Постанова № 68487977, 28.08.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 530/780/17

Номер провадження 2-а/530/69/17

28.08.2017року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Водолага А.В. при секретарі Стрілець Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщеннні Зіньківського районного суду в м.Зіньків справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Зіньківського районного суду Полтавської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Зіньківської районної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення шістнадцятої (позачергової) сесія сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 року «Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області», «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік», «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1».

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог і просив позов задовольнити повністю.

Зіньківської районна рада Полтавської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки представника в судове засідання не повідомила. Відповідач про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, надав до суду свої заперечення проти позову та посилаючись на доводи викладені ним у запереченні на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно частини 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд враховує, що це повторна неявка представника відповідача в судове засідання.

З урахуванням думки позивач з цього приводу суд приходить до висновку про можливість розглянути справу без присутності представника відповідача в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ст. 4 КАС України, правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно пункту 1 частини 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Із вищезазначеного слідує, що дана справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зіньківської районної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, підсудна Зіньківському районному суду як адміністративному суду.

Заслухавши обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав:

Нормою ст. 5 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно частини 1, 2 ст. 71 КАС України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом було встановлено, що 11 квітня 2017 року відбулась шістнадцята (позачергова) сесія сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області, на якій депутатами районної ради були прийняті оскаржувані у даній справі рішення, у тому числі:

-«Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області», яким Зіньківьска районна рада вирішила : Провести закрите пленарне засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради;

- «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік», яким Зіньківська районна рада вирішила :

1.Визнати роботу голови Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1 по виконанню програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік незадовільною.

2.Виконавчому апарату Зіньківської районної ради направити рішення Президенту України та голові Полтавської обласної державної адміністрації.

-«Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1», яким Зіньківська районна рада вирішила :

1.Висловити недовіру голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1.

2.Виконавчому апарату Зіньківської районної ради направити рішення Президенту України та голові Полтавської обласної державної адміністрації.

Непогоджуючись із вищезазначеними рішенням позивач звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із відповідним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати вищевказані рішення шістнадцятої (позачергова) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження голови Зіньківської районної ради Полтавської області від 06.04.2017 року №12 «Про скликання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради», було визначено скликати пленарне засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради сьомого кликання 11 квітня 2017 року о 10.00 годині в залі засідань Зіньківської міської ради (м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 67), на розгляд сесії винести питання:

1.Про внесення змін до районної комплексної програми соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2014-2020 роки.

2.Про внесення змін до програми економічного і соціального розвитку Зіньківського району на 2017 рік.

3.Про внесення змін до показників районного бюджету на 2017 рік.

4.Про структуру та чисельність відділу майна спільної власності територіальних громад Зіньківського району.

5.Звіт голови райдержадміністрації про виконання програми економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік.

За змістом витягу із протоколу №16 шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради сьомого скликання від 11 квітня 2017 року вбачається, що на розгляд шістнадцятої (позачергової) сесії було винесено 15 питань, в тому числі питання: за №1 «Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради», за №4 «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програми економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік», та за №5 «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1», прийняті рішення по яких є предметом спору у даній справі.

Відповідно ч.3, ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. ст. 19, 140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до п. 28-31. ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації; прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно ч. 1, 4, 5, 7, 10, 17 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР. сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Як передбачено ч. 1, 4, 6, 10, ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Рішенням другої сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 24 листопада 2015 року «Про регламент районної ради» було затверджено Регламент районної ради із змінами та доповненнями.

Згідно ст. 2 регламенту Зіньківської районної ради, порядок роботи ради, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності ради, депутатських фракцій встановлюються Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», Положеннями про постійні комісії ради, про президію ради, цим Регламентом, іншими нормативними актами.

Статтею 3 регламенту визначено, що регламент ради - це нормативно-правовий документ, який визначає порядок діяльності ради, порядок підготовки і проведення її пленарних засідань, діяльності постійних комісій, процедури окремих видів роботи ради, її органів, депутатів, посадових осіб, а також функції, які випливають з її повноважень

За змістом ст. 4 регламенту, рада проводить засідання в будинку районної державної адміністрації та районної ради (м.Зіньків, вул.Леніна,40).

Нормою ст. 22 регламенту передбачено, що розпорядження про скликання сесії доводиться до відома депутатів та оприлюднюється не пізніше, ніж за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках та у разі скликання позачергової сесії - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Згідно частини 1, ст. 33 регламенту, пленарне засідання проводиться, як правило, у залі засідань райдержадміністрації та районної ради.

За змістом ст. 64 регламенту, акти ради повинні відображати волю та інтереси територіальних громад, бути законними та обґрунтованими, нести в собі практичну життєву необхідність, прийматися колегіально і гласно. Рішеннями ради є рішення, прийняті з питань порядку денного, а також процедурні рішення, які заносяться до протоколів пленарних засідань. Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законами України та цим Регламентом.

З матеріалів справи вбачається, що в супереч положенням статей 4, 33 регламенту Зіньківської районної ради, пленарне засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради проводилось не у залі засідань райдержадміністрації та районної ради в будинку районної державної адміністрації та районної ради (м.Зіньків, вул.Леніна,40), а в залі засідань Зіньківської міської ради (м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 67).

Передбачене частиною 1, ст. 33 регламенту словосполучення (як правило) суд розцінює таким чином, що із загального правила щодо місця проведення пленарних засідань можуть бути виключення, однак випадки таких виключень регламентом районної ради не визначені, а отже вони можуть бути, в окремих випадках, встановлені колегіальним рішенням ради чи її органів.

Разом з тим, у даному випадку, місце проведення пленарного засідання було визначено односібно розпорядження голови Зіньківської районної ради Полтавської області від 06.04.2017 року №12 «Про скликання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради» і на засіданнях постійних комісій чи інших колегіальних органів ради не узгоджувалось.

Таким чином суд вбачає порушення статей 4, 33 регламенту Зіньківської районної ради, що в подальшому призвело до прийняття протиправного на переконання суду рішення про проведення закритого пленарного засідання, так-як зазначене рішення мотивовано лише тим, що в залі засідань Зіньківської міської ради (м.Зіньків, вул.Воздвиженська, 67) недостатня кількість місць для присутніх, що у свою чергу не є належною та достатньою підставою для проведення закритого пленарного засідання, так-як об'єктивно не було ніяких перешкод провести пленарне засідання в іншому залі на території міста Зіньків, які наявні наприклад у приміщеннях районного будинку культури чи Згальносвітніх шкіл №1 та №2, які мають достатньо місць для присутніх.

Однак з невідомих причин, головою районної ради одноосібно, без попереднього обговорення в колегіальних органах ради, було прийнято розпорядження проводити пленарне засідання сесії районної ради саме, у маленькому залі засідань Зіньківської міської ради, який має недостатньо місць для присутніх.

Інших об'єктивних передбачнених Законом підстав для проведення закритого пленарного засідання не було, а тому суд приходить до висновку, що рішення шістнадцятої (позачергової) сесії Зіньківської районної ради від 11 квітня 2017 року «Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради» є необгрунтованим протиправним, а отже підлагає скасуванню.

За змістом протоколу слідує, що питання за №1 «Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії районної ради» та за №5 «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1», були внесені до порядку денного в день проведення сесії, в чому вбачається порушення частини 10 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 22 регламенту регламенту Зіньківської районної ради.

Питання за №4 «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програми економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік» та питання за №5 «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1», які безпосередньо стосуються діяльності місцевих державних адміністрацій, попередньо не розглядались на засіданнях постійних комісій, в чому вбачається порушення вимог ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відносини місцевих державних адміністрацій з обласними та районними радами врегульовані Конституцією України, законами України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (далі - Закон № 586-XIV) та «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до частини 9, статті 118 Конституції України, обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

У відповідності до частини 3, статті 14 Закону № 586-XIV місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

За змістом частини 3, статті 34 Закону № 586-XIV та частини 1, статті 72 Закону № 280/97-ВР, місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного і культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними і підконтрольними у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними, обласними радами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Відповідно до пунктів 28, 29 частини 1, статті 43 Закону № 280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема: заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно частин 6-8, статті 34 Закону № 586-XIV, голови місцевих державних адміністрацій щорічно звітують перед відповідними радами з питань виконання бюджету, програм соціально-економічного та культурного розвитку територій і делегованих повноважень. Обласна та районна ради можуть висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого, з урахуванням пропозицій органу виконавчої влади вищого рівня, Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові обласної чи районної державної адміністрації висловили дві третини від складу відповідної ради, Президент України приймає відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації (Аналогічна позиція викладена у частині 3, статті 72 Закону № 280/97-ВР).

Пунктом 8 частини 1, статті 9 Закону № 586-XIV, повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради.

Відповідно до пункту 3, частини 2, статті 9 Закону № 586-XIV, повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.

Як вбачається із наданого відповідачем витягу із протоколу №16 шістнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 року, у даному випадку в обговоренні питання «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік» не обговорювалось питаннь пов'язаних із виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік і виступаючими не піднімалось питань, які б стосувались звіту голови райдержадміністрації про виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік та безпосередньо самого виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району і здійснення делегованих районною радою повноважень за 2016 рік, а по питанню «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1» обговорення взагалі не проводилось.

Таким чином, питання висловлення недовіри голові районної державної адмінстрації пов'язане з припиненням його публічної служби на цій посаді.

Зважаючи на те, що наслідком висловлення недовіри голові районної державної адміністрації є припинення його публічної служби на цій посаді, рішення ради з цього питання повинно бути ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спосіб ухвалення рішень органами та посадовими особами місцевого самоврядування визначений Законом «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, у ст. 43 цього Закону наведено перелік питань, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях. До таких питань віднесено заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, прийняття рішення про недовіру їм та внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної державної адміністрації. Статтею 59 встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Ухвалення рішення, наслідком якого є припинення публічної служби, без проведення обговорення цього питання на пленарному засіданні ради могло вплинути на його правильність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 3 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської обласної ради про визнання протиправним і скасування рішення другої сесії Харківської обласної ради п'ятого скликання від 3 червня 2006 р. № 11-V «Про звіт голови обласної державної адміністрації про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку Харківської області, обласного бюджету і здійснення обласною державною адміністрацією делегованих їй обласною радою повноважень за період 2005 р. - I квартал 2006 р.» з рішенням про висловлення недовіри голові Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_2

У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009, (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано , що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, була ратифікована Законом України N 475/97-ВР, від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно із п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року, тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V).

Наведені відповідачем доводи в обгрунтування своїх заперечень та додані на їх обгрунтування докази не спростовують доводів позовної заяви.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову, так як оспорювані рішення Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 р. були прийняті із порушенням процедури прийняття рішень, жодні негативні результати діяльності голови Зіньківської районної державної адміністрації належними доказами не доведені та навіть за їх наявності не були підставою для прийняття оспорюваних ним рішень, чим було суттєво порушено вимоги Закону.

Відповідно ч. 1 та п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, - При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідач не довів у суді правомірності прийнятих ним оспорюваних рішеннь, за таких обставин суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Зіньківської районної ради Полтавської області - задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 року - «Про проведення закритого пленарного засідання шістнадцятої (позачергової) сесії сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області».

Визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої (позачергової) сесія сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 року - «Звіт голови райдержадміністрації про виконання програм економічного і соціального розвитку Зіньківського району та здійсненню делегованих районною радою повноважень за 2016 рік».

Визнати протиправним та скасувати рішення шістнадцятої (позачергової) сесія сьомого скликання Зіньківської районної ради Полтавської області від 11 квітня 2017 року - «Про висловлення недовіри голові Зіньківської районної державної адміністрації ОСОБА_1».

Стягнути з Зіньківської районної ради Полтавської області на користь судової адміністрації України судовий збір в розмірі 640 /шістсот сорок/ гривень.

На постанову може бути подано апеляцію до Харківського адміністративного апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови виготовленої повному обсязі.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.08.2017 року.

СуддяА. В. Водолага