Постанова № 68503580, 28.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 серпня 2017 року №826/14630/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000182204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на момент укладення експортного контракту від 09.04.2013 №14/01-1 діяла стаття 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідно до якої виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення, а тому висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував зазначивши, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки позивачем порушено строки розрахунку в іноземній валюті.

Адміністративну справу №826/14630/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту від 09.04.2013 №14/01-1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Транс» (РФ) за період з 19.07.2014 по 25.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.03.2015 №1095/26-58-22-04-15/33343497 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 №0000182204, яким позивачу нараховано суму грошового зобов’язання за платежем пеня у сфері ЗЕД у сумі 53 654,59 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 постанови Національного банку України від 16.11.2012 №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» останній постановив установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно пункту 12 цієї постанови постанова набирає чинності з наступного робочого дня після дня її офіційного опублікування. Пункти 3 - 8 цієї постанови діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Частина перша статі 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Транс» (РФ) укладено контракт поставки продукції від 09.04.2013 №14/01-1.

На виконання умов експортного контракту товариство з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» здійснило поставку товару на загальну суму 519 458,70 євро, про що свідчать вантажно-митні декларації, а саме: від 19.07.2014 №574598 на суму 65933,60 євро та від 11.09.2014 №580452 на суму 55102,80 євро.

Згідно акта перевірки нерезидентом товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Транс» (РФ) здійснено оплату товару на загальну суму 121036,40 євро, з порушенням законодавчо встановленого термінів розрахунків, що підтверджується виписками банку.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що на момент укладення експортного контракту діяла редакція статті Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка передбачала зарахування на валютний рахунок в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у строк, що не перевищує 180 календарних днів з дати митного оформлення, оскільки дана стаття містить примітку, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, постановами Національного банку України від 16.11.2012 №475, від 14.05.2013 №163, від 14.11.2013 №453, від 12.05.2014 №270, від 20.11.2014 №734 та від 01.12.2014 №758 введено обмеження щодо строків розрахунків, а саме, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як свідчить акт перевірки граничний строк розрахунків за контрактом поставки продукції від 09.04.2013 №14/01-1, по вантажно-митним деклараціям від 19.07.2014 №574598 на суму 65933,60 євро – 17.10.2014 та від 11.09.2014 №580452 на суму 55102,80 євро – 10.12.2014.

Однак, граничний строк розрахунків за зазначеними вантажно-митними деклараціями товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Транс» (РФ) був порушений, що і не заперечується позивачем.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача із позовом передбаченим частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Стаття 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про отримання позивачем висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 09.04.2013 №14/01-1.

Якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, документ уповноваженого органу країни, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вищезазначеному контракту відсутній.

Відповідно до частини п’ятої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Флексо прінт плюс» порушено приписи статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обгрутованим та не підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.