Рішення № 68487639, 23.08.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6705/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/3663/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 23.08.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

23 серпня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Коцюрби О.П., Мельника Я.С.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Приватної проектно-пошукової виробничої фірми «М-ЕКО» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватної проектно-пошукової виробничої фірми «М-ЕКО» про визнання права власності на 1\2 частину грошових коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та зобовязання повернути грошові кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що з 07 березня 2014 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року. Перебуваючи в шлюбі, сторони вирішили придбати квартиру у новобудові для проживання сімї, з цією метою 06 жовтня 2015 року зі згоди позивача ОСОБА_2 уклала попередній договір з Приватною Проектно-Пошуково-Виробничою Фірмою «М-ЕКО» щодо придбання двокімнатної квартири №88 загальною площею 78,39 кв.м. по вулиці Симона Петлюри, 20 у місті Бровари Київської області. За умовами вказаного договору Покупець сплачує на користь Продавця гарантійний платіж в загальній сумі 1148989,91 грн. в тому числі ПДВ 20% - 191498,32 за графіком згідно п.5.1 Договору, а після завершення будівництва і введення в експлуатацію житлового комплексу набуває право власності на квартиру шляхом укладення основного договору. З 06.10.2015 року по серпень 2016 року на рахунок Продавця за рахунок коштів сімї було внесено 398370,00 грн. які є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки у серпні 2016 року у сімї стався конфлікт, шлюб між сторонами розірвано. Відповідач не бажає у добровільному порядку вирішити питання про поділ майна, тому позивач просить у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину грошових коштів у розмірі 358533,00 внесених на рахунок Приватної Проектно-Пошуково- Виробничої Фірми «М-ЕКО» за попереднім договором купівлі-продажу квартири №88, та зобовязати ПППВФ «М-ЕКО» повернути позивачу 179266,50 грн., як 1/2 частину грошових коштів, внесених на рахунок ПППВФ «М-ЕКО» за вищевказаним попереднім договором купівлі-продажу квартири.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року позов задоволено, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину грошових коштів у розмірі358533,00 грн., внесених на рахунок ПППВФ «М-ЕКО» за попереднім договором купівлі-продажу квартири №88 загальною площею 78,39 кв.м. по вулиці Симона Петлюри (колишня - Черняховського), 20 у місті Бровари Київської області, укладеним 06 жовтня 2015 року між ПППВФ «М-ЕКО» і ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованим в реєстрі за №2065, зобовязано ПППВФ «М-ЕКО» повернути ОСОБА_3 179266,50 грн., як 1/2 частину грошових коштів, внесених на рахунок ПППВФ «М-ЕКО» за попереднім договором купівлі-продажу квартири №88 загальною площею 78,39 кв.м. по вулиці Симона Петлюри (колишня - Черняховського), 20 у місті Бровари Київської області, укладеним 06 жовтня 2015 року між ПППВФ «М- ЕКО» і ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованим в реєстрі за №2065.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що грошові кошти, які були сплачені за умовами попереднього договору, не були набуті подружжям за час шлюбу, а тому не є спільною сумісною власністю подружжя.

В апеляційній скарзі відповідач ПППВФ «М- ЕКО» просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог до ПППВФ «М- ЕКО» та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог до ПППВФ «М- ЕКО», посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.05.2017 року у справі №361/6604/16ц грошові кошти за попереднім договором, частина з яких є предметом позову у справі даній, стягнуто у повному обсязі з ПППВФ «М- ЕКО» на користь ОСОБА_2.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ПППВФ «М- ЕКО» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ОСОБА_2 звернулась до відповідача ПППВФ «М-ЕКО» із заявою про розірвання договору та повернення коштів, позивач ОСОБА_3 також не заперечує проти розірвання, однак вважає, що 1\2 внесених коштів має бути повернена йому. Тому, враховуючи те, що спір між ОСОБА_2 та ПППВФ «М-ЕКО» щодо розірвання договору вирішується в судовому порядку, суд вважає що позовні вимоги про зобовязання відповідача ПППВФ «М-ЕКО» повернути ОСОБА_3 179266,50 гривень 50 копійок, як 1/2 частину грошових коштів, внесених на виконання умов попереднього договору, підлягають задоволенню.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 07 березня 2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_3. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

