Постанова № 68479384, 22.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 906/916/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Грязнов В.В. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Гладкій Л.А.

за участю представників сторін:

прокурор - Рункевич І.В.

позивача - не з'явився

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2- ОСОБА_1

відповідача 3- не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі № 906/916/16

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (м. Київ)

до 1) Бровківської сільської ради в особі виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області (с.Бровки Перші Андрушівського району Житомирської області)

2) Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ)

3) Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Бердичів Житомирської області)

про визнання незаконним та скасування рішення від 27.01.2012 №11, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 листопада 2016 року було відмовлено в задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до Бровківської сільради в особі Виконавчого комітету Бровківської сільради Андрушівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", про визнання незаконним та скасування рішення №11 від 27 січня 2012 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року Апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.16 р. у справі №906/916/16 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради, Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ) на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 квітня 2017 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 09.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 зі справи № 906/916/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року про надання дозволу Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м.Київ) на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна, 136 в с.Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності видане від 24 травня 2012 року Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на комплекс, що розташований в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Житомирської області від 06.07.2017 у справі №906/916/16. Прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог заступнику прокурора Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради № 11 від 27.01.2012 «Про надання дозволу на оформлення права власності на обєкти нерухомого майна» та визнання недійсним свідоцтва серії САС № 830090 від 24.05.2012 про право приватної власності ПАТ «ДПЗКУ» на комплекс за адресою: Житомирська обл., Анрушівський район, с. Бровки Перші, вул. Леніна, буд. 136.

В апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що рішення першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте без повного зясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанцій не надав належної оцінки доводам ПАТ «ДПЗКУ» щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності та практиці Верховного Суду України щодо застосування таких наслідків. Вважає, що строк у межах якого особа могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради № 11 від 27.01.2012 є 27.01.2015, а стосовно визнання недійсним свідоцтва серії САС № 830090 від 24.05.2012 є 24.05.2015 відповідно. Прокурор звернувся до суду з позовною заявою № 05/2-1024-16 від 12.09.2016, тобто після спливу строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Крім того, господарський суд в порушення норм процесуального права, а саме статей 43 та 35 ГПК України, не взяв до уваги обставини, які не потребують доказування, а саме те що Держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» обєкти, перелік яких визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764, набула в обмін право власності на 100% акцій товариства, а відповідно, Товариство набуло право власності на передане йому майно. Дані обставини встановлені в рішенні суду в адміністративній справі, яке набрало законної сили, та думку скаржника не потребують доказування.

Окрім того, апелянт вважає, що вимоги прокурора, викладені в позовній заяві, стосовно визнання недійсними свідоцтв на право власності, не підлягають розгляду господарськими судами України, оскільки свідоцтво про право приватної власності не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України та ст. 21 ЦК України, а також не є правочином. На думку скаржника, правочином у даному випадку є акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від "07" серпня 2017 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

16.08.2017р. заступник прокурора Житомирської області надав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що фактичні обставини справи встановлені господарським судом Житомирської області на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Відтак, просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 без змін.

21.08.2017р. від Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Одночасно зазначає, що підтримує доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати.

Прокурор - Рункевич І.В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створене на виконання постанови Кабінету Міністрів України №764 "Про заходи з утворення ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 11 серпня 2010 року.

Згідно п.5 вказаної постанови, статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства, зокрема, шляхом передачі цілісного майнового комплексу ДП ДАК "Хліб України" "Житомирське обласне дочірнє підприємство" з відокремленим підрозділом юридичної особи "Бровківське хлібоприймальне підприємство", до складу якого входить комплекс нежитлових будівель та споруд хлібоприймального підприємства, розташований по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

30 березня 2011 року на виконання вказаної постанови актом приймання-передачі №38, затвердженим Міністерством аграрної політики та продовольства України, головою ліквідаційної комісії Житомирського обласного ДП ДАК "Хліб України" передано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" цілісний майновий комплекс загальною вартістю 3195662,00 грн.

06 червня 2011 року, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" було погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює зазначене Міністерство.

Відповідно до п.2 даної постанови, Кабінетом Міністрів України встановлено, що 100% акцій ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; ДПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у т.ч. передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

07 липня 2011 року, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", було реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в результаті чого ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.п.1, 2 наказу).

Відповідно до п.4 даного наказу, статутний капітал товариства формується на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07 липня 2011 року №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" комісією з реорганізації за актом приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства України, до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було передано, зокрема, об'єкти нерухомого майна, що знаходяться по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

27 січня 2012 року, рішенням виконавчого комітету Бровківської сільської ради Андрушівського району Житомирської області №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" було надано дозвіл ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на оформлення свідоцтва на право власності на цілісний майновий комплекс по вул. Леніна 136 у с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області, а саме: зерносклад №1 літера В-1-1059,5 м2; зерносклад №2 літера Д-1-918,0 м2; зерносклад №3 літера Е-1-1217,4 м2; зерносклад №4 літера З-1-517,5 м2; зерносклад №5 літера М-1-1314,2 м2; зерносклад №6 літера К-1-1235,6 м2; зерносклад №7 літера І-1-1230,0 м2; зерносклад №8 літера Н-1- 1223,0 м2; робочу очисну башню №1 літера Г-4-222,1 м2; будівлю трансформаторної підстанції літера У-1-69,1 м2; робочу очисну башню №2 літера Л-4-247,5 м2; будівлю електростанції літера С-1-133,2 м2; контору лабораторії літера Ф-1-190,8 м2; кладовку для матеріалів літера Т-1-84,2 м2; прохідну - ожидалку літера А-1-39,4 м2; пожежне депо літера Ц-1-138,3 м2; склад матеріальних цінностей літера П-1-1083,2 м2; лабораторію прийомну літера Ш-1-28,9 м2; робочу очисну башню літера Ж-2-59,1 м2; робочу очисну башню літера Й-2-60,7 м2; водонапірну башню літера Р-1-4,0 м2.

24 травня 2012 року виконавчим комітетом Бровківської сільради на підставі вищезазначеного рішення ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - вищезазначений комплекс, що розташований в по вул. Леніна 136 в с. Бровки-Перші Андрушівського району Житомирської області.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальними нормами, які закріплені у п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

У ч. 2 ст. 325 ЦК України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Зокрема, у ч. 3 ст. 86 ГК України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Отже, внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється. І відповідно, юридичній особі не може належати це майно на праві приватної власності, якщо інше прямо не передбачено законом.

Судом встановлено, що статутний капітал державного підприємства формувався шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідувалися, у тому числі «Бровківського хлібоприймального підприємства». Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" створено шляхом перетворення державного підприємств "Державна продовольчо-зернова корпорація України", товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків останнього.

Пунктом 1.4 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" визначено, що засновником товариства є держава, в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.2010 №764 здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до п.4.4. статуту публічного акціонерного товариства Державна продовольчо зернова корпорація України товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняти стосовно нього будь які дії, що не суперечать законодавству, цьому статуту та меті діяльності товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту. Положення статуту господарського товариства не можуть суперечити нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно з п. 1.6 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України.

При цьому при внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764 у постанові № 593 від 06.06.2011 також встановлено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо, тоді як право власності відповідно до норм ст.ст.316,317 ЦК України передбачає розпорядження майном за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (ч. 2 ст. 145 ГК України).

Частиною 3 ст. 145 ГК України передбачено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, рішення про зміну режиму майна Кабінетом Міністрів України не приймалося, у зв'язку з чим матеріалами справи не підтверджено зміну форми власності з державної на приватну.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Бровківської сільської ради від 27.01.2012 №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна , в розумінні норми ч.1 ст. 393 ЦК України порушує інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, а тому підлягає визнанню незаконним.

Щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року колегія суддів зазначає.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема такий спосіб як відновлення становища, яке існувало до порушення. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відтак, позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24 травня 2012 року є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради №11 "Про надання дозволу на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" від 27 січня 2012 року, оскільки свідоцтво видано на підставі зазначеного рішення і не може відповідати вимогам закону за умови невідповідності вимогам закону самого рішення.

З огляду на вищезазначене, колегія суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності від 24.05.2012р.

Доводи апелянта, що вимоги прокурора, викладені в позовній заяві стосовно визнання не дійсними свідоцтв на право власності, не підлягають розгляду господарськими судами України критично сприймаються колегією суддів та спростовуються наступним.

Засобом відновленням становища, яке існувало до порушення прав, є також визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого з порушенням закону. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14.

Щодо доводів скаржника, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права, а саме статей 43 та 35 ГПК України, не взяв до уваги обставини, які не потребують доказування, оцінюються критично колегією суддів та відхиляються з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції у вирішенні спору виходив з того, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Відповідно, висновки суду в адміністративній справі що Держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ» обєкти, перелік яких визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764, набула в обмін право власності на 100% акцій товариства, а відповідно, Товариство набуло право власності на передане йому майно, є правовою оцінкою судом обставин справи.

На спростування доводів ПАТ «ДПЗКУ» щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає.

В обґрунтування даної заяви апелянт стверджує, що строк у межах якого особа могла звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу стосовно скасування рішення виконавчого комітету Бровківської сільської ради № 11 від 27.01.2012 становить період часу до 27.01.2015, а стосовно визнання недійсним свідоцтва серії САС № 830090 від 24.05.2012 до 24.05.2015 відповідно. Прокурор звернувся до суду з позовною заявою № 05/2-1024-16 від 12.09.2016, тобто після спливу строку у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. На підтвердження обізнаності позивачів про оскаржуване рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право власності скаржник посилається на те, що вся інформація є публічною. Вважає, що з 24.05.2012р. Міністерству аграрної політики та продовольства України було відомо або могло бути відомо про реєстрацію за ПАТ «ДПЗКУ» права приватної власності на комплекс будівель.

У ЦК України позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосуванню якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частиною першою четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Разом з тим, закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який на думку прокурора мав відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності має розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 13.04.2016р. № 907/238/15. В іншій постанові від 22.04.2015р. № 916/2122/13 Верховний суд також навів правовий висновок, згідно з яким за змістом частини першої другої, четвертої статті 29 ГПК України, ст.261 ЦК України в разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції держави в у спірних правовідносинах, позовна давність повинна обраховуватися із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звернувся до суду прокурор) стало відомо про порушення його права, а не з моменту коли про порушене право стало відомо прокурору.

Відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

Матеріалами справи доведено, позивачу - Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про прийняття оскаржуваного рішення після звернення прокуратури із запитанням про обізнаність Міністерства про прийняте Виконавчим комітетом рішення 27.01.2012 №11, що підтверджується листом який надійшов на адресу Міністерства 13.09.2016р. (вх. №08086/21-31) наявним в матеріалах справи, тому прокурором не був пропущений передбачений ст.257 ЦК України строк, у межах якого він і звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

З огляду на наведене, підстави для задоволення заяви про застосування позовної давності відсутні.

Колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Як розяснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Житомирської області від 06.07.17 р. у справі №906/916/16 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - без змін.

Справу №906/916/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.