Рішення № 68496547, 17.08.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/846/17

Провадження №2/173/557/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2017 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради про визнана права на земельну ділянку (пай)та встановлення факту родинних відносин,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом до відповідача Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну ділянку (пай) та встановлення факту родинних відносин, згідно уточнених позовних вимог просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 визнавши їх матір'ю та дочкою. Визнати за ним в порядку спадкування за законом право на земельну ділянку (пай), площею 4.48 га, вартістю 13504 грн., на землі колишнього КСП «Заріччя», розташованої на території зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка залишилась після смерті ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_5 померла його бабуся ОСОБА_3, яка постійно проживала в АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла його мати ОСОБА_6, яка постійно проживала в АДРЕСА_1.

Він є спадкоємцем після смерті бабусі та після смерті матері. Проживав разом з ними в с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцями.

У 2013 році він переїхав з сім'єю жити до с. Заріччя Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

За рік до смерті матері йому стало відомо, що її мати та його бабуся -ОСОБА_3, мала право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Заріччя».

Його мати стала збирати документи, які потрібні для отримання земельної ділянки (паю) після смерті матері, але ІНФОРМАЦІЯ_6 сама померла.

Його бабуся ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1935 року працювала в артілі ім. Калініна, яка згодом була об'єднана з іншими артілями і в 1959 році стала колгоспом ім. Калініна. Який згодом був реорганізований в КСП «Заріччя»

Його бабуся працювала в колгоспі по 1952 рік, а потім вийшла на пенсію.

У 1995 році розпочалось розпаювання земель КПС «Заріччя». На підставі рішення Зарічанської сільської ради від 27.02.1995 року був виданий державний акт про право колективної власності на землю КСП «Заріччя». На 1995 рік його бабуся ОСОБА_3 була внесена у списки пайовиків КСП «Заріччя», які мають право на земельну частку (пай).

Але в списки, затверджені рішенням загальних зборів членів КПС «Заріччя» від 30.01.1997 року ОСОБА_3. вже не була включена в зв'язку зі смертю.

З метою ототримання земельної діляки (паю) в порядку спадкування, він звернувся із заявою до приватного нотаріуса, але постановою від 07.07.2017 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, в зв'язку з відсутністю правоустановлюючого документу, а також з неможливістю встановити факту родинних відносин між ОСОБА_3, та ОСОБА_6, так як в графі мати ОСОБА_6. зазначена ОСОБА_6 , що й стало підставою звернення до суду

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи .

Відповідач представник Зарічанської сіслької ради Верхньодніпровського районуу Дніпрпоетровської області в судове заксідання не з'явилась, подавши заяву про слухання справи у його відсутність. Проти задоовлення позоних вимог будь-яких заперечень не надав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла бабуся позивача ОСОБА_3, яка постійно проживала в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла мати позивача - ОСОБА_6, яка постійно проживала в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Позивач є спадкоємцем після смерті бабусі та після смерті матері. Проживав разом з ними в с. Бородаївські Хутори Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцями.

У 2013 році позивач переїхав проживати з сім'єю до с. Заріччя Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

За рік до смерті матері позивача стало відомо, що її мати, а його бабуся ОСОБА_3, мала право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Заріччя».

Мати позивача стала збирати документи, які потрібні для отримання земельної ділянки після смерті своєї матері, але ІНФОРМАЦІЯ_6 сама померла.

Його бабуся ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1935 року працювала в артілі ім. Калілна, яка згодом була об'єднана з іншими артілями і в 1959 році стала колгоспом ім. Калініна. Який згодом був реорганізований в КСП «Заріччя»

За період роботи в колгоспі ОСОБА_3, була включена до списку до державного акту на право колективної власності на землю, який виданий КСП «Заріччя» та зареєстрований за НОМЕР_1 від 31.03.1995 року, що підтверджується повідомленням держгеокадастру у Верхньодніпровському районі.

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що бабуся позивача за життя мала право на отримання земельної ділянки (паю), так як працювала та була членом колгоспу, а на час розпаювання земель сільськогосподарського призначення даного господарства була пенсіонеркою із числа членів даного господарства. Також бабуся позивача була включена до списків осіб, що мають право на отримання земельної ділянки (паю). На час видачі КСП «Заріччя» Державного акту на право колективної власності на землю, тобто на 31.03.1995 року бабуся позивача була живою, але сертифікат на земельну ділянку не отримала, так як на час їх видачі вже померла.

Позивач реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки звернувся до приватного нотаріуса з метою отримання спадщини, що залишилась після смерті бабусі, а саме на земельну ділянку (пай). Проте, постановою приватного нотаріуса від 07.07.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, так як позивачем не наданий правоустановлюючий документ на земельну ділянку (пай). А також із-за відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, так як в свідоцтві про народження матері позивача в графі мати зазначено: «ОСОБА_6»

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Розглядаючи вимоги щодо встановлення факту родинних відносин між матір'ю позивача ОСОБА_6, та його бабусею ОСОБА_3, суд вважає, що заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Факт родинних відносин між померлими ОСОБА_6 та ОСОБА_3, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що з позивачем ОСОБА_1, вона познайомилась в 1980 році. В 1981 році позивач познайомив її зі своїми батьками. Матір ОСОБА_1 звали ОСОБА_6. Також з батьками позивача проживала його бабуся - ОСОБА_3, яка була матір'ю його матері. В побуті її називали « баба ОСОБА_6». можливо від цього і записане її ім'я «ОСОБА_6», також бабуся її чоловіка ОСОБА_3 розповідала їй , що вона все життя працювала в колгоспі «Калініна», раніше це була артіль.

Крім того, факт родинних відносин між ОСОБА_6, та ОСОБА_3 підтверджується і копією свідоцтва про народження, згідно якого і у ОСОБА_3 і у ОСОБА_6 є однакове прізвище. Запис імені та по батькові матері ОСОБА_6, «ОСОБА_6», на думку суду є технічною помилкою та неправильним вживанням імені померлої у побуті. А враховуючи той факт, дане свідоцтво перебувало у матері позивача, а згодом у самого позивача, суд вважає, що даний факт знайшов своє підтвердження. Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_6 одружилась 16.12.1956 року з ОСОБА_10, та після одруження мала прізвище ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України позивач є сином померлої ОСОБА_6 та онуком ОСОБА_3, і відповідно спадкоємцем першої черги

Суд зазначає, що до позивача, як спадкоємця після смерті матері переходить право на отримання земельної частки (паю), так як дане право належало померлій ОСОБА_6 на час смерті. Отримавши право на земельну частку (пай) в судовому порядку, позивач, відповідно зі ст.ст. 1,3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), від 05.06.2003 року має намір виділити її в натурі /на місцевості/ для ведення товарного сільгоспвиробництва.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Враховуючи позицію відповідача яким позовні вимоги визнаються в повному обсязі та згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, суд, за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що визнання позову відповідачем є безумовним і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено наявність права у бабусі та у матері позивача на земельну частку /пай/ без визначення меж цієї частки в натурі / на місцевості/ у землі, яка перебуває у колективній власності реформованого КСП «Заріччя». Дане право існувало у бабусі позивача на час її смерті та перейшло до матері позивача, а після її смерті переходить до позивача як до спадкоємця першої черги. В зв'язку з чим суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також суд вважає, що витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. та 320 грн., повинні бути покладені на позивача, так як суд не вбачає вини відповідача у виникненні даного спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2,3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі /на місцевості/ земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/ п.2, п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 ,,Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям,, , ст.118 ЗК України, ст. 16, 267 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60. 88, 212-215, ЦПК України , суд - .

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215, ЦПК України , суд - .

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради про визнана права на земельну ділянку (пай) та встановлення факту родинних відносин - задовольнити .

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 визнавши їх матір'ю та дочкою

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2, право на земельну частку (пай) площею 4.48 га., без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Зарічанської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_3, померлої, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно Державного Акту на право колективної власності на землю КСП Заріччя серії НОМЕР_1, виданого 31 березня 1995 року.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн., та 320 грн., покласти на позивача ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подавалась. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає чинності після розгляду справи судом апеляційної інстанції, якщо рішення не було скасоване не або змінене.

Суддя Петрюк Т.М.