Постанова № 68503209, 22.08.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа №816/1186/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_3 Амірасланов Телман (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (надалі також відповідач, УДМС) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.07.2017 №2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірним рішенням скорочено строк тимчасового перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України у зв'язку з відсутністю установлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" обставин. Крім того, позивача зобовязано виїхати за межі України до 12.07.2017. Зауважив, що спірне рішення вважає передчасним, оскільки на момент його ухвалення у провадженні суду перебувала справа про оскарження позивачем рішення управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 07.04.2017 №2 про відмову у наданні громадянину ОСОБА_3 Амірасланову Телману дозволу на імміграцію в Україну. А оскільки судове рішення у зазначеній справі не набрало законної сили, просив скасувати оскаржене рішення як протиправне.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Стверджував про відсутність у позивача законних підстав для перебування на території України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивач - громадянин ОСОБА_3 Амірасланов Телман, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Лагодехі, перебуває на території України по паспортному документу 15ВА64255, виданому Міністерством юстиції ОСОБА_3 31.05.2016, строк закінчення дії якого 31.05.2026 /а.с. 33-43/.

11.01.2017 позивач звернувся до Лохвицького РВ УДМС України в Полтавській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції у зв'язку з тим, що його батько - Амірасланов Фахрад, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України /а.с. 32-33/.

Рішенням від 07.04.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" /а.с. 45/. Дане рішення позивач оскаржив до Полтавського окружного адміністративного суду, ухвалою суду від 04.05.2017 провадження у справі за позовом Амірасланова Телмана до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відкрито.

На підставі заяви позивача від 10.05.2017 строк перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України продовжено до 08.08.2017 /а.с. 27, а.с. 9 - зворот/.

Разом з цим, 03.07.2017 відповідачем прийнято рішення №2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України та зобовязано позивача виїхати за межі України до 12.07.2017 /а.с. 25/. Дане рішення надіслано позивачу поштою та отримано останнім 14.07.2017 /а.с. 26/.

Не погодившись з таким рішенням субєкта владних повноважень, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

За змістом статті 1 Закону України "Про імміграцію" імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

В силу положень пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звертався до УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну поза встановленою квотою, оскільки його батько - Амірасланов Фахрад ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнятий до громадянства України 07.11.2015 /а.с. 32/.

Однак, рішенням УДМС від 07.04.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію" /а.с. 44, 45/.

Згідно з частиною тринадцятою статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - дванадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

А відповідно до частини першої статті 24 названого Закону, якщо в іноземця або особи без громадянства немає підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами четвертою - дванадцятою статті 4 цього Закону, або для тимчасового перебування на території України, строк їх перебування скорочується.

За приписами частини другої статті 24 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, або органами Служби безпеки України.

Порядок прийняття рішення та процедура скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначаються Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні представник відповідача стверджувала, що спірне рішення УДМС прийнято у відповідності до наведених вище вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150.

При цьому представник відповідача стверджувала, що в силу вимог наведених нормативно-правових актів оскарження іноземцем рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію не є підставою для зупинення розгляду органами ДМС питання про скорочення строку перебування такого іноземця на території України, оскільки не надає останньому права на законне перебування на території України.

За таких обставин, представник відповідача вважала, що спірне рішення є правомірним та обґрунтованим.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами представника відповідача з огляду на такі обставини.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, в силу положень частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Аналогічне положення також закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Окрім того, відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про імміграцію", якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Як встановлено судом вище, приймаючи спірне рішення відповідач виходив саме з того, що позивач втратив законні підстави для перебування на території України. Зокрема, як пояснила представник відповідача, строк перебування на території України до 08.08.2017 громадянину ОСОБА_3 Амірасланову Телману було продовжено у зв'язку із зверненням останнього до УДМС із заявою про надання дозволу на імміграцію. Однак, оскільки рішенням від 07.04.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію, а інші підстави для перебування позивача на території України у спірних відносинах відсутні, строк перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України підлягав скороченню.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до приписів частин другої - четвертої статті 13 Закону України "Про імміграцію" (з урахуванням наведених вище положень частини шостої вказаної статті) особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.

Системний аналіз положень пункту 25 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, статті 13 Закону України "Про імміграцію" у взаємозв'язку з приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є підставою для висновку, що оскарження іноземцем рішення органу ДМС про відмову у наданні дозволу на імміграцію зупиняє подальше провадження у справі про імміграцію стосовно такого іноземця до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

У даній справі судом встановлено, що позивач оскаржив рішення УДМС від 07.04.2017 про відмову у наданні дозволу на імміграцію до Полтавського окружного адміністративного суду. Судове рішення у справі №816/629/17 не набрало законної сили. Більш того, постанову про відмову у задоволенні позовних вимог громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана Полтавським окружним адміністративним судом прийнято 10.07.2017, тоді як спірне рішення датоване 03.07.2017.

Таким чином, суд зауважує, що на момент ухвалення відповідачем спірного рішення про скорочення строку перебування позивача на території України судовий спір про оскарження останнім рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію не був розглянутий по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 03.07.2017 №2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України прийняте передчасно, без належного врахування фактичних обставин справи.

Суд також звертає увагу на те, що спірним рішенням позивача зобовязано покинути територію України у строк до 12.07.2017.

А відтак, таке рішення безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача, оскільки фактично вимагає від останнього залишити територію України до завершення судового провадження у справі про оскарження рішення УДМС про відмову у наданні дозволу на імміграцію. Наведене, у свою чергу, позбавить позивача можливості реалізувати свої права на судовий захист.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана до управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 03.07.2017 №2 про скорочення строку тимчасового перебування громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана на території України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 37829297) на користь громадянина ОСОБА_3 Амірасланова Телмана витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29 серпня 2017 року.

Суддя(підпис)О.О. Кукоба