Постанова № 68503575, 22.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1154/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Каптана М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини-польова пошта В0113 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) 26.07.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини-польова пошта В0113 (далі - ВЧ пп В0113) та просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ВЧ пп В0113, яка виразилась у виплаті йому не в повному обсязі грошової допомоги при звільненні та грошового забезпечення за березень 2016 року;

- стягнути з відповідача на його користь недоплачену грошову допомогу при звільненні в сумі 1984,00 грн. та грошове забезпечення за березень 2016 року в сумі 7988,46 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в червні 2017 року, під час проходження звірки документів в Чернігівському ОМВК, позивач випадково дізнався від фахівців військкомату, що при звільненні ВЧ пп В0113 йому було виплачено грошове забезпечення не в повному обсязі. Зокрема, з невідомих причин з розрахунку при звільненні позивача було утримано кошти в сумі 1984,00 грн. Крім того, ні в березні 2016 року, ні в квітні 2016 року він не отримував грошове забезпечення за березень 2016 року.

У зв'язку із наведеним, звернувся до суду із позовом про стягнення недоплаченого грошового забезпечення за вищевказаний період.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та зазначив, що в жовтні 2015 року під час внутрішньої звірки нарахувальних відомостей було виявлено незаконне нарахування в травні 2015 року сержанту ОСОБА_1 таких додаткових видів грошового забезпечення, як: надбавка за особливо важливі завдання, премія, щомісячна додаткова винагорода, що в сумі склало 1984,00 грн. Оскільки позивач не перебував на службі в квітні 2015 року, права на дані виплати були відсутні, але через недосвідченість особи, яка на той час займалась нарахуванням вказана сума була нарахована і виплачена. Про даний випадок було повідомлено начальника економічної служби, який прийняв рішення, що вищевказана переплата (шкода нанесена державі) буде утримана (відшкодована) з позивача при звільнені, що в подальшому і було виконано.

Зазначив, що згідно чинного законодавства на 2016 рік, в довідці про заробітну плату, виданій ОСОБА_1, вказуються тільки суми нарахованої заробітної плати за період служби у військовій частині. Однак, виплата розрахункових коштів та винагороди за АТО за лютий 2016 року, через відсутність фінансування, була здійснена 05.04.2016. Через те, що цей період не входить в період служби позивача, - він є відсутнім у довідці. Крім того, починаючи з 2016 року, згідно чинного законодавства, нарахування грошового забезпечення проходить в поточному місяці за минулий з виплатою і основних та додаткових видів.

Щодо невиплати грошового забезпечення за березень 2016 року пояснив, що згідно розрахункового листа, наданого у відповідь ОСОБА_1, сума до виплати після відрахувань складає 10290,43 грн., та сума винагороди за участь в АТО за лютий 2016 року в сумі 1468,97 грн., що разом складає суму 11759,40 грн., яка була перерахована в квітні 2016 року. Виплати здійснені позивачу в березні та квітні 2016 року.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений з таких підстав.

Судом встановлено, що сержант ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ пп В0113 на посаді снайпера 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти 2 окремого мотопіхотного батальйону 30 окремої механізованої бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Наказом тво командира ВЧ пп В0113 від 31.03.2016 № 91 позивача звільнено у запас відповідно до п. 1 Указу Президента України від 25.03.2016 № 115/2016 «Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 «Про часткову мобілізацію». Також, ОСОБА_1 із 31.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 7).

Як вбачається із вказаного наказу, з грошового забезпечення позивача відраховано за 11 днів перевикористаної відпустки. Також, ОСОБА_1 наказано виплатити: грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення; премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 580% місячного грошового забезпечення за період служби з 01.03.2016 по 31.03.2016; щомісячну надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період служби з 01.03.2016 по 31.03.2016; щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення за період служби із 01.03.2016 по 31.03.2016; одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 12 повних місяців служби.

Відповідно до наданої відповідачем довідки, при здійсненні розрахунку із ОСОБА_1 із його грошовго забезпечення було утримано 1984,00 грн. (а.с. 9). Крім того, позивач з'ясував, що не отримав грошове забезпечення за березень 2016 року.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 звернувся до ВЧ пп В0113 із заявою про надання роз'яснень щодо недоотриманого грошового забезпечення при звільненні.

Листом від 15.06.2017 за № 4163 відповідач повідомив ОСОБА_1, що 05.04.2016 на рахунок позивача було перераховано кошти в сумі 10290,43 грн. та винагороду за участь в АТО за лютий 2016 року в сумі 1468,97 грн. також, в березні 2016 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано речове забезпечення за лютий 2016 року в сумі 7220,44 грн. та за участь в АТО за січень 2016 року в сумі 658,06 грн. ВЧ пп В0113 повідомила, що станом на 15.07.2017 заборгованість перед позивачем відсутня (а.с. 6).

Вважаючи, що розрахунок при звільненні ВЧ пп В0113 проведено не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 1-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення ( частини 1 та 2 ст. 9 Закону № 2011).

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деякім іншим особам», постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Держаної служби з надзвичайних ситуацій».

Судом встановлено, що починаючи з 01.01.2016, згідно вимог вищевказаних нормативних актів, нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України проходить в поточному місяці за минулий з виплатою основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2016 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 в ПриватБанку було перераховано розрахункові кошти в сумі 10290,43 грн., належні ОСОБА_1 при звільненні, також цього ж числа йому було перераховано винагороду за участь в АТО за лютий 2016 року в сумі 1468,97 грн.

