Постанова № 6849755, 05.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.09Справа №2а-6708/09/4/0170 о 12:43 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Кравченко О.І., за участі представників сторін:

від позивача - Котлова С.В., Смірнова С.Д.;

від відповідача - Клешнин В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Петрівського виробничого управління по житлово-комунальному господарству

до Красногвардійської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про скасування податкового повідомлення-рішеня

Суть спору: Петрівське виробниче управління по житлово-комунальному господарству (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим (далі – відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0001821701/0. Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, надавши письмову заяву (а.с. 31-33), просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 року №0000291701/3 повністю. Позов мотивовано помилковістю визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) у зв'язку із покладенням на позивача функцій податкового агенту при купівлі транспортного засобу.

Ухвалами суду від 26.05.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 27, 28), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами планової виїзної перевірки встановлено, що позивачем в березні 2008 року здійснена виплата грошей у розмірі 60000,00 грн. Льовочкіну Ігорю Семеновичу (який є фізичною особою – підприємцем, що користується спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності), в порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі – Закон №889) позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 9000,00 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи владні управлінські функції і спірних відносинах є суб’єктом владних повноважень, спір що виник належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач є юридичною особою, державну реєстрацію проведено Красногвардійською районною державною адміністрацією 26.06.1998 року, ідентифікаційний код юридичної особи 05520425 (а.с. 18), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Красногвардійському районі АР Крим як платник податків, зборів (обов’язкових платежів).

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року, складено акт від 13.11.2008 року №1745/23-1/05520425, за висновками якого встановлено порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12, пп. «а» 19.2 ст. 19 Закону №889 в частині неутримання ті неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 9375,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0001821701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 28125,00 грн., з яких за основним платежем 9375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 – 18750,00 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. Рішенням Державної податкової адміністрації в АР Крим в 23.02.2009 року №485/10/23-023 податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 року №0001821701/0 скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 375,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 750,00 грн. За наслідками подальшого адміністративного оскарження, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 року №0000291701/3 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27000,00 грн., з яких 9000,00 грн. за основним платежем і 18000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

В основу висновку про порушення позивачем цієї норми покладено наступні обставини, встановлені під час перевірки.

В ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що позивачем здійснена виплата грошових коштів у розмірі 60000,00 грн. Льовочкіну Ігореві Семеновичу згідно договору купівлі-продажу екскаватора колісного від 20.03.2008 року.

Таким чином посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що позивач при виплаті доходу на користь Льовочкіна І.С. мав статус податкового агенту і повинен був утримати суму податку з доходів фізичних осіб з суми 60000,00 грн.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 2.1 ст. 2 цього Закону встановлено, що платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №889 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 цього Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна встановлений ст. 12 Закону №889.

Пунктом 12.1 цієї статті передбачено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Судом досліджено документи, надані сторонами, в тому числі матеріали, що підтверджують укладання і виконання цивільно-правового зобов’язання купівлі-продажу між позивачем і фізичною особою – підприємцем Льовочкіним І.С., інші матеріали справи (а.с. 11-14) і встановлено, що Льовочкін І.С. є фізичною особою – підприємцем, ідентифікаційний номер 2437311693, державну реєстрацію проведено 24.01.2003 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, в 2008 році користувався спрощеною системою оподаткування, обліку і звітності відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (далі – Указ № 727).

20 березня 2008 року між позивачем і фізичною особою – підприємцем Льовочкіним І.С. укладено договір купівлі-продажу екскаватора ЕО 2621 В ЮМЗ 6 АКЛ.

Договір підписано Льовочкіним І.С. як суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою (ЧП «Левочкин И.С.»), з чого суд робить висновок, що зазначену господарську операцію (купівлі-продажу рухомого майна) зазначена особа провадила в межах своєї підприємницької діяльності, позивач був обізнаний про наявність у цієї особи правового статусу фізичної особи – підприємця і здійснення нею діяльності за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу №727 (про що вказано в тексті договору).

Відповідно до ст. 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно із пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

При цьому термін «самозайнята особа» вживається у цьому Законі в такому значенні: платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (п. 1.19 ст. 1 Закону №889).

Відповідно до ст. 2 Указу №727 доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Згідно із ст. 6 цього Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Слід також зауважити, що нормами Указу №727 не передбачено обов’язку суб’єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Про наявність такого обмеження можна зробити висновок лише зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 р. N 476 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. N 555), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 1999 р. за N 709/4002.

Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого.

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені самим Указом №727 і Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.

У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу. Ці умови не обмежують суб’єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб’єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких обставин, режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб’єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного рядка в заяві суб’єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Враховуючи наведене, норми Указу №727 поширюються на всі доходи суб’єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

Зазначену правову позицію викладено також в листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року №1275/10/13-09.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виплачений позивачем на користь третьої особи дохід у розмірі 60000,00 грн. на виконання договору купівлі-продажу рухомого майна, не входить до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відповідно до пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону №889 і абз. 4 ч. 1 ст. 6 Указу №727, що звільняє позивача від обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок третьої особи. Тому визначення у спірному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб слід визнати таким, що зроблено із порушенням положень Закону №889.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Враховуючи, що судом встановлено помилковість висновків податкового органу щодо обов’язку позивача виконувати функції податкового агенту (нараховувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9000,00 грн.), для застосування штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 також не існує законодавчих підстав.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

В судовому засіданні 05.11.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.11.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АР Крим від 13.05.2009 року №0000291701/3 про визначення Петрівському виробничому управлінню по житлово-комунальному господарству (ідентифікаційний код юридичної особи 05520425) суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27000,00 грн., з яких 9000,00 грн. за основним платежем і 18000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Петрівського виробничого управління по житлово-комунальному господарству 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.