Постанова № 68502550, 15.03.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 р. Справа № 804/3956/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001942204 від 22.12.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акта перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару та послуг у ПП Трансагро-Збут та ТОВ Енерготранс є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях на адміністративний позов посилався на зміст акта перевірки №442/04-83-22-03/35230781 від 28.10.2015 р., зокрема, вказав, що в ході проведення перевірки позивача не встановлено факт оприбуткування отриманих товарів, оскільки до перевірки не додано документи, що підтверджують факти приймання, передавання придбаних товарів та встановлення особи, яка отримала товар; не встановлено походження товару. Також вказує, що було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагентів позивача та встановлено, що останні не придбавали товарів, що реалізовували на адресу позивача, у них відсутня достатня кількість кваліфікованих працівників, обладнання, матеріальних ресурсів та транспортних засобів, що вказує на неможливість постачання товару. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Криворізькій північній обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що Криворізькою північною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «КорпусГруп Комтек» щодо дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами ПП «Трансагро-Збут», ТОВ «Енерготранс» за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року.

За результатами перевірки 28.10.2015 року складено акт №442/04-83-22-03/35230781, у висновку якого зазначено про встановлення порушень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у звязку з не підтвердженням фактів здійснення господарських операцій, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 171754,31 грн., в тому числі: по ТОВ «Трансагро-збуд» на суму 138434,22 грн., по ТОВ «Енерготранс» на суму 33320,09 грн.

На підставі вказаного акта 22.12.2015 р. контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001942204 про збільшення ТОВ «КорпусГруп Комтек» суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 171754 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 85877 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1486/10/04-36-10-01-09 від 10.03.2016 р. та рішенням Державної фіскальної служби України від 20.04.2016 року №8881/6/99-99-10-0161-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001942204 від 22.12.2015 р.

Правомірність винесеного Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом Vцього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «КорпусГруп Комтек» з контрагентами ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс».

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Трансагро-Збут» (постачальник) та ТОВ «КорпусГруп Комтек» (покупець) укладено договір постачання №17/Т-2013 від 01.11.2013р., на постачання продуктів харчування (товар). За умовами договору постачання здійснюється окремими партіями за заявками. Найменування, кількість, місце та строк постачання погоджуються та оформлюються у вигляді замовлень.

Додатковою угодою від 04.11.2013 р. до договору постачання №17/Т-2013 від 01.11.2013р. сторонами погоджено, що постачання товару здійснюється окремими партіями. Партію формує покупець згідно власних вимог. Погодженою партією товару вважається товар, який буде визначений у видатковій накладній.

В рамках укладеного договору у червні 2015 року ПП «Трансагро-Збут» було поставлено на адресу позивача товар (продукти харчування) на загальну суму 830605,32 грн., що підтверджено рахунками на оплату товару, видатковими накладними, податковими накладними, складеними ПП «Трансагро-збуд» за фактом постачання товару, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.14-188).

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 автомобілем Мерседес АЕ6337 ЕК за замовленням ТОВ «КорпусГруп Комтек», що підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Також між ПП «Трансагро-Збут» (постачальник) та ТОВ «Енерготранс» покупець) укладено договір постачання №30 від 03.06.2014р., на постачання продуктів харчування (товар). За умовами договору постачання здійснюється окремими партіями за заявками. Найменування, кількість, місце та строк постачання погоджуються та оформлюються у вигляді замовлень.

Додатковою угодою від 03.06.2015 р. до договору постачання №30 від 03.06.2014р. сторонами погоджено, що постачання товару здійснюється окремими партіями. Партію формує покупець згідно з власними вимогами. Погодженою партією товару вважається товар, який буде визначений у видатковій накладній.

В рамках укладеного договору у червні 2015 року ПП «Енерготранс» було поставлено на адресу позивача товар (продукти харчування) на загальну суму 199920,54 грн., що підтверджено рахунками на оплату товару, видатковими накладними, податковими накладними, складеними ПП «Енерготранс» за фактом постачання товару, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с.190-229).

Транспортування товару здійснювалось ФОП ОСОБА_1 автомобілем Мерседес АЕ6337 ЕК за замовленням ТОВ «КорпусГруп Комтек», що підтверджено товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. До пояснень надано товарні звіти, накладні на переміщення.

Представником позивача пояснено, що придбаний у ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» товар в подальшому був реалізований кінцевим покупцям, зокрема, на адресу Овочевого складу Арселор (тидячі табори, бази відпочинку, буфет).

Також до суду надано: ескпертний висновок №12 від 19.01.2015 р. на продукцію «мясо свинини в асортименті заморожене», виробник продукції ТОВ «Класік-Торг»; ескпертний висновок №21-22 від 24.01.2015 р. на продукцію «мясо яловичини в асортименті заморожене», виробник продукції ТОВ «Класік-Торг»; декларація про якість №121 від 30.01.2015 р., декларація про якість №120 від 30.01.2015 р.; декларація виробника №216 від 20.01.2015 р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 31.07.2014 р. №05.03.02-04/49591; посвідчення якості №2112 від 08.06.2015 р.; протокол випробувань №1853-Х від 05.06.2015 р., які були надані ТОВ «Трансагро-збуд» при постачанні товару позивачу.

Встановленими під час розгляду справи обставинами підтверджено отримання позивачем від контрагентів ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» товару та послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем було дотримано вимоги закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Натомість відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних спірних правочинів, зокрема того, що ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку.

Висновки суду засновані на результатах вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, внаслідок чого спростовується висновок акту перевірки в частині відсутності реального здійснення господарської операції.

В свою чергу, висновки перевірки щодо виявлених порушень по ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого порушення в частині завищення сум податкового кредиту, без будь-якого посилання на відсутність первинних документів або їх недоліки, та обґрунтовані наявною інформацією відносно ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс».

Щодо встановлених в ході перевірки даних про можливу відсутність трудових та матеріальних ресурсів, то суд не приймає до уваги вказані висновки відповідача, оскільки чинним законодавством чітко регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тій чи іншої діяльності.

Відповідачем не зазначено стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучати до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного об'єкту, структури.

Крім того, порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента чи третьої особи тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру такого доходу, у звязку з чим висновки контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за господарськими відносинами з контрагентами ПП «Трансагро-Збут» та ТОВ «Енерготранс» є безпідставними.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 171754,31 грн.

Враховуючи вище зазначене, винесене на підставі хибних висновків акта перевірки оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0001942204 від 22.12.2015 року є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» до Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001942204 від 22.12.2015 року про збільшення ТОВ «КорпусГруп Комтек» суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 171754 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 85877 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КорпусГруп Комтек» сплачений судовий збір у розмірі 3864,46 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2