В березні 2016 року, на рахунок позивача в ПриватБанку було перераховано грошове забезпечення за лютий 2016 року, в сумі 7220,44 грн., а 14.02.2016 - винагороду за участь в АТО за січень 2016 року, в сумі 658,06 грн. Всього: 7878,50 грн., що підтверджується випискою з розрахункового рахунку в ПриватБанку позивача (а.с. 10).

Відповідно до доданого до відповіді військовою частиною польова пошта В0113 від 15.06.2017 розрахунку, кошти для розрахунку звільненого в запас ОСОБА_1 були нараховані з наступних видів грошового забезпечення (а.с. 8):

- надбавка за виконання особливо важливих завдань за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 в сумі 357,50 грн. (45+605+65)х0,5/31х31;

- премія 580% за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 в сумі 3509,00 грн.;

- щомісячна додаткова грошова винагорода за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 в сумі 2748,90 грн.;

- грошова допомога на оздоровлення в сумі 4581,50 грн.;

- одноразова грошова допомога в разі звільнення в сумі 2199,12 грн.

Всього ОСОБА_1 було нараховано грошову допомогу при звільненні в сумі 13397,02 грн.

Відповідно до наказу командира ВС пп В0113 (по стройовій частині) від 31.03.2016 з грошового забезпечення позивача при звільненні було утримано суму в розмірі 1679,88 грн. за 11 днів перевикористаної відпустки за 2015-2016 роки.

Таким чином, грошове забезпечення в разі звільнення в сумі 13397,02 грн. за мінусом 1679,88 грн. за 11 днів перевикористаної відпустки за 2015-2016 роки, нарахування становить 11717,14 грн.

Однак, з вихідної допомоги позивача було утримано 1984,00 грн., яка не підтверджена відомостями, викладеними в наказі командира військової частини В0113 (по стройовій частині) від 31.03.2016 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказані кошти утримані з розрахунку позивача у зв'язку із тим, що було виявлено незаконне нарахування в травні 2015 року сержанту ОСОБА_1 таких додаткових видів грошового забезпечення, як: надбавка за особливо важливі завдання, премія, щомісячна додаткова винагорода. Вказана переплата сталася з вини начальника фінансово-економічної служби частини старшого лейтенанта ОСОБА_4 Про встановлений факт переплати грошового забезпечення позивачу на суму 1984,00 грн., працівники фінансово-економічної служби частини повідомили начальника фінансово-економічної служби частини, ОСОБА_4, який прийняв рішення, що вищевказані кошти будуть відшкодовані ОСОБА_1 при звільненні, що в подальшому і було виконано при здійсненні виплати при звільненні.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців визначена Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР. Постанову оголошено наказом Міністра оборони України від 14.08.1995 № 205.

Положенням визначено підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду заподіяну державі.

Зокрема, відповідно до ст. 2 Положення до матеріальної відповідальність притягуються військовослужбовці, що заподіяли пряму дійсну шкоду, шляхом розкрадання, пошкодження, втратою, знищенням чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинили додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей.

Відповідно до статей 17-19 Положення, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом. За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою чи безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов'язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди чи зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, по факту нанесення державі шкоди в розмірі 1984,00 грн. щодо ОСОБА_1 будь-якого розслідування не призначалось та не проводилось, відсутні висновки, що саме з вини ОСОБА_1 було нанесено державі шкоду у вищевказаному розмірі. Більш того, суд зазначає, що переплата грошового забезпечення позивача за травень 2015 року в сумі 1984,00 грн., виникла з вини начальника фінансово-економічної служби частини старшого лейтенанта ОСОБА_4, про що зазначав представник відповідача.

Суд зазначає, що ВЧ пп В0113 письмову згоду ОСОБА_1 на відрахування з його вихідної допомоги при звільненні 1984,00 грн., наказ командира ВЧ пп В0113 про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 за переплату грошового забезпечення в сумі 1984,00 грн., до суду не було надано.

Враховуючи наведене суд вважає, що ВЧ пп В0113 безпідставно було утримано з грошового забезпечення ОСОБА_1 грошові кошти на суму 1984,00 грн.

Також, згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 від 14.04.2016 №1705, грошове забезпечення позивача в березні 2016 року складало 7988,46 грн. (а.с. 5).

Однак, відповідно до виписки про надходження на рахунок ОСОБА_1 коштів в ПриватБанку за період березень-квітень 2016 року та листа ВЧ пп В0113 від 15.06.2017 за № 4163, позивач ні в березні, ні в квітні 2016 року вказану суму грошового забезпечення не отримував. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу в березні 2016 року було перераховано грошове забезпечення виключно за лютий 2016 року.

Таким чином, відповідач неправомірно не виплатив ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення за період проходження позивачем військової служби в березні 2016 року в сумі 7988,46 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини-польова пошта В0113, яка виразилась у виплаті не в повному обсязі ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні та грошового забезпечення за березень 2016 року.

Стягнути із військової частини-польова пошта В0113 (код ЄДРПОУ 24982887) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1): недоплачену грошову допомогу при звільненні в сумі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. та грошове забезпечення за березень 2016 року в сумі 7 988 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 46 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна