Постанова № 68503537, 22.08.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2017 року Чернігів Справа № 825/1215/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08.08.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області протиправною та зобов'язати відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву та прийняти відповідне рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем порушено порядок реалізації права громадян на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації.

Позивач в судове засідання не з'явився. При цьому, електронною поштою надав клопотання, в якому розгляд справи просить провести без його участі.

Представник Управління до суду також не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання, в якому зазначив про неможливість забезпечення явки представника Управління, у зв'язку з чим розгляд справи просить провести без його участі.

За таких обставин, враховуючи ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

Листом від 06.06.2017 №Я-10902/0-04983/6-17 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" Управління повідомило позивачку про відмову у наданні дозволу, зазначивши про відсутність правових підстав, мотивувавши свою відмову посиланням на дані Державного земельного кадастру та інформації, наданої Відділом у Бобровицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вказавши, що земельний масив, в межах якого розміщена земельна ділянка, з приводу якої позивачка звернулася, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" передбачений для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-111, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земельні відносини - це відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ст.2 Земельного кодексу України). Земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки(ст.5 Земельного кодексу України). До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; тощо (ст.15-1 Земельного кодексу України). Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності. При цьому ст.122 Земельного кодексу України розмежовано повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. Так, відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України з 01.01.2013 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повноваження, передбачені ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, покладені на Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області затверджено наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308. Тобто, на даний час повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Чернігівської області належать Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області. Отже, чинне законодавство України чітко визначає орган, який розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності та обсяг його повноважень.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на землю має конституційну основу, адже ст.14 основного закону визначає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. При цьому, земельне законодавство передбачає (ст.ст. 118; 123; 124 Земельного кодексу України), що зацікавлена особа в заяві про надання земельної ділянки вказує орієнтовну площу цієї земельної ділянки, її цільове призначення та місцезнаходження. Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Отже, Земельний кодекс України чітко визначає орган та порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (державної власності) в оренду чи у власність.

Поряд з цим суд враховує, що в силу п.14 ч.1 ст.12 Закону України від 22.10.1993 № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них надаються пільги, в тому числі і першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Відповідно на виконання вказаного закону, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям вказано забезпечити:

розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції;

надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Як було вже встановлено, ОСОБА_1 05.05.2017 звернулась до Управління із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області.

За результатами розгляду її заяви, Управлінням було повідомлено та вказано що згідно даних Державного земельного кадастру та інформації, наданої Відділом у Бобровицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, земельний масив, в межах якого розміщена земельна ділянка, з приводу якої вона звернулась, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" передбачений для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України.

Так, суд зазначає, що інформація про резервування земель, для подальшого відведення їх у власність учасникам бойових дій міститься на веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Зокрема, на зазначеній сторінці веб-сайту наявна Довідка по Чернігівській області стосовно земельних ділянок, які можуть бути передані учасникам антитерористичної операції. Відповідно до витягу із сторінки веб-сайту на території Браницької сільської ради Бобровицького району Чернігівської області зарезервовано землі, для подальшого відведення їх у власність учасникам бойових дій (долучено до матеріалів справи).

Таким чином, за врахування покладеного на Управління розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р обов'язку, останнє не мало правових підстав щодо надання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки земельний масив, в межах якого розміщена бажана земельна ділянка, передбачений для передачі у власність виключно громадянам-учасникам АТО та членам сімей загиблих на сході України, яким законодавством надано пільги.

З огляду на вищенаведене, оскільки в силу прямої дії ст.19 Конституції України, яка встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд визнає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області діяло виключно в межах чинного законодавства і не вчиняло жодних порушень інтересів позивача.

Таким чином, з урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів в їх сукупності, згідно ч.1 ст.71 та ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк