Постанова № 68502705, 04.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2017 р. Справа № 804/2191/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. при секретаріБурцевої Я.Е. за участю: представника позивача представника відповідача Вагабова В.В. Колупаєва О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004831201 від 01.03.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку ТОВ "Гермес Авто Транс" з питань своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних складених за жовтень, листопад, грудень 2015 року та лютий, березень, червень та серпень 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 223/12-01/37160203 від 10.02.2017 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийняте всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період 10.02.2017 року посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ "Гермес Авто Транс" з питань своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних складених за жовтень, листопад, грудень 2015 року та лютий, березень, червень та серпень 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 223/12-01/37160203 від 10.02.2017 року .

Згідно висновків акту перевірки, встановлено:

- порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Гермес Авто Транс";

- порушення пункту 201.10. статті 201 ПК України щодо граничних строків реєстрації по 77 податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 255662,98 грн., а саме:

- до 15 календарних днів - на загальну суму ПДВ 230762,64 грн.;

- від 16 до 30 календарних днів - на загальну суму ПДВ 24900,34 грн.

01.03.2017 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення: № 0004831201, згідно якого встановлено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 28056,34 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, як на підставу протиправності оскаржуваного рішення зазначив, що штрафні санкції за порушення норм чинного законодавства застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій. Таким чином, позивач посилався на положення ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, відповідно до яких, якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, на момент його вчинення, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Отже, на думку позивача, податковий орган здійснив розрахунок штрафних санкції керуючись нормами законодавства України, що діяли не на момент вчинення правопорушення, що є підставою для скасування рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.

Пунктами 201.1 і 201.4 ст.201 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу приписів норм п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі порушення цього терміну реєстрації податкових накладних до платника податків (продавець товарів/послуг, який склав відповідні податкові накладні) застосовуються штрафні санкції визначені цим Кодексом.

Так, згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПК України, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 ПКУ покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках/коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках/коригування, - у разі порушення терміну реєстрації 16 до 30 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 61 і більше календарних днів.

У випадку встановлення факту вчинення платником податку порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних контролюючий орган відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України (визначає підстави, порядок оформлення та вручення податкового повідомлення-рішення) та положень п. 2 розд. II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.01.2016 за № 124/28254), складає податкове повідомлення-рішення за формою «Н» - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПК України (додаток 13 до зазначеного Порядку).

Згідно з п.120-1.3 ст.120-1 ПК України (в редакції Закону України від 17.09.2015 № 702-VIII) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У редакції ПК України від 01.01.2016 п. 120-1.3 ст. 120-1 виключено згідно з Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».

Як вбачається з тексту позову, позивач визнає факт вчинення ним порушення вимог п. 201.10 ст. 201 в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних, та висновки акта камеральної перевірки по суті не оскаржує. Разом з тим, позивач вважає, що при вирішенні питання про притягнення ТОВ "Гермес Авто Транс" до відповідальності за порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України, відповідач мав відповідно до встановленого ст. 58 Конституції України принципу дії в часі законів застосовувати норми Кодексу чинні на час вчинення тих чи інших правопорушень. А саме норми п.120-1.3 ст. 120-1 ПК України, що були чинними до 1 січня 2016 року. Таким чином, враховуючи, що всупереч вимог п.120-1.3 ст. 120-1 ПК України порядок застосування штрафних санкцій , передбачених ст. 120-1 ПК України, Міністерством фінансів України розроблений не був, то у контролюючого органу не було підстав для застосування таких штрафних санкцій. Тобто, в даному випадку мало місце порушення відповідачем процедури притягнення до відповідальності.

З такою правовою позицією позивача суд не погоджується з наступних мотивів.

Відповідно до п. 35 підрозд. 2 розд.XIX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що Норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Суд встановив, що за змістом акта камеральної перевірки встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, виписаних за період жовтень, листопад і грудень 2015 року та лютий, березень, червень та серпень 2016 року, до яких застосовуються норми п.120-1.1 ст. 120-1 ПК України.

Щодо посилань позивача на те, що застосування штрафних санкцій, передбачених ст.120-1 ПК України, до 1 січня 2016 року мало б відбуватися із обов'язковим застосуванням пункту 120-1.3 цієї статті, та про хибність позиції контролюючого органу про можливість застосування ним положень ПК України в редакції 2016 року на правовідносини, що склались у 2015 році, суд зазначає наступне.

Пункт 120-1.3 ст. 120-1 ПК України (в редакції, яка діяла з 20.09.2015 по 31.12.2015) передбачав, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році (який набрав чинності з 01 січня 2016 року) були внесені зміни до статті 120-1 ПК України, якими пункт 120-1.3 було виключено.

Разом з тим, порушення термінів реєстрації податкових накладних та відповідальність за таке порушення у виді штрафу були закріплені в ПК України як до 01 січня 2016 року, так і після цієї дати.

Тобто, факт відсутності порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізує державну податкову та митну політику, про що зазначено в пункті 120-1.3 статті 120-1 ПК України (що був виключений з 01.01.2016) не звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Оскільки, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у березні 2017 року у межах визначених законодавством строків, суд вважає, що відповідач з 1 січня 2016 року має право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації податкових накладних, складених після 1 жовтня 2015 року, без урахування застережень, які були передбачені пунктом 120-1.3 ст. 120-1 ПК України.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем невірно визначено кількість прострочених днів реєстрації по податковим накладним: №№ 155, 156, 157, 159, 160, 161, 203, що стало причиною, помилкового розрахунку розміру штрафних санкцій в розмірі 20%, в той час, як фактична кількість прострочених днів складає менше 15 днів, в зв'язку з чим штрафні санкцій повинні розраховуватись в розмірі 10% від суми податку на додану вартість, то таке твердження "Гермес Авто Транс" не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується встановленими судом фактами.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що спірні податкові накладні зареєстровані з пропущенням граничного терміну, а саме податкова накладна:

- №155 від 01.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 09.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 23 дня;

- №156 від 04.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 09.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 20 днів;

- №157 від 06.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 09.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 18 днів;

- №159 від 04.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 09.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 20 днів;

- №160 від 04.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 09.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 20 днів;

- №161 від 07.11.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 10.12.2015, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 17 днів;

- №203 від 18.12.2015 року, зареєстрована в Єдиному реєстрі 18.01.2016, що становить затримку граничних термінів реєстрації на 16 днів.

Отже, контролюючим органом здійснено правомірний розрахунок штрафних санкцій, відповідно до положень статті 120-1 ПК України.

Щодо посилань позивача на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, відповідно до яких, якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, на момент його вчинення, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта - то суд зазначає, що у вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено «положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.».

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 липня 2017 року

Суддя О.В. Єфанова