Постанова № 68483631, 29.08.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1197/17

Провадження № 3/515/1769/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 серпня 2017 р. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі: головуючого-судді Семенюк Л.А., за участю прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Кайкуліної І.О. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши в залі суду у м.Татарбунари Одеської області матеріали щодо вчинення адміністративного корупційного правопорушення, які надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тузли Татарбунарського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого директором КП «Волна», проживаючого по АДРЕСА_1

за ч.ч.1,2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи депутатом Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, являючись, згідно п.п.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, діючи з прямим умислом, свідомо, в порушення вимог ст.ст.28,35 Закону України «Про запобігання корупції», ст.59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україна» щодо врегулювання конфлікту інтересів, у встановленому законом порядку не повідомив раду як колегіальний орган про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час засідання сесії 04.02.2016 року, на якій розглядалося питання про преміювання голови Трапівської сільської ради ОСОБА_3, яка є його дружиною, та, перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, прийняв участь у голосуванні та проголосував як депутат за прийняття вищезазначеного рішення №37-7 від 04.02.2016 року.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав, пояснивши, що під час засідання сесії 04.02.2016 року, не звернув увагу на наявність конфлікту інтересів у розгляді вищезазначеного питання щодо преміювання сільського голови ОСОБА_3, яка є його дружиною та проголосував разом з усіма депутатами, які були присутні на сесії, за вказане питання. У вчиненому розкаявся, просив суворо не наказувати.

Прокурор в судовому засіданні висловив думку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу інкримінуємих йому адміністративних корупційних правопорушень, і тому, просив притягнути його до відповідальності та накласти стягнення в межах санкції ч.1, ч.2 ст.172-7 КУпАП з урахуванням вимог ст.36 КпАП України.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУАП, повністю доведена, виходячи з наступного.

Згідно ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст.ст.245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності…, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП настає, відповідно, за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з приміткою до ст. 172-7 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Згідно до ч.1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»:

1) корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;

2) приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

3) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

4) близькі особи - особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких із суб'єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб'єкта.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, про конфлікт інтересів такої особи може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається. Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься в протокол засідання колегіального органу.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_2, перед прийняттям рішення від 04 лютого 2016 року № 37-VII «Про преміювання сільського голови за підсумками роботи», повинен був повідомити Трапівську сільську раду Татарбунарського району Одеської області про наявність у нього реального конфлікту інтересів та не брати участь у прийнятті вказаного рішення цим органом, чого ним не було здійснено.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінуємих йому правопорушень, крім її визнання, підтверджується дослідженими судом матеріалами справи, а саме: даними протоколу про вчинення адміністративного корупційного правопорушення від 27 липня 2017 року № 289/290 (а.с.3-7); рапортом заступника начальника МРВ №3 УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України від 11.07.2017 року (а.с.8); рішенням четвертої сесії сьомого скликання Трапівської сільської ради «про преміювання сільського голови за підсумками роботи» від 04 лютого 2016 року №37-VII (а.с.13); рішенням першої сесії сьомого скликання Трапівської сільської ради «Про прийняття регламенту роботи Трапівської сільської ради» від 09 листопада 2015 року №2- VII з додатком (а.с.14-33); письмовими поясненнями правопорушника ОСОБА_2 (а.с.34), поясненнями голови Трапівської сільської ради ОСОБА_3 (а.с.35); витягом із протоколу четвертої сесії сьомого скликання Трапівської сільської ради від 04.02.2016 року із зазначенням підсумків голосування по питанню щодо преміювання сільського голови (а.с.36); довідкою № 552 від 06.07.2017 про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 є депутатом Трапівської сільської ради УІІ скликання Татарбунарського району Одеської області (а.с.37); довідкою № 217/02-11 від 06.07.2017 року про те, що дійсно депутат Трапівської сільської ради ОСОБА_2, який є чоловіком сільського голови, не повідомив про наявність конфлікту інтересів відповідно за Законом України «Про запобігання корупції» на засідання ІУ сесії УІІ скликання від 04 лютого 2016 року та приймав участь у голосування під час прийняття рішення «Про преміювання сільського голови за підсумками роботи» (а.с.40); копією розрахунково-платіжної відомості за лютий 2016 року (а.с.39); копіями паспортів правопорушника ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 (а.с.9-12).

Аналіз наведених доказів в їх сукупності вказує на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та на доведеність вини останнього.

При призначенні міри адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує адміністративну відповідальність, слід визнати щире розкаяння правопорушника, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини. Обставини, що обтяжують відповідальність, судом не встановлені.

А тому, на підставі положень ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, ступеня вини, обставин, що пом'якшують відповідальність, та відсутність обставин, що її обтяжують, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_2, з урахуванням вимог ч.2 ст. 36 КУпАП, стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією частини статті за більш серйозне з числа вчинених правопорушень, що буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, та необхідним для запобігання вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується ставка судового збору 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому зв'язку, з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп. на користь держави.

На підставі ст. ст. 1, 3, 28, 35 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 42, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. ст. 33, 36, 172-7, 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням вимог ч.2 ст. 36 цього ж Кодексу, у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, який підлягає сплаті на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 320 (трьохсот двадцяти) гривень (стягувач: Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ - 26255795, вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601; реквізит рахунка для зарахування надходжень: отримувач - ГУК в м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача - 820019, рахунок отримувача - 31215256700001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області.

Постанова про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 КУпАП України (штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу).

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред'явлення постанови до виконання - 3 місяці.

Суддя Семенюк