Рішення № 68497384, 28.08.2017, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/699/17

Провадження № 2/181/234/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. с.м.т. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Гончаренка О. О. ,

з участю секретаря судових засідань Яківець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2017 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_2 з позовом до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в 1995 році було реорганізовано радгосп імені Петровське Межівського району Дніпропетровської області в

КСП ім. Петровського. Позивач разом з іншими пенсіонерами та працівниками вступила в члени КСП ім. Петровського Межівського району Дніпропетровської області, однак, на відміну від інших, їй не видали сертифікат на право на земельну частку (пай). Як пояснював директор КСП ім. Петровського Межівського району Дніпропетровської області, причиною не виготовлення сертифікату є те, що вона не прийнята до членів радгоспу ім. Петровського Межівського району Дніпропетровської області, тому нікуди звернень більше не було. 24 липня 2017 року позивачу стало відомо про те, що вона є у списку членів КСП ім.Петровського, а ненадання правдивих відомостей про членство ОСОБА_2 в даному господарстві являється причиною пропуску строку для відновлення порушеного права.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ОСОБА_2 має право на земельну частку пай, оскільки вона добровільно вступила у члени КСП ім. Петровського Межівського району Дніпропетровської області, включена у список членів даного господарства, членство підтверджується списком, який доданий до Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 12 листопада 1998 року.

Позивач просить суд поновити строк звернення до суду, та визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 10,78га у землі бувшого КСП ім. Петровського, яка розташована та території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також зазначив, що по справі надано достатньо доказів для задоволення вимог. На задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Москаленко І.Л. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, а також заперечення, в якому посилається на те, що пропущено трирічний строк позовної давності, не доведено поважності пропуску цього строку. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, оцінивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази та надавши їм відповідну оцінку, приходить до наступних висновків.

Державним актом на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 підтверджується, що 12 листопада 1998 року його видано КСП ім. Петровського Межівського району з передачею 16230,1 гектарів землі у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення Межівської районної ради народних депутатів від 27 червня 1997 року №172-XIX/XXII, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №16.

Додатком №1 до Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2 підтверджується,, що до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства внесено, серед інших, ОСОБА_2 під №771.

Згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_3, виданого Зорянською сільською радою 27 грудня 2004 року, ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна ТОВ «АФ ім.Петровського» с.Зоряне відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 22 січня 2000 року.

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Межівському районі Дніпропетровської області №332 від 19 серпня 2017 року, в списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого 12 листопада 1998 року КСП ім. Петровського Межівського району. Дніпропетровської області ОСОБА_2 значиться під №771. В книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП ім.Петровського Межівського району Дніпропетровської області прізвище позивача не значиться. Середній розмір паю на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області складає 10,78 ум.кад.га.

Архівною довідкою Межівської РДА №Г-13 від 22 січня 2017 року підтверджується, що КСП ім. Петровського реорганізовано в ТОВ «Веселка» 27 квітня 2000 року (протокол №3 загальних зборів членів КСП ім. Петровського від 27 квітня 2000 року). Протокол загальних зборів радгоспу ім. Петровського та КСП ім. Петровського за 1995-2000 роки на державне зберігання до архівного відділу Межівської РДА не надходили.

Довідкою, виданою виконкомом Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №102 від 15 серпня 2017 року, підтверджується, що

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає АДРЕСА_1.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України).

Спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішуються питання, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність.

Згідно п.2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Абзацом 2 частини 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст.ст.1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Що стосується заперечень відповідача, слід зауважити, що йому було відомо про список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, який виданий ще 12 листопада 1998 року та про те, що ОСОБА_2 було внесено до нього. Втім, протягом тривалого часу, в передбачений законом спосіб, останню не було виключено із зазначеного вище списку.

Таким чином, ОСОБА_2 не була позбавлена речового права на земельну частку (пай), та ніким це право не оспорювалося.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що заперечення відповідача є такими, що не узгоджуються з приписами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме статтею 1 Першого протоколу, за змістом якої майном є також і речове право на земельну частку (пай).

Як вбачаєься з матеріалів справи, ОСОБА_2 включено до списків - членів КСП, що додається до державного акта, підтверджено, що вона була членом, цей факт спростовано не було зі сторони відповідача.

У справах Євросуду зазначено:

«Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії», заява №44277/98, від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна;

«Рисовський проти України», заява №29979/04, від 20 жовтня 2011 року - ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 38).

По-перше, видається, що ця процедура дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Суд зазначає, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежено жодними часовими рамками, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу».

З огляду на вищевикладене з урахуванням того, що в період розпаювання

КСП ім.Петровського (12 листопада 1998 року), факт перебування позивача в членах КСП доведено, суд вважає наявність права у ОСОБА_2 на земельну частку (пай), яке набула згідно Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським ідприємствам і організаціям», а тому є всі підстави задовольнити вимоги позивача.

Стосовно застосування строку позовної давності, поновлення якого просила позивач та про що заявляв відповідач, слід зазначити, що цей строк, згідно законодавства, починає перебіг, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушене право. Позивач, вважаючи себе членом КСП «ім.Петровського», не намагався реалізувати своє майнове право в речове протягом всього часу з моменту розпаювання, дізнався про внесення до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, лише 24 липня 2017 року, тому вважати його пропущеним не можна, і, таким чином, в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 212-215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду та визнання права на земельну частку (пай) задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 10,78га у землі бувшого КСП ім. Петровського, що розташована та території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, який встановлений для члена колективного сільськогосподарського підприємства «ім.Петровського» с Зоряне, Межівського району, Дніпропетровської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Межівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. О. Гончаренко