Рішення № 68494003, 28.08.2017, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1223/17 Провадження № 2/314/728/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28.08.2017 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого суддіКапітонова Є.М.,

за участю секретарясудового засідання Якубовської Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства Оборони України про відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 240 000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач - командир взводу, начальник комплексу метеорологічної батареї дивізіону артилерійської розвідки, призваний за мобілізацією 22.08.2014 року (в/ч пп В0105, попередня назва - в/ч пп В1330 від 55-ї окремої артилерійської бригади (м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 1), виконуючи бойове завдання в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області з 18.11.2014 р. (наказ командира в/ч пп В1330 № 112 від 18.11.2014 р. підполковник ОСОБА_2В.) біля с. Очеретіно, 20 листопада 2014 року о 02 год. 30 хвилин, під час перевірки несення служби підлеглими, отримав вогнепальне поранення мяких тканин обох нижніх кінцівок, вогнепальний перелом кістки стегна лівої ноги та колінного суглоба правої ноги чергою із автомата АКС, уламковий вогнепальний перелом нижньої третини лівої стегнової кістки. 07 липня 2015 року згідно з випискою із акту огляду МСЕК Запорізької обласної медико-соціальної експертної комісії від 07.07.2015 року серії АВ № 0297398, була встановлена III група інвалідності, 60 % втрати працездатності, внаслідок захворювання, яке повязане з проходженням військової служби під час захисту Батьківщини, звільнений у запас за пунктом «б» (за станом здоровя) частини 8 статті 26 Закону України «Про Військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року (зі змінами).

Після проведення лікування стан його здоров'я не покращується, він вимушений тривалий час лікуватися, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв'язку з отриманим пораненням та подальшим погіршенням у зв'язку з цим стану здоров'я порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєві зв'язки, звички та бажання.

Відповідач посилається на те, що внаслідок отриманих захворювань йому завдано моральної шкоди.

Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Надав до суду клопотання про відкладення розгляду цивільної справи. За наданого обґрунтування, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду цивільної справи.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з'явився, тому відповідно до ч.1 ст. 224 та ст. 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи встановив наступні обставини:

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру.

За вимогами ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В силу ч.2 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності,

Дослідивши письмові докази цивільної справи надані сторонами, суд приходить до висновку про відсутність доказів протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України по відношенню до позивача, відсутності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача в її завданні.

Висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі №3-86гс14, на який посилається позивач в позовній заяві, не може бути врахований при розгляді даної справи, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізнялись від обставин даної справи та стосувались обов'язку держави в особі її уповноваженого органу державного управління - Міністерства оборони України відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому вину посадових осіб військової частини у вибухах поблизу с.Новобогданівка було встановлено вироком військового місцевого суду у кримінальній справі.

За зазначених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскілки позивачем не доведено протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України по відношенню до позивача, та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями відповідача в її завданні.

Керуючись ст.ст.10, 60-61, 88, 213-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення позивачем може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте Вільнянський районним судом Запорізької області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Судья: Євген Миколайович Капітонов

28.08.2017