.

Однак, згідно з частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, для правильного вирішення спору, необхідно перевіряти підстави, з яких виявлено договір нікчемним, у розрізі статті 38 Закону.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявних в матеріалах справи виписок по особовим рахункам з 19.05.2016 по 31.10.2016 (а.с. 32, 33) вбачається, що 19.05.2016 за платіжним документом № 25943 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку № НОМЕР_4, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», на рахунок позивача № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснив перерахунок коштів у розмірі 180 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-054-000226630 від 22.04.2016» та за платіжним документом № 25994 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку № НОМЕР_4, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», на рахунок позивача № НОМЕР_3, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснив перерахунок коштів у розмірі 3 452,42 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-054-000226630 від 22.04.2016».

Таким чином, ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 відповідними платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договором банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, згідно п. 1.4 гл. 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, договір, який було укладено між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за своєю природою та змістом не є розрахунковим документом.

Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.

Умовами договору № 980-054-000226630, укладеного між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_1, передбачено можливість дострокового повернення коштів.

Отже, суд приходить до висновку, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого в банку розрахункового рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок позивача, відкритий в цьому банку.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону № 4452-VI перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Разом з тим, договір №980-054-000216516 від 05.04.2016 був укладений між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_1 і відповідні транзакції були вчинені 19.05.2016 саме на умовах цього договору.

Суд також звертає увагу на те, що 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України від 15.11.2016 № 1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Отже, надані позивачем кошти для ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський», були вкладом, який був повернутий на його поточний рахунок із відсотками згідно укладеного договору.

Таким чином, згідно із вимогами вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що позивач, як вкладник ПАТ «Банк Михайлівський», що має відкритий у цьому банку рахунок, та на який у встановленому договором порядку було зараховано кошти в якості повернених коштів за договором позики, має гарантоване право на відшкодування суми вкладу в межах суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума коштів, що повернена на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не перевищує граничного розміру і складає 183 452,42 грн., разом з нарахованими процентами. Матеріали справи свідчать про те, що зазначена суми дійсно наявна на рахунку позивача. Підставою для виплати цих коштів позивачу є включення його до Переліку вкладників та до Загального реєстру вкладників. Таким чином, суд вважає, що позивач має підстави для включення інформації щодо нього до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак і до Загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат.

Відповідно до Закону України від 15.11.2016 № 1736-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівняних до вкладників».

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач не є вкладником, а сума грошових коштів, що обліковується на його рахунку не є сумою вкладу в розумінні Закону та, що кошти в розмірі 183 452,42 грн., зараховані 19.05.2016 на рахунок ОСОБА_1, на підставі нікчемного правочину.

Суд не знаходить підстав вважати правочин, щодо перерахування коштів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно умов договору позики, нікчемним, оскільки зазначені вище договори права вимоги стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами та за договорами купівлі-продажу цінних паперів, та не стосуються договорів позики, отже вчинення банком перерахування коштів за оплату договорів відступлення права вимоги не впливають на договори, за якими ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» повинно повернути залучені кошти. В судове засідання відповідачем не було надано належних доказів того, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мало достатніх власних коштів для здійснення повернення коштів своїм кредиторам-фізичним особам, також відповідачами не доведено, що кошти, повернуті на рахунок позивача, являються коштами ПАТ «Банк Михайлівський».

Крім того, суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 № 295/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» було зобов'язано надати графік повернення ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів, що були залучені від фізичних осіб, на поточні рахунки цих фізичних осіб (а.с. 40-43).

Також постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 № 295/БТ було пом'якшено обмеження у діяльності банку, встановлені постановою Національного банку України від 22.12.2015№ 917/БТ, а саме вилучено пункт щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб ФГВФО. Таким чином, фактично дозволено банку проводити операції за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами, зокрема не заборонено повернення коштів за договорами позики, укладеними між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та фізичними особами.

Також, суд звертає увагу на те, що в рішенні Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що згідно виписки по рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» станом на 19.05.2016 залишок коштів складав 37,8 млн. грн.

Зазначене свідчить про те, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» був зобов'язаний повертати кошти, залучені від фізичних осіб відповідно до графіку, а ПАТ «Банк Михайлівський» мав право на здійснення операцій, що призведуть до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами, а також про те, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» мало власні кошти на здійснення операцій по поверненню коштів по договору позики від 22.04.2016 № 980-054-000226630, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІРЦ».

Отже, обставини щодо наявності визначених п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження, відповідач належних та допустимих доказів щодо цього не надав.

Суд вважає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну вимогу відшкодувати за рахунок Фонду кошти владнику за його вкладом, а отже за умови недоведеності протиправних дій позивача щодо повернення коштів на його рахунок за договором позики від 22.04.2016 №980-054-000226630, Уповноважена особа зобов'язана внести ОСОБА_1 до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом. А отже, бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні Гайдук та інші проти України Європейський суд нагадує, що згідно з постійною практикою органів Конвенції, поняття «майна» в розумінні ст. 1 Протоколу №1 може охоплювати як фактичне майно, так і майнові цінності, в тому числі боргові вимоги, відповідно до яких заявник може претендувати щонайменше на «законне сподівання» на фактичне користування правом власності.

Крім того, у справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом».

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (NejdetЄahin і PerihanЄahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, шляхом визнання договору банківського вкладу нікчемним, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося у тому, що в ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України. Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які позивач вклав на умовах строковості та платності, та до цього моменту відповідач не повернув.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 має бути задоволений повністю.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, Уповноважена особа призначається Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та підконтрольна їй, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати мають бути стягнуті саме із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративнрий позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна