Постанова № 68499368, 23.08.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2017 Провадження №2-а/425/104/17

Справа №425/1823/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Вада Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з зазначеним адміністративним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він з

01.08.2014 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Рубіжному Луганської області, а з 10.08.2016 року має статус внутрішньо тимчасово переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1, однак відповідач з 01.02.2015 року припинив виплату пенсії позивачу на підставі акта обстеження матеріально - побутових умов сімї від 12.12.2016 року та витягу з рішення засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.01.2017 року

№ 1.

На підставі вище викладеного, просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01 лютого 2015 року протиправною та зобовязати відповідача з 01 лютого 2015 року відновити нарахування та виплату йому пенсії за віком.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а також надала суду заяву про поновлення строку звернення до суду, мотивуючи її тим, що буд-які повідомлення ОСОБА_1 від відповідача про підстави призупинення йому виплат пенсії не надходило. Лише після її запиту позивача було повідомлено, що виплата пенсії йому призупинена з 01.02.2015 року у звязку з актом обстеження матеріально побутових умов сімї від 12.12.2016 року та витягом з рішення засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.01.2017 року

№ 1.

Представник відповідача в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності та просить ухвалити рішення з урахуванням наданих заперечень, в яких зазначає, що 27.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, в якій просив взяти його на облік, до набуття чинності Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 509. Розпорядженням від 14.11.2014 року № 1774 ОСОБА_1 призначено пенсію в розмірі 1142,65 грн. з 01.08.2014 року довічно. Відповідно до постанови КМУ від 12.12.2014 року № 715 виплати пенсій, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01.02.2015 року довідки, виданої згідно з Порядком

№ 509, однак позивач не надав відповідачу до 01.02.2015 року довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу, у звязку з чим йому було призупинено виплату пенсії. Також представник відповідача зазначає, що так як пенсія для позивача є єдиним джерелом існування, то вже в лютому 2015 року останній знав про факт невиплати пенсії, однак лише 11.08.2016 року надав до РОУПФУ Луганської області довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу. Пунктами 4 і 5 та пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекцїї, Держаутдитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. З урахуванням зазначеного, 11.01.2017 року комісією з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті пенсії у зв'язку з відсутністю за місцем фактичного проживання. (а.с.33-35).

Представник третьої особи у судове засідання не зявилася, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надала через канцелярію суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в адміністративній справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії посвідчення від 10.10.2012 року

№ НОМЕР_1, ОСОБА_1 призначено пенсію за віком довічно (а.с.9).

Згідно копії паспорту, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:

Луганська область, Слав?яносербський район, с. Лотикове, вул. Орджонікідзе, буд. 22 (а.с.7-8).

На підставі заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від

27.10.2014 року, останньому згідно розрахунку стажу та розпорядженню від

14.11.2014 року № 1774 здійснено розрахунок пенсії (а.с.36-37).

На підставі заяви № 13601 від 10.08.2016 року ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради видано довідку № 917013601 про взяття його на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради за адресою: АДРЕСА_2. Ця довідка була видана позивачу 10.08.2016 року, дата закінчення дії довідки не вказана (а.с. 9, 23-25, 39).

11.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.02.2015 року через відділення АТ «Ощадний банк України» (а.с. 38).

На підставі акту обстеження матеріально побутових умов сімї від 12.12.2016 року комісією з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 11.01.2017 року було прийнято рішення № 1 про відмову у виплаті пенсії ОСОБА_1, а рішенням Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради від 13.02.2017 року за № 9/857 було скасовано дію довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 № 917013601 від 10.08.2016 року

(а.с. 26, 40-41.)

Судом з достовірністю встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та з 01.08.2014 року перебуває на обліку у відповідача.

Спірним питанням цієї справи є правомірність бездіяльності

Рубіжанського ОУ ПФУ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з

01.02.2015 року.

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення йому виплати пенсії чи відмову в поновленні виплати пенсії віповідачем до справи не надано.

Про призупиненн виплати пенсії позивачу стало відомо із відповіді на запит представника позивача РОУПФУ Луганської області № 3064/03.1 від 19.06.2017 року (а.с.10-11), а з позовом до суду позивач звернувся 21.07.2017 року.

Згідно частини 2ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 2ст. 99 КАС України.

Відповідност. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Постановою КМУ № 715 від 12.12.2014 року абзац другий пункт 1 Постанови змінено та зазначено, що зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цієюпостановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01 лютого 2015 року такої довідки.

Згідно п.5 Порядку № 365 для призначення (вiдновлення) соцiальних виплат внутрiшньо перемiщена особа, а у визначених законодавством випадках її законний представник подає вiдповiдну заяву до органу, що здiйснює соцiальнi виплати на територiї, де зазначена особа перебуває на облiку за мiсцем її фактичного проживання/перебування, незалежно вiд факту реєстрацiї мiсця проживання/перебування.

До заяви додається копiя довiдки про взяття на облiк внутрiшньо перемiщеної особи та предявляється оригiнал такої довiдки.

Таким чином із наведеного вище вбачається, що відповідач з 01.02.2015 року припинив виплату пенсії ОСОБА_1 на законних підставах через відсутність довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу, однак 10.08.2016 року позивача зазначену вище довідку отримав за № 914013601, строк її дії не обмежний, яку він 11.08.2016 року разом із заявою про поновлення пенсії надав відповідачу. Тобто з 10.08.2016 року відповідач зобовязаний був поновити позивачу виплату пенсії.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.

Відповідност. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Згідно з рішенням щодо зняття з обліку ВПО, наданим Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради ОСОБА_1 скасовано дію довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.26) та на підставі цього відповідачем не поновлено виплату пенсії.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 24 ОСОБА_2 Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідност. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідност. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Устатті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, встатті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів - територіального органу ПФУ або суду та лише з підстав, визначених у цій статті.

Таким чином, суд вважає, що підстави встановленіст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для відмови у поновленні пенсії позивачу з 10.08.2016 року були відсутні.

Також, на думку суду скасування дії довідки позивача згідно ізст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»також не є підставою для припинення виплати пенсії позивачу, оскількистаття 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не містить такої підстави для припинення.

Крім того, згідно зістаттею 49 ОСОБА_2 України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму,встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюєтьсяЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується наОСОБА_2 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цьогоЗакону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже,Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Згідно ізЗаконом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_3 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Є загальновідомим факт, що антитерористична операція в Україні не завершилась на теперішній час.

Відповідно до ч. 2ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з п. 2ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07.11.2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження ( тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року, визнаний незаконним та чинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595.

Зокрема, в мотивувальній частини ухвали Вищого спеціалізованого суду у справі № К/800/19498, К/800/19418, зазначено: «Системний аналіз вказаних нормОСОБА_2 УкраїнитаЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірка законності постанови № 595 в частині затвердження пункту 2 Тимчасового порядку, дає підстави для висновку про те, що, зупиняючи видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Кабінет Міністрів України порушив їхні приписи як щодо наявності повноважень на прийняття такого рішення, так і щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, рівності громадян перед законом, виплати пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно достатті 8 ОСОБА_2 України,ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіОСОБА_2 Україниі повинні відповідати їй. ОСОБА_2 Україниє нормами прямої дії.

Згідно з ч. 2ст. 19 ОСОБА_2 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_2та законами України.

Відповідно до ч. 3ст. 22 ОСОБА_2 України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 ОСОБА_2 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно дост. 64 ОСОБА_2 України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихОСОБА_2 України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,25,27-29,40,47,51,52,55- 63 ОСОБА_2 України.

Пунктом 19Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей8та22 ОСОБА_2 Українине підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_2 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватисяОСОБА_2 Українияк актом прямої дії.

Відповідно дост. 1 ОСОБА_2 України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 ОСОБА_2 України).

За приписамист. 8 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіОСОБА_2 Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п. 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції,якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08.07.2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС Україниє обов'язковою для всіх судів України.

Описане свідчить про те, що пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належної позивачам відповідної пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки, перешкоджає цьому.

Крім того, суд зазначає, що право вносити закони, вносити до них зміни належить виключно ОСОБА_3 України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіОСОБА_2 Україниі повинні відповідати їй.

Верховна ОСОБА_3 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

З огляду на це, ті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, а саме «Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання» від 08.06.2016 року № 365 та «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення анти терористичної операції» № 637 від 05.11.2014 року , не є законом, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Право на обмеження конституційних прав громадян, вказаними нормами законів Кабінету Міністрів Верховною ОСОБА_3 України не надано.

В обґрунтування свого рішення про призупинення пенсійних виплат ОСОБА_1 з 01.02.2015 року відповідач посилається на відсутність у позивача статусу тимчасово переміщеної особи згідно п.5 Порядку № 365., а відмову у поновленні виплати пенсії з 10.08.2016 року, відповідач обгрунтовує скасуванням дії довідки про взяття на облік як особи, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, тобто дане рішення було прийнято через відсутність позивача за фактичним місцем мешкання.

Таким чином, судом встановлено, що відмову у поновленні пенсії позивачу з

10 серпня 2016 року було пов'язано саме з перевіркою інформації щодо його фактичного місця мешкання.

21 травня 2015року постановою Верховної ОСОБА_3 України № 462-VIIIсхвалена Заява Верховної ОСОБА_3 України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями5,6,8та13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Отже, на теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями1,14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихОСОБА_2, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як зазначено врішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого реченнястатті 51 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

У 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

З огляду на таке, та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», суд приходить до висновку, що не поновлення з 10.08.2016 року відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком є безпідставним, а тому бездіяльність Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком слід вважати не законними. Позивач в позовній заяві зазначає, а відповідач не за перечує, що остання виплата пенсії йому була проведена за січень 2015 року, однак позивач також зазначає, що довідку про взяття на облік ВПО отримав лише 10.08.2016 року у зв'язку з чим поновлення виплат необхідно провести з 10 серпня 2016 року.

Керуючись ст. ст.6-12, 69-71, 128, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 10 серпня 2016 року пенсії за віком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: Луганська область, Словяносербський район, с. Лотикове, вул. Орджонікідзе, 22; ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити з 10 серпня 2016 року нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: Луганська область, Словяносербський район, с. Лотикове, вул. Орджонікідзе, 22; ідентифікаційний код НОМЕР_1).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно п. 1 ч. 1ст. 256 КАС Українипостанова суду виконується негайно у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Є.О. Романовський