06 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 й ПППВФ «М-ЕКО» укладено попередній договір, за умовами якого сторони цього правочину зобов'язалися протягом трьох місяців з моменту введення в експлуатацію житлового комплексу: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з елементами обслуговування населення за адресою: Київська область, місто Бровари, вул. Черняховського, 20, та реєстрації за продавцем права власності укласти договір купівлі-продажу житлового приміщення, а саме квартири, яка буде складатися із двох кімнат та буде знаходитися на дев'ятому поверсі житлового комплексу. Згідно із проектною документацією на будівництво житлового комплексу, квартира у проекті будівництва позначена за №88 та має загальну площу - 78,39 кв.м.. Заплановане введення житлового комплексу в експлуатацію - ІІІ квартал 2016 року. Сторони погодили, що ціна продажу квартири за основним договором буде визначатися із розрахунку 14657 грн. 35 коп. (у тому числі ПДВ 20% - 2 442 грн. 89 коп. за один квадратний метр загальної площі квартири), яка буде визначена у виданому продавцю правовстановлюючому документі на квартиру. У рахунок оплати квартири підлягають зарахуванню гарантійні платежі, які фактично покупцем сплачені продавцю відповідно до умов розділу 5 правочину. Пунктом 3.3.2.2. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець на дату укладення основного договору буде перебувати у зареєстрованому шлюбі або фактичному шлюбі, а також у випадку, коли квартира за основним договором буде придбаватися покупцем за рахунок коштів, які становлять спільне майно подружжя - заяви другого із подружжя про згоду на укладення основного договору. Пунктом 4.1. договору визначено, що продавець має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку у випадку відмови або ухилення покупця від укладення основного договору, а також у випадку порушення покупцем строку виконання грошового зобов'язання по сплаті будь-якого із гарантійних платежів, передбачених розділом 5 цього договору більше, ніж на один місяць. Сторони погодили, що покупець буде вважатися таким, що ухиляється або відмовляється від укладення основного договору у випадку, зокрема, ненадання покупцем копій документів, які передбачені підпунктом 3.3.2. цього договору, а також ненадання покупцем нотаріусу оригіналів документів на дату укладення основного договору. Сторони погодили, що підтвердженням дійсності прийнятих на себе зобов'язань по укладенню основного договору та в підтвердження реального настання правових наслідків, пов'язаних із укладенням цього договору, покупець сплачує на користь продавця гарантійний платіж в загальній сумі - 1148989 грн. 91 коп. (у тому числі ПДВ 20% - 191 498 грн. 32 коп.). Перший за графіком гарантійний платіж в сумі - 103 474 грн. 80 коп. (в тому числі ПДВ 20% - 17245 грн. 80 коп.) повинен бути сплачений в день укладення договору (пункт 5.2.). Остаточний розрахунок за цим договором здійснюється до моменту укладення основного договору. Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку безпідставної відмови або ухилення покупця від укладення основного договору покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 10% від суми фактично внесеного покупцем гарантійного платежу. За змістом пункту 8.6. договору, - покупець свідчить, що на момент укладення цього договору вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 і про свою згоду на укладення цього договору він надав письмову заяву, справжність підпису на якій засвідчена 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 2064.

Попередній договір від 06 жовтня 2015 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 й внесений до реєстру за номером 2065.

Із наданих до суду квитанцій видно, що на виконання умов правочину від 06 жовтня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплачено ПППВФ «М-ЕКО» гарантійні платежі у загальній сумі - 398370 грн. 00 коп..

29 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ПППВФ «М-ЕКО» із письмовою заявою, у якій вказала, що вона просить розірвати попередній договір від06 жовтня 2015 року й повернути сплачені нею грошові кошти.

06 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до ПППВФ «М-ЕКО» із письмовою заявою, в якій просила розірвати попередній договір від 06 жовтня2015 року й повернути їй грошові кошти.

Листом від 19 жовтня 2016 року ПППВФ «М-ЕКО» повідомила ОСОБА_2 про те, що для розірвання попереднього договору від 06 жовтня 2015 року необхідна нотаріально посвідчена письмова згода ОСОБА_3 на укладення цього правочину.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

На обґрунтування доводів заперечення стороною відповідача до суду надано Договір позики (безвідсотковий) від 02 жовтня 2015 року, згідно якого ОСОБА_7 надав ОСОБА_2 безвідсоткову позику у розмірі 420000 грн. на придбання квартири. Строк надання позики 5 років, тобто до 02 жовтня 2020 року.

У розписці про отримання позики від 02 жовтня 2015 року зазначено, що ОСОБА_2 цією розпискою підтверджує, що нею отримано від ОСОБА_7 кошти на придбання квартири в якості позики, в сумі 420000 грн., в день складання цієї розписки та підписання договору позики.

Допитана у судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_8, яка є тіткою ОСОБА_2, пояснила, що у жовтні 2015 року ОСОБА_2 та її мати принесли 420000 грн. для того, щоб свідок поклала їх в сейф на зберігання, який знаходиться за її місцем роботи на ринку «Даринок». Пізніше, впродовж року, часто приходили Віка або ОСОБА_3, по одному або разом, та брали різні суми, великі й малі, однак свідку невідомо на які потреби. При видачі коштів свідок робила собі помітки в записнику, однак ніяких розписок не брала.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч.1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов?язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити з того, що між позивачем та відповідачем ПППВФ «М-ЕКО» відсутні будь які договірні відносини в наслідок, яких у ПППВФ «М-ЕКО» перед позивачем виникло зобовязання по поверненню коштів.

Крім того суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, не звернув уваги на положення ч.3 ст. 653 ЦК України та вирішив спір не врахувавши, що попередній договір купівлі-продажу квартири діючий, та рішення суду, яке б набрало законної сили про розірвання договору відсутнє. Тобто у ОСОБА_2 на момент ухвалення рішення існувало права на укладання в майбутньому основного договору купівлі- продажу квартири, а у ПППВФ «М-ЕКО» обовязок передати нерухоме майно у власність, а не грошові кошти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватної проектно-пошукової виробничої фірми «М-ЕКО» задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватної проектно-пошукової виробничої фірми «М-ЕКО» про визнання права власності на 1\2 частину грошових коштів у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та зобовязання повернути грошові кошти відